Постанова № 68401409, 17.08.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 року Справа № 904/3962/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1,прокурор відділу, посвідчення №023761 від 20.12.2013р.,

від відповідача -2: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 12.01.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 р. у справі

за позовом керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м.Синельникове

до відповідача-1 Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, с.Великомихайлівка, Покровський район, Дніпропетровська область,

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с.Березове, Покровський район, Дніпропетровська область

про визнання незаконним рішення Березівської сільської ради, недійсним договору оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 р. у дані й справі (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено; визнано незаконним рішення Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області №57-5/VII від 17.05.2016 Про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності ТОВ Маяк; визнано недійсним договір оренди земельних ділянок площею 4,6621 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1166 та площею 5,5576га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1177, від 10.03.2016 р. укладений Березівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області з ТОВ Маяк, зареєстрований у державного реєстратора Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №18583266.

Зобов'язано ТОВ Маяк повернути до Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 4,6621га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1166.

Зобов'язано ТОВ Маяк повернути до Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 5,5576га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1177.

Стягнуто з Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області на користь на користь прокуратури Дніпропетровської області 3200,00 грн. судового збору.

Стягнуто товариства з обмеженою відповідальністю Маяк на користь на користь прокуратури Дніпропетровської області 3200,00 грн. судового збору.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що Березівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області в порушення ч.2 ст.127, ч.ч.1,2,3 ст.134, ч.2 ст.135 ЗК України, прийнято рішення № 57-5/VІІ від 17.05.2016 р. "Про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності ТОВ "Маяк".

Спірний договір укладено без дотримання встановленого законодавством порядку до прийняття рішення Березівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області про передачу земельних ділянок в оренду та раніше, ніж ТОВ "Маяк" подано заяву до сільської ради про передачу в оренду вказаних ділянок.

Незаконне надання в користування спірних земельних ділянок із земель комунальної власності безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні права територіальної громади, оскільки порушує законний порядок надання в користування землі, підриває авторитет органів місцевого самоврядування, що свідчить про наявність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідного позову з огляду на відсутність в органу, яким здійснюється державний контроль за додержанням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства відповідних повноважень на звернення до суду.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що прокурором не наведено доводів, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтування необхідності їх захисту.

Скаржник вважає, що, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор повинен був підтвердити наявність негативних наслідків зумовлених прийняттям рішення відповідачем-1 та укладенням договору оренди, у вигляді або неотримання бюджетом коштів, порушення прав третіх осіб, у зв'язку з непроведенням земельних торгів, тощо.

Звернення прокурора з даними позовними вимогами від імені держави є безпідставним, оскільки з даними вимогами має звертатися Держгеокадастр або його територіальні органи, а також відповідач-1.

У відзиві на апеляційну скаргу керівник Синельниківської місцевої прокуратури вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, як необґрунтована.

Відповідач-1 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

10.03.2016 р. між Березовською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Маяк (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (п.1.1. договору).

Згідно з п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,6621га в тому числі рілля 4,6621га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1166, що належить орендодавцю на праві власності згідно рішення суду № 433/653/122-о/433/21/12 від 29.05.2012р. та земельна ділянка загнальною площею 5,5576га, в тому числі рілля 5,5576га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1177, що належить орендодавцю на праві власності згідно рішення суду № 433/654/2012 2-о/433/22/2012 від 03.05.2012 р.

Відповідно до п. 3.1 договору строк його дії до 01.11.2030 р.

17.05.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю Маяк звернулося до Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області із заявою про надання в оренду строком до 01.11.2030 р. земельних ділянок площею 4,6621га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1166 та площею 5,5576 га, кадастровий номер 1224282300:01:001:1177, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

На підставі вказаної заяви Березівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області прийнято рішення №57-5/VII від 17.05.2016 р. про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Маяк вказаних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У п.2 зазначеного рішення сільської ради зазначено, що земельні ділянки передаються в оренду без розроблення проекту їх відведення.

Вказаним рішенням сільської ради проект землеустрою не затверджувався.

Прокурор вважає, що спірний договір укладено раніше, ніж директором товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" подано заяву до Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про передачу в оренду земельних ділянок, що суперечить вимогам ч.3 ст.123 ЗК України, оспорюване рішення прийнято відповідачем-1 з порушенням ч.2 ст.127, ч.ч.1,2,3 ст.134, ч.2 ст.135 ЗК України, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч.2 ст.127 ЗК України).

За приписами ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2,3 статті 134 ЗК України встановлені випадки, коли земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не віднесена наведеною вище правовою нормою, до випадків, за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до ч.2 ст.135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі.

Таким чином, рішення №57-5/VII від 17.05.2016 р. Про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності ТОВ Маяк було прийнято Березівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області в порушення вищевказаних вимог законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 та ст. 21 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним рішення Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області №57-5/VII від 17.05.2016 р. Про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності ТОВ Маяк.

Частиною 1 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Всупереч наведеному, спірний договір укладено сторонами без дотримання встановленого законодавством порядку надання земельної ділянки в оренду, зокрема, спірний договір укладено до прийняття сількою радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору оренди.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, у звязку з визнанням недійсним договору оренди землі від 10.03.2016 р., спірні земельні ділянки підлягають поверненню власнику.

Щодо посилання скаржника на безпідставне звернення прокурором до суду з цим позовом, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).

За ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 р. у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа, представник, на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи, довірителя, і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи, змінюючи, припиняючи, для неї права та обов'язки.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття охоронюваний законом інтерес важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За змістом ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Частинами 13,14 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Відповідно до положень ч.1 ст.83, ч.1 ст.84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1,2,6,10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР від 21.05.1997р., орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У даному випадку, незаконне надання в користування спірних земельних ділянок із земель комунальної власності безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні права територіальної громади, оскільки порушує законний порядок надання в користування землі, підриває авторитет органів місцевого самоврядування, а тому звернення прокурора до суду з цим позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновлення законності при вирішення суспільно значимого питання передачі в оренду спірних земельних ділянок та захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2017 р. у справі №904/3962/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 21.08.2017 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_3