Рішення № 6840653, 24.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                 Справа № 8/211

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугінком», м. Луганськ, -

про стягнення 14266 грн. 59 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Провоторовій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ямпольський Г.В. - представник за довіреністю № б/н від 09.07.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 14100,00 грн. та неустойки у сумі 166,59 грн., а також судових витрат.

Згідно розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 14.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16 жовтня до 03 листопада 2009 року - у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

02.11.09 року, через канцелярію суду, позивач подав заяву про уточнення розрахунку позовних вимог (вих. №б/н від 02.11.09 року), згідно якій просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 14100,00 грн. та пеню за період з 11.08.09 року по 23.09.09 року у сумі 349,02 грн., що призвело до збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням того, що ця заява узгоджується з правилом частини 4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при винесенні кінцевого рішення по справі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи з 03 листопада до 24 листопада 2009 року.

До початку судового засідання, призначеного на 24.11.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі (з урахуванням його уточнення), мотивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №15 купівлі-продажу, укладеного між сторонами 21.07.09 року.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засіданням не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 29.09.09 року за вих. №877; 19.10.09 року за вих. №938 та 09.11.09 року за вих. №1030 судом на юридичну адресу відповідача (м. Луганськ, вул. Дзержинського, 35, - що підтверджується довідкою державного реєстратора виконкому Луганської міськради №4211160 від 12.10.09 року) спрямовано ухвали суду про призначення справи до судового слухання, першу з яких оператор поштового зв’язку повернув до суду з доданням довідки за зазначеною адресою не проживає».

Судом вищезгадані ухвали також були спрямовані на адресу відповідача, вказану позивачем, а саме: м. Луганськ, кв.Димитроіва,33-а, - при цьому оператор поштового зв’язку повернув до суду письмове повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, однак останній з невідомих причин не з’явився до судового засідання, призначеного на 16.10.09 року.

За таких обставин у суду маються підстави дійти висновку, що ним вжито заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи думку представника позивача та обставини справи, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

21.07.09 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №15 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця напої безалкогольні газовані (далі –товар), а покупець зобов’язується прийняти товари та сплатити за нього визначену грошову суму на умовах, визначених цим договором (п.1.1).

          Товар передається продавцем покупцю впродовж 2-х днів з моменту надходження замовлення, при цьому замовлення надається в усній або простій письмовій формі (п.3.1).

          Право власності у покупця на товар виникає з моменту підписання ним відповідної накладної (п.3.3.).

          Ціна товару є вільною та вказується у накладній з урахуванням транспортних витрат (п.4.1).

          Покупець зобов’язаний здійснити 100% оплату товару на користь продавця впродовж 14 днів з моменту його отримання (п.5.1), готівкою (п.5.2).

          Покупець у разі невиконання або неналежного виконання п.5.1 цього договору сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості непереданого товару за кожний день прострочення (п.6.2).

          Покупець сплачує продавцю у випадку прострочення оплати товару, встановленого п.5.1 цього договору, суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за кожний день прострочення (п.6.5).

          Збитки, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим договором, підлягають стягненню з винної сторони понад неустойку (пеню, штраф) (п.6.6).

          Договір є неодноразово повторюваною угодою купівлі-продажу, термін дії якого встановлюється з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.7.1).

          Накладні та замовлення на товар є невід’ємною частиною цього договору (п.7.2) (а.с.8-9).

          Позивач згідно накладній на відвантаження №71/08 від 27.07.09 року відпустив відповідачу 13200 шт. пляшок води столової за ціною 1,12 грн. (без ПДВ) на суму 16500,00 грн., а з ПДВ у сумі 3300,00 грн. –на загальну суму 19800,00 грн. (а.с.11).

          Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищезгаданій накладній та довіреністю ЯПО №314597 від 27.07.09 року на ім’я Волкової С.П. (а.с.12).

          Відповідач на підставі прибуткового касового ордеру №573 від 27.07.09 року частково сплатив вартість отриманого товару у сумі 5700,00 грн.(а.с.10), - тобто залишок суми боргу становить 14100,00 грн., що підтверджено актом звірення розрахунків між сторонами за цим спором станом на 31.08.09 року (а.с.13).

          Крім того, керуючись п.6.2 договору, позивач нарахував пеню за період з 11.08.09 року по 23.09.09 року у сумі 349,02 грн.

          Обидві суми він просить стягнути з відповідача.

          Останній позов не спростував та не оспорив.

          ІІ.Заслухавши представника позивача та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

          1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач, керуючись умовами договору, укладеного між сторонами, та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, вірно визначив період стягнення та суму пені.

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугінком», ідентифікаційний код 21772882, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, вул.Дзержинського,35; фактична: місто Луганськ, кв. Димитрова, 33-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер», ідентифікаційний код 21756498, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 7-й Лутугинський проїзд, 8, - основний борг у сумі 14100 (чотирнадцять тисяч сто) грн. 00 коп., пеню у сумі 349 (триста сорок дев’ять) грн. 02 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 144 (сто сорок чотири) грн. 49 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 24.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 26 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа