Рішення № 6840813, 29.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.09                                                                                           Справа№ 6/186

За позовом: Фермерського господарства Алєксєєвої Тетяни Іванівни, м.Звенигородка

до відповідача: Приватного підприємства “Агросоюз-Захід”, м.Львів

про: стягнення 189902грн. 32коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Михальченко Ю.В., Тихолоз І.Ю.

від відповідача : Качмар М.Я.

Представникам сторін роз"яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов"язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Фермерського господарства Алєксєєвої Тетяни Іванівни до Приватного підприємства “Агросоюз-Захід” про стягнення 169373грн. 66коп. основного боргу та 20528грн. 66коп.

          Ухвалою суду від 16.09.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2009р.

          За клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 15.10.2009р. розгляд справи відкладено на 29.10.2009р.

          В судовому засіданні 29.10.2009р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просять задоволити позовні вимоги. Також позивачем направлено суду лист від 16.10.2009р. №105, відповідно до якого просить суд на підставі ст. 66 ГПК України з метою забезпечення позову у справі накласти арешт в сумі позову на кошти, належні відповідачу і які знаходяться на його розрахунковому рахунку, оскільки неприйняття таких заходів може утруднити виконання рішення суду.

          В судовому засіданні 29.10.2009р. представник відповідача та у відзиві на позов б/н та дати позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

12.01.2009р. між Фермерським господарством “Алєксєєвої Тетяни Іванівни” та Приватним підприємством “Агросоюз-захід” укладено договір поставки №01/09 відповідно до умов якого позивач зобов’язувався систематично постачати і передавати у власність відповідачу м”ясосировину, походження Україна, в відповідач зобов”язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1. договору).

п.3.1 договору передбачено, що розрахунки за куплений товар за даним договором здійснюється на умовах передоплати або на протязі трьох банківських днів на розрахунковий рахунок продавця (позивача) з моменту прийому товару на склад покупця ( відповідача).

13.01.2009р. позивачем по накладній №6 поставлено відповідачу товар на загальну суму 414373грн. 66коп., за який відповідач 13.01.2009р. розрахувався частково в сумі 200000грн. 00коп., решта відповідно до умов договору повинна була бути оплачена відповідно до п.3.1 договору протягом трьох банківських днів.

Станом на 01.02.2009р. заборгованість відповідача становила 214373грн. 66коп. відповідно до акту звірки взаєморозрахунків. За період з 09.02.2009р. по 30.03.2009р. відповідачем сплачено відповідачу 45000грн. 00коп. Станом на 01.09.2009р. заборгованість відповідача становить 169373грн. 66коп.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.2. договору та ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 17.01.2009р. по 14.06.2009р. становить 20528грн. 66коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи визнання позову відповідачем, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

          Суд залишає без задоволення заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства “Агросоюз-Захід” в сумі позову, що знаходяться на його розрахунковому рахунку, оскільки в судовому засіданні при з”ясуванні всіх обставин справи необхідність в застосуванні таких заходів відпала.

Керуючись ст.ст. 509,526,530,625,692 ЦК України, ст.ст.193,229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Агросоюз-Захід”, м.Львів, вул.Тургенєва,73 (ідентифікаційний код 33252578) на користь Фермерського господарства “Алєксєєвої Тетяни Іванівни”, вул.Свободи,145, м.Звенигородка, Черкаської області (ідентифікаційний код 22797996) 169373грн. 66коп. основного боргу, 20528грн. 66коп. пені, 1899грн. 02коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. вартості інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя