Постанова № 68401669, 17.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р.

Справа № 917/819/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився ;

від відповідача - Бікеєва Р.В. - за довіреністю від 20.03.2017р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт", м. Гадяч Полтавської області

на рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р.

у справі №917/819/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт", м. Гадяч Полтавської області

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі 917/819/17 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 114542,00 грн. основного боргу, 11755,99 грн. інфляційних втрат, 2172,18 грн. 3% річних, 1927,05 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 10, 526, 625, 712, 901, 903,909 ЦК України, статті 4, 193, 307 ГК України, статтю 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мотивоване тим, що матеріалами справи доведено належними доказами факт надання послуг з перевезення вантажу ТОВ «Агропродекспорт» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2014р. №55, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) та актом здачі-приймання (надання послуг), та наявність заборгованості за отриманий товар у розмірі 114542грн.,і обґрунтованістю нарахування 3% річних у сумі 2172,18грн. та 11755,99грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродекспорт" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі №917/819/17 та прийняти нове рішення, яким в позові ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «Агропродекспорт» заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 28.08.2014р. №55 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що позивачем в порушення вимог статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчасно не надано оригінал товарно-транспортної накладної з відмітками вантажовідправника. Оскільки зобов'язання замовника залежать від виконання своїх зобов'язань виконавцем, який не надав товарно-транспортної накладної-СМR з відміткою вантажоодержувача, відповідач правомірно зупинив оплату послуг. Крім того, вказує на те, що лише оригінали первинних документів є підставою для здійснення розрахунків, проте незважаючи на факт несвоєчасного надання та неналежним чином оформлених документів, необхідних для оплати, відповідачем перераховано майже половину грошових коштів позивачу, оскільки він був обізнаний про надання відповідних послуг і розраховував на те, що СМR-накладна буде надана.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі №917/819/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених в апеляційній скарзі. При цьому зазначив, що він підтверджує факт виконання робіт за цим договором, товар покупцем отриманий. Проте, позивач не виконав свого обов'язку щодо передачі оригіналу СМR-накладної.

15.08.2017р. позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку його перебуванням у службовому відрядженні. При цьому, просив рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі №917/819/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вказане клопотання підлягає до задоволення колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду, як таке що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (клієнтом) та ФОП ОСОБА_2 (експедитором) укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №55, п.1.1 якого встановлено, що предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між клієнтом та експедитором при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при експедируванні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (а.с.13-16).

Відповідно до п.1.2 цього договору експедитор в інтересах клієнта здійснює транспортно-експедиційні операції, пов'язані з перевезенням, які визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з п.2.3 цього договору підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленої форми (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів.

Пунктами 5.2, 5.3 цього договору встановлено, що підставою для оплати послуг клієнтом є оригінал підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу в двох примірниках та оригінали інших документів, які визначені в заявці. Строк оплати послуг експедитору становить до 10 банківських днів з моменту отримання клієнтом документів, зазначених у пункті 5.2 цього договору.

У п.1 додаткової угоди від 18.12.2014р. №1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 28.08.2014р. №55 сторони дійшли згоди викласти п.9.1 в наступній редакції: «9.1 Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р.» (а.с.20).

На виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 28.08.2014р. №55 позивачем надані послуги з транспортного експедирування, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.09.2016р. №244 та CMR-накладною №0738049 (а.с.22,24). Так, у акті від 09.09.2016р. №244, якій підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, зазначено, що замовник та виконавець склали цей акт про те, що виконавцем проведені такі роботи (надані послуги) по договору від 28.08.2014р. №55: транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Гадяч (Полтавська область, Україна) - м. Ашхабад (Туркменістан) а/м НОМЕР_1/НОМЕР_2 на суму 223542грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідач оплату за надані послуги здійснив частково, у сумі 109000грн., що стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_2 з даним позовом до господарського суду Полтавської області (а.с.2-5).

22.06.2017р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.31-33).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг, при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 28.08.2014р. №55, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», яка кореспондується з частиною 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частинами 11,12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Статтею 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (стаття 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Згідно з приписами статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з п.2.3 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2014р. №55 підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленої форми (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів.

Пунктом 5.2 цього договору встановлено, що підставою для оплати послуг клієнтом є оригінал підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття товару в двох примірниках та оригінали інших документів, які визначені в заявці.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання, визначені договором від 28.08.2014р. №55, надав експедиційні послуги на суму 223542грн., що підтверджується CMR- накладною №0738049, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.09.2016р. №244 та представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, а також вбачається зі змісту апеляційної скарги (а.с.22).

Пунктом 5.3 цього договору встановлено, що строк оплати послуг експедитора становить до 10 банківських днів з моменту отримання клієнтом документів, зазначених у пункті 5.2 цього договору.

Відповідно до п.1.4 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2014р. №55 в підтвердження наданих послуг за цим договором сторони складають відповідний акт.

09.09.2016р. між сторонами спору складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Зі змісту цього акта вбачається, що виконавцем ФОП ОСОБА_2 надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Гадяч (Україна, Полтавська область)- м. Ашхабад (Туркменістан) за договором від 28.08.2014р. №55 на суму 223542грн. Також у цьому акті зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають (а.с.24).

Доводи апелянта про те, що він не отримував від позивача оригіналу CMR- накладної, а отже не настав строк виконання зобов'язань щодо оплати, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки: по-перше, матеріали справи містять копію CMR- накладної №0738049; по-друге, як зазначалось вище, у п.1.4 договору від 28.08.2014р. №55 встановлено, що в підтвердження наданих послуг за цим договором сторони складають відповідний акт, який наявний в матеріалах справи та підписаний уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень, що також підтверджено представником скаржника в судовому засіданні. Крім того, умовами договору від 28.08.2014р. №55 не встановлено порядку передачі експедитором замовнику оригіналу CMR- накладної, а тому акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №244 є доказом, який підтверджує надання послуг та свідчить про отримання ТОВ «Агропродекспорт», у тому числі CMR- накладної.

Пунктом п.5.3 договору від 28.08.2014р. №55 встановлено, що строк оплати послуг експедитору становить до 10 банківських днів з моменту отримання клієнтом документів, зазначених у пункті 5.2 цього договору, а отже строк оплати, з урахуванням акту від 09.09.2016р. №224 настав 23.09.2016р.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ТОВ «Агропродекспорт» в частині заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 114542грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 28.08.2014р. №55, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2171,18грн. за період з 24.09.2016р. по 12.05.2017р. та інфляційних втрат у сумі 11755,99грн. за період з жовтня 2016року по квітень 2017року (включно).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 43 ГПК України зазначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі № 917/819/17 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ТОВ «Агропродекспорт».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017р. у справі №917/819/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 19.08.2017р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.