Ухвала суду № 68405430, 17.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2449/17 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/3661/17 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 58 17.08.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Лівінського С.В., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», ОСОБА_3, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті», ОСОБА_3, третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту. В ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілову В.О. у виконавчому провадженні № 50162314 здійснювати будь-які дії, направлені на реалізацію майна на конкурсних засадах (прилюдних торгах), в тому числі проводити експертну оцінку квартири АДРЕСА_1; зупинити продаж арештованого майна, якщо такий розпочато, а саме квартири АДРЕСА_1.

Свою заяву обґрунтовував тим, що предметом позову у даній справі є визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Згідно з інформацією державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири є ТОВ «Аверс-Сіті». При цьому 03 березня 2016 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. у виконавчому провадженні № 50162314 накладено арешт на все майно ТОВ «Аверс-Сіті» та оголошено заборону на його відчуження. 26 липня 2016 року та 27 липня 2016 року державний виконавець Башілов В.О. виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 50162314, якою наклав арешт на квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

08 вересня 2016 року та 08 листопада 2016 року державний виконавець виніс постанови про призначення експерта у виконавчому провадженні № 50162314, якими доручив експерту Іщенку Олегу Сергійовичу та Волошину Олександру Геннадійовичу провести експертну оцінку арештованих квартир для подальшої їхньої реалізації з прилюдних торгів.

20 лютого 2017 року державний виконавець Башілов В.О. виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 50162314, якою зобов'язав вищевказану організацію провести оцінку квартири АДРЕСА_1, яка є предметом спору в даній справі для подальшої її реалізації з прилюдних торгів ДП «СЕТАМ».

Заявник вказував, що існують об'єктивні підстави вважати, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може ускладнити або ж унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд невірно оцінив вимоги заяви та допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи. Вважає оскаржувану ухвалу незаконною.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є вона реальною, навести мотиви та підстави для таких своїх висновків. В той же час оскаржувана ухвала суду наведеним вимогам не відповідає.

П. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено спеціальний захід забезпечення позову - зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як вбачається з представлених до апеляційного суду матеріалів, предметом позову у даній справі саме і є визнання права власності на арештоване державним виконавцем нерухоме майно та звільнення його з-під арешту. Саме про зупинення продажу арештованого майна серед іншого й ставив питання заявник у своїй заяві про забезпечення позову. В той же час суд першої інстанції при вирішенні даної заяви з незрозумілих причин посилається на відсутність оскарження боржником виконавчого документа, на підставі якого проводиться стягнення, хоча ці обставини мають значення для застосування зовсім іншого заходу забезпечення позову, зокрема передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, та не стосується вимог, які заявник просив вирішити в даному випадку. Натомість оцінки тих доводів, якими заявник обґрунтовував свою вимогу, оскаржувана ухвала не містить. За таких умов судом першої інстанції було порушено встановлений процесуальним законом порядок розгляду питання про забезпечення позову в даному випадку.

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, питання, які підлягали вирішенню при її постановленні, досліджені судом не були, відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С.О. Журба

Судді: С.В. Лівінський

А.С. Сержанюк