Рішення № 68405432, 14.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11571/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/4148/17 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 26 14.08.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Лівінського С.В.

суддів: Журби С.О.

Сержанюка А.С.

за участю секретаря судового засідання Вергелес О.А.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з наведеним позовом.

Просив суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 601605,93 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі у власність та визнання на нього права власності за Публічним акціонерним товариством (далі також ПАТ) «Дельтабанк»; зобов'язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ПАТ «Дельта Банк»; припинити право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 в тому числі право володіння та розпорядження зазначеною квартирою; припинити право користування житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1; виселити з зазначеної квартири відповідачів та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані в ній; судові витрати покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ «Дельта Банк» з рішенням суду не погодилося і подало апеляційну скаргу та просило суд рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилалося, при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення на предмет іпотеки не може бути звернуто, оскільки на виниклі правовідносини розповсюджується дія Закону про мораторій .

Проте із таким висновком суду погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», ОСОБА_3 укладено кредитний договір. За даним договором банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 тис. доларів США з розрахунку 14 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 24 квітня 2018 року.

Того ж дня між сторонами, в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

08 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по вказаному кредитному та іпотечному договорам.

Відповідачі взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків за договором кредиту не виконали. Станом на 19 березня 2013 року, за розрахунками банку, виникла заборгованість за кредитом в розмірі 75266,60 дол. США, що згідно курсу НБУ складало 601605,93 грн.

Разом з тим, згідно з п. 4.4. спірного договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.3. цього договору право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. А згідно з п. 5.2.1. того ж договору, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку визначеному Законом України «Про іпотеку»

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", поряд з іншим, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Саме таку правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, наведені вище висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України, мали бути враховані районним судом при застосуванні вказаних норм права. Суд мав право відступити від правових позицій, викладених у висновках Верховного Суду України, однак з одночасним наведенням відповідних мотивів, що судом першої інстанції зроблено не було.

За наведеного, рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4) ч.1 ст. 309 ст. ст. 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

Судді: С.О. Журба

А.С. Сержанюк