Постанова № 68399387, 15.08.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 803/850/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Гринчук Я.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Березної Т.О., Черенюк І.М.,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Володимир-Волинська міська рада Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 (далі - позивач-1, ОСОБА_6), ОСОБА_1 (далі - позивач-2, ОСОБА_1.) звернулися з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2017 №5012679-1301, №5013123-1301 та від 29.05.2017 №5012678-301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування контролюючим органом згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень орендної плати за земельну ділянку, що перебуває в комунальній власності, згідно договору оренди землі від 30.09.2008 року є необґрунтованим та безпідставним. Вказують, що 30.09.2008 року між Володимир-Волинською міською радою та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості на підставі рішення ради від 20.08.2008 року №27/12, що знаходиться в м.Володимир-Волинський, по АДРЕСА_1 загальною площею 7206 кв.м. Вказаний договір було укладено на 2 роки, а згідно додаткової угоди від 06.10.2010 року термін дії договору продовжено до 07.10.2015 року. Починаючи з 07.10.2015 року спірна земельна ділянка не перебувала і не перебуває в користуванні (оренді) орендарів, оскільки договір не переукладався і будь-яких додаткових угод з 07.10.2015 року сторонами не укладалось, відповідно орендна плата не узгоджена сторонами договору. Крім того, зазначили, що ОСОБА_7 сплатив в повному обсязі орендну плату за 2014-2015 роки.

Ухвалою суду від 26.07.2017 залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Володимир-Волинську міську раду Волинської області (а.с.81-83).

В судових засіданнях позивач-2 ОСОБА_1 та представник позивача-1 ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити. Додатково зазначили, що будь-яких заяв після закінчення терміну дії оренди тобто 07.10.2015 року, до міського голови м.Володимир-Волинський із проханням продовжити термін дії оренди вони не подавали і не уповноважували на це ОСОБА_7 Договір оренди землі від 25.12.2015 року ними не був підписаний. Крім того, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, однак договір оренди землі від 25.12.2015 року не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав. Протягом 2015-2016 році земельною ділянкою не користувались, відтак підстави для сплати орендної плати відсутні. Крім того, представник позивача ОСОБА_6 ОСОБА_2 у додаткових поясненнях до позовної заяви (а.с.201-202) посилається на те, що у договорі оренди земельної ділянки від 25.12.2015 року визначено нормативну грошову оцінку землі в розмірі 956731,25 грн., однак рішення про затвердження даної нормативної грошової оцінки немає. При визначенні нормативної грошової оцінки обов'язково має враховуватися функціональне використання земель, стан земельної ділянки, фактор можливості отримання прибутку. Земельну ділянку ОСОБА_6 не використовував у господарській діяльності. В даному випадку при визначенні нормативної грошової оцінки необхідно було врахувати фактор можливості отримання прибутку. Разом з тим, зазначає, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (набуття і припинення цього права) не може викликати права та обов'язку платників у сфері оподаткування. Орендна плата є платежем за фактичне використання земельної ділянки як об'єкта оренди або власності. Якщо ОСОБА_6 має зобов'язання щодо сплати плати за землю, то тільки, виходячи із площі частини належного йому приміщення та прибудинкової території.

Представники відповідача в поданих запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що відповідно до листа від 13.03.2017 №505/1.27/в-17 виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради земельна ділянка за адресою м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, знаходиться у користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6 на підставі договору оренди землі від 30.09.2008, укладеного із Володимир-Волинською міською радою. Строк дії даного договору закінчився 07.10.2015 року. Рішенням сесії від 24.12.2015 №4/19 поновлено термін дії договору оренди на п'ять років, тобто строк дії договору продовжено до 07.10.2020 року і відповідно позивачі користуються весь час земельною ділянкою, а відтак на підставі пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України повинні сплачувати орендну плату за землю. Просили відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти позову ОСОБА_6, ОСОБА_1, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки земельна ділянка, співорендарями якої є позивачі, не повернена відповідно до акту прийому-передачі міській раді, а тому знаходиться, зокрема, у користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_1 Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою і з 01.01.2016 року відповідно до внесених змін до ПК України державна реєстрація договорів оренди не є обов'язковою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, не направив свого представника, хоча повістка була надіслана йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві позивачами, проте поштове відправлення повернулося 14.07.2017 року на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку «за не запитом», тобто зазначена повістка про виклик до суду не була вручена третій особі з незалежних від суду причин, а тому відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід вважати, що така повістка вручена належним, у зв'язку із чим розгляд справи проводився за відсутності ОСОБА_7

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Волинській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення:

від 24.05.2017 №5012679-1301, яким визначено ОСОБА_6 суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 14532,56 грн.;

від 29.05.2017 №5012678-1301, яким ОСОБА_6 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 4468,32 грн. , за 2015 рік - 7355,51 грн., за 2016 рік - 13709,96 грн., всього 25533,79 грн.;

від 24.05.2017 №5013123-1301, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 14532,56 грн. (а.с.6-8).

Крім того, судом встановлено, що 15.05.2017 року ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №07/03211301 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 7659,98 грн. , за 2015 рік - 7355,51 грн., за 2016 рік - 13709,96 грн., всього 28725,45 грн., яке позивачем-2 не оскаржується (а.с.92).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень став лист Володимир-Волинської міської ради №505/1.27/2-17 від 13.03.2017 року (а.с.58-59), адресований Володимир-Волинській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, у якому зазначено, що земельна ділянка площею 7206 кв.м. за адресою: м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, знаходиться в користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 Договір оренди землі від 07.10.2008 року №040807900129 земельної ділянки площею 7206 кв.м. за адресою: м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, для обслуговування виробничих приміщень закінчився 07.10.2015 року. Рішенням сесії №4/19 від 25.12.2015 року поновлено договір оренди землі терміном на 5 років. В п'ятиденний термін після прийняття рішення проект договору оренди землі разом з витягом з рішення були передані в ЦНАП для подальшого підписання та державної реєстрації згідно ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Договір оренди землі підписаний, проте право оренди земельної ділянки не зареєстровано. Інформація щодо договору оренди міститься в переліку орендарів, який щорічно надсилається згідно п.1 ст.288 ПК України. Згідно інформації ОДПІ від 27.01.2016 року №46/13-03-16-13-05 орендну плату за землю не сплачують з 07.10.2015 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, ПК України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Водночас справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пункт 287.1 статті 287 ПК України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІV «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, яким може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі №21-804а16, яка в силу частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 є власниками в рівних частках (по 1/3) приміщення станції технічного обслуговування автомобілів площею 1902 кв.м. - «Б-2» за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.105).

Рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради №27/12 від 20.08.2008 року затверджено проект землеустрою земельною ділянки площею 7206 кв.м. за адресою: м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, та надано згоду на укладання договору оренди землі із ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 (а.с.101-102). Площа земельної ділянки погоджена землекористувачами, про що свідчать їх підписи на картографічній схемі земельної ділянки (а.с.103).

30.09.2008 року між між Володимир-Волинською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 (Орендарі) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендарі прийняли в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться за адресою: м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, загальною площею 7206 кв.м., в тому числі: 1976 кв.м. - капітальна одноповерхова, 157 кв.м. - під тимчасовими спорудами, 5073 кв.м. - під проїздами, проходами, площадками, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, приміщення, яке належить орендарям на праві власності. Договір укладено на 2 роки (а.с.106-107). Даний договір пройшов державну реєстрацію, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2008 року №040807900129. Земельна ділянка передана орендарям за актом приймання-передачі від 07.10.2008 року (а.с.108).

Рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради №46/12 від 29.09.2010 року на підставі заяви співорендарів продовжено ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 термін користування земельною ділянкою на 5 років (а.с.111-112), про що укладено додаткову угоду №1 від 06.10.2010 року до договору оренди землі від 07.10.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №040807900129 (а.с.118).

При цьому ж матеріалами справи підтверджується та обставина, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 згідно з нотаріально засвідченою довіреністю від 01.03.2010 року уповноважили ОСОБА_7 представляти їхні інтереси, зокрема, в органах державної та виконавчої влади при вирішенні питань, пов'язаних з виготовленням технічної документації, проекту реконструкції, технічним обслуговуванням та управлінням належним на праві спільної часткової власності приміщенням станції технічного обслуговування автомобілів площею 1902 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.119). Строк дії довіреності закінчився 26.02.2013 року.

25.12.2015 року ОСОБА_7 подано міському голові м.Володимир-Волинський заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 7206 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі строком на 5 років. Вказана заява підписана ОСОБА_7 також і від імені позивачів (а.с.122).

Рішенням сесії Володимир-Волинської міської ради від 25.12.2015 року №4/19 поновлено договір оренди землі, укладений із ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1, строком на 5 років шляхом укладення нового договору від 25.12.2015 року, який підписаний ОСОБА_7 Підписи ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на договорі відсутні, вказаний договір не пройшов державну реєстрацію згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.123-127).

На думку позивачів, оскільки новий договір не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав, останніми не підписаний, тому у них відсутній обов'язок зі сплати орендної плати.

Однак, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 продовжують володіти 1/3 часткою майна, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: м.Володимир-Волинський, АДРЕСА_1, отже є землекористувачами вказаної земельної ділянки, тому в силу вимог чинного податкового законодавства зобов'язані сплачувати орендну плату.

При цьому твердження позивачів про те, що площа земельної ділянки значно перевищує площу належного їм приміщення, внаслідок чого проводиться нарахування орендної плати в значно більшому розмірі, суд до уваги не бере, оскільки з моменту набуття в оренду вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не звертались в міську раду з вимогою зменшити розмір орендованої земельної ділянки до площі приміщення із врахуванням прибудинкової території.

Також, на думку суду, безпідставними є посилання представника позивача-1 на ту обставину, що договором оренди землі від 25.12.2015 року визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 956731,25 грн., яка не затверджена рішенням міської ради, оскільки з наданого відповідачем розрахунку нарахування орендної плати ОСОБА_6 вбачається, що нормативна грошова оцінка землі становить 765997,80 грн., що відповідає розміру, зазначеному в договорі оренди землі від 30.09.2008 року (а.с.57).

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника позивача-1 на те, що відсутність державної реєстрації у встановленому законом порядку права оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 25.12.2015 року не породжує у ОСОБА_6 обов'язку сплати орендної плати за земельну ділянку, оскільки позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати земельний податок на загальних підставах з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту припинення цього права. За вказаних обставин також безпідставні твердження позивачів про відсутність підпису на договорі оренди, оскільки основною умовою для сплати земельного податку є факт володіння нерухомим майном та фактичне використання земельної ділянки, на якій воно знаходиться.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Стаття 654 ЦК передбачає розірвання договору в тій самій формі, що передбачена для його укладення.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Однак, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов'язкової реєстрації факту розірвання, припинення договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов'язку платника.

Враховуючи пріоритетність застосування спеціальних норм Податкового кодексу України перед іншими нормами законодавства у регулюванні податкових правовідносин, суд дійшов висновку, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельної ділянки (набуття і припинення цього права) не може бути підставою для звільнення землекористувача від плати за землю. При цьому, орендна плата є платежем за фактичне використання земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності землекористувача.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього ж Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Водночас абзацом першим пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 як фізична особа-підприємець у 2014 та 2015 роках подавав до Володимир-Волинської ОДПІ податкові декларації з плати за землю, у яких декларував податкові зобов'язання зі сплати орендної плати, в тому числі: за земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 7206 кв.м. в сумі 22979,93 грн. та 22066,77 грн. відповідно. Вказані суми податку були останнім сплачені до бюджету, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.12-26, 65-80). Факт сплати орендної плати ОСОБА_7 за вказану земельну ділянку також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків по орендній платі (а.с.161-179) та не заперечувався представниками відповідача в судовому засіданні.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставним нарахування позивачу ОСОБА_6 згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2017 №5012678-1301 суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2014 рік в розмірі 4468,32 грн. та за 2015 рік - 7355,51 грн., що становить його частку в податковому зобов'язанні, розділеному на трьох співорендарів, оскільки вказане податкове зобов'язання сплачене ОСОБА_7 в повному обсязі.

Суд вважає необгрунтованими твердження представників відповідачів про те, що кожен співорендар несе обов'язок зі сплати податку, а тому нарахування проведене правомірно. При цьому суд зазначає, що об'єктом оподаткування в силу вимог ПК України є земельна ділянка, а тому факт надходження платежу до бюджету у вигляді сплати земельного податку є виконанням податкового обов'язку щодо сплати податку незалежно від того, ким проведена така сплата.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 29.05.2017 №5012678-1301 в частині визначення ОСОБА_6 суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 11823,83 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас податкові повідомлення-рішення від 24.05.2015 року №5012679-1301 та 5013123-1301, якими ОСОБА_6 та ОСОБА_1 визначено суму орендної плати за 2017 рік в розмірі 14532,56 грн. кожному, як і податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №5012678-1301 в частині визначення ОСОБА_6 суми орендної плати за 2016 рік в розмірі 13709,96 грн. прийняті правомірно, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Як визначено частинами першою, третьою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, слід присудити на користь позивача-1 здійснені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 177,36 грн. (квитанція від 10.07.2017 №24435757) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 29 травня 2017 року №5012678-301 в частині визначення ОСОБА_6 суми податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 11823,83 грн. (одинадцять тисяч вісімсот двадцять три грн. 83 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір в сумі 177,36 грн. (сто сімдесят сім грн. 36 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 21 серпня 2017 року.