Ухвала суду № 68399459, 16.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

6

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

16 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1095/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря - Лященка А.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 - не прибула,

позивача ОСОБА_2 - не прибула,

позивача ОСОБА_3 - не прибула,

представника позивачів - ОСОБА_4,

представника Білокуракинської районної державної адміністрації - не прибув,

представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - не прибув,

представника Відкритого акціонерного товариства "Білокуракинський" - Шевчука О.В.,

представника Луганської обласної державної адміністрації - Коваленка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський", Луганська обласна державна адміністрація про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський", Луганська обласна державна адміністрація, в якому остаточно просили:

- визнати неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Білокуракинської районної державної адміністрації щодо не розгляду заяв від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, здійснення повноважень, пов'язаних з приватизацією земель радгоспу «Білокуракинський», а саме: щодо невиконання ст.ст. 34, 19 Конституції України, Земельного кодексу України, ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відмови у включенні у списки пайщиків та видачі рішення про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) радгоспу «Білокуракинський», правонаступником якого є ВАТ «Білокуракинський», не прийняття рішення (розпорядження) про надання (узгодження) ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 земельних ділянок із земель радгоспу «Білокуракинський», переданих в оренду ВАТ «Білокуракинський»;

- зобов'язати Білокуракинську районну державну адміністрацію включити позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в списки осіб, що мають право на земельну частку(пай) в ВАТ «Білокуракинський» колишнього радгоспу «Білокуракинський», та повторно розглянути Білокуракинською районною державною адміністрацією питання щодо виділення позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 у власність земельних ділянок в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земель радгоспу «Білокуракинський»;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Луганській області як державного органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, щодо не розгляду заяв ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 28.01.2014, повторних заяв від 15.07.2016 і неприйняття рішення по суті;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області розглянути заяву від 28.01.2014, повторні заяви від 15.07.2016р. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 щодо видачі позивачам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та прийняти рішення по суті, а саме: надати дозвіл на розробку проектної документації щодо відведення у власність земельної ділянки із земель радгоспу «Білокуракинський».

На обґрунтування позову зазначено, що позивачі як колишні працівники радгоспу «Білокуракинський» пішли на пенсію після роботи в радгоспі, отримали право на земельну частку (пай) у складі земель, які перебували у колективній власності радгоспу. Однак позивачі звільнилися з радгоспу через багаторічну невиплату заробітної плати, у зв'язку з чим не були включені до числа осіб, які отримали право на земельну частку (пай) у колективній власності радгоспу, а тому не набули права на земельну частку (пай) з причин, що не залежали від їх волі.

Судом встановлено, що Білокуракінська РДА згідно з договором оренди від 13 березня 2009 року передала радгоспу «Білокуракинський» в оренду земельні ділянки строком до 2018 року та 2057 року (рілля, багаторічні насадження, землі меліоративної підготовки, садозахисні лісосмуги) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачі неодноразово зверталися до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявами про виділення їм земельної частки (паю) ВАТ «Білокуракинський» як колишнім працівникам радгоспу. Однак позивачам повідомлялося, що відповідно до норм законодавства у них відсутні підстави для виділення права на земельну ділянку.

Судом поставлене питання про закриття провадження по адміністративній справі № 812/1095/16 у зв'язку з тим, що не підлягає розгляду спірне питання в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники третіх осіб залишили вирішення питання про закриття провадження по справі на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Звертаючись з даним позовом до окружного адміністративного суду, позивачі вважали, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Суд вважає таку позицію помилковою з огляду на нижче наведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності дій відповідачів щодо відмови позивачам про надання їм у користування земельних ділянок як колишнім працівникам радгоспу «Білокуракинський» щодо відведення земельних ділянок, яка на теперішній час знаходиться у користуванні ВАТ «Білокуракинський» на підставі договору оренди.

Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на земельну ділянку має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, адміністративний суд, який розгляне справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

До того ж аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року (№ 21-1204а16).

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що даний спір не є публічно-правовим, а справа не відноситься до адміністративної юрисдикції.

Таким чином, заявлені спірні відносини, які виникли між позивачами та відповідачами, є спором про цивільне право, а не публічно-правовим спором, а отже спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Білокуракинської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відкрите акціонерне товариство "Білокуракинський", Луганська обласна державна адміністрація про визнання права на отримання земельної ділянки, неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачам право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвалу суду у повному обсязі складено та підписано 21 серпня 2017 року.

Суддя С.В. Борзаниця