Ухвала суду № 68404182, 22.08.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/7853/12

Провадження № 6/161/381/17

У Х В А Л А

22 серпня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі Шолом С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку подання Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в:

21.08.2017 року Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 54428279 від 02.08.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь трьох різних стягувачів за рішеннями Луцького міськрайонного суду по трьох виконавчих провадженнях (№№ 53487351, 52066604, 33705698) на загальну суму 442508 грн. 14 коп.

Проте, боржник рішення суду в добровільному порядку не виконав, ухиляється від їх виконання, не вживає заходів щодо виконання рішень за рахунок належного йому майна і доходів.

Просить суд, тимчасово обмежити у виїзді громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, для повного і своєчасного виконання ним зобовязань згідно виконавчих документів.

Представник Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2, який не зявився, за наявними матеріалами справи.

Аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 377-1 ЦПК Українисуд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

На підставі п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Тобто, виходячи зі змісту п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» даною нормою закону передбачено можливість тимчасового обмеження судом у праві виїзду фізичної особи за поданням державного виконавця виключно у випадку ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та вїхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обовязки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Суд вважає, що вказаний у поданні спосіб забезпечення виконання зобовязання боржника порушує право ОСОБА_1 на свободу пересування, встановлену статтею 33 Конституції України, відповідно до якої, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В поданні держвиконавець ОСОБА_2 зазначає, що боржник ухиляється від виконання рішень суду, не вживає заходів щодо виконання рішень за рахунок належного йому майна і доходів, однак відповідних доказів про вчинення державним виконавцем у процесі здійснення ним виконавчого провадження будь-яких дій щодо встановлення майна, доходів боржника та інших дій, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», до звернення в суд за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, суду не надано, матеріалів зведеного виконавчого провадження для огляду суду не надано.

Крім того, заявником не обгрунтовано необхідність застосуваннядодаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобовязань у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 119, 210 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні подання Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк