Рішення № 68395238, 21.08.2017, Волноваський районний суд Донецької області

221/923/17

2/221/449/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Волноваський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Мохова Є.І.,

при секретарі - Бридні О.Л.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про проведення розрахунку з працівником і видачу йому належно оформленої трудової книжки,

ВСТАНОВИВ :

03.03.2017 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 з вимогою проведення розрахунку і видачу їй належно оформленої трудової книжки, посилаючись на те, що 30 грудня 2016 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, проведення розрахунку та повернення трудової книжки та диплому. Її вимоги відповідач не виконала і 25 січня 2017 року направила їй листа з пропозицією прибути особисто для розрахунку та повернула їй трудову книжку без запису про звільнення. Тобто, відповідач, тим, що порушила вимоги закону, спричинила шкоду її інтересам. Тому просила зобов'язати відповідача фізичну-особу підприємця ОСОБА_5 провести розрахунок з нею розрахунок та видати їй належно оформлену трудову книжку.

В судовому засіданні представники позивача на задоволенні позову наполягали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем взагалі не конкретизовано суму, згідно якої необхідно провести розрахунок з працівником ОСОБА_4 Також позивач просить видати належним чином, оформлену трудову книжку, але, по-перше, трудова книжка знаходиться у позивача, по-друге, оскільки укладення трудового договору проводилось через районний центр зайнятості, то його розірвання здійснюється також через районний центр зайнятості, оскільки його працівники повинні переконатись в добровільності прийнятого ОСОБА_4 рішення. Враховуючи те, що ОСОБА_4 не з'являється для виконання трудового договору, за неї пишуть заяви про звільнення особи, які на те не уповноважені, вона не з'являється на робоче місце без поважних причин більше двох років, на даний час постало питання про її звільнення за ініціативою власника за прогули. Крім того, наголосив, що після того, як ОСОБА_4 пішла у декретну відпустку, відпустку по догляду за дитиною, вона на роботу не виходила, до того, як вона пішла у відпустку по догляду за дитиною, всі наявні відпустки вона використала, тому жодних заборгованостей перед ОСОБА_4 за невикористані відпустки не має. Тому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.04.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір безстроково. ОСОБА_4 зобов'язалась виконувати обов'язки бухгалтера. Трудовий договір зареєстровано 04.04.2007 року за №151 у Волноваському районному центрі зайнятості.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 запису №3 від 04.04.2007 року вбачається, що ОСОБА_4 прийнята на роботу бухгалтером за трудовим договором від 04.04.2007 року, який зареєстрований в Волноваському районному центрі зайнятості (а.с.9).

Додатковою угодою від 25.12.2012 року до трудового договору №151 від 04.04.2007 року внесено зміни до трудового договору, змінено прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_2

30.12.2016 року ОСОБА_4 звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із заявою про звільнення за власним бажанням, просила провести розрахунок за невикористану відпустку з 2006 року по 2016 рік, а також повернути трудову книжку та диплом, що надіслала листом (а.с.7-8).

Статтею 36 КЗпП України закріплено, що підставою припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтею 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

25.01.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 за допомогою листа звернулась до відповідача ОСОБА_4 з проханням з'явитись особисто для проведення розрахунку, при цьому надіславши за її вимогою трудову книжку.

Тобто, роботодавець запросив особисто ОСОБА_4 з'явитись для проведення розрахунку, що вона проігнорувала. Трудова книжка була цього ж дня надіслана поштою ОСОБА_4

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року за №260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» (далі - Наказ) у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

Пунктом 9 Наказу встановлено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Згідно з пунктом 10 Наказу відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису про зняття трудового договору з реєстрації, зробленого у книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох, а в разі відсутності працівника - на двох примірниках трудового договору запис.

Відповідно до пункту 12 Наказу за зверненням працівника, який не був присутній під час зняття трудового договору з реєстрації, посадова особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення робить відповідну відмітку у виданому йому примірнику трудового договору та засвідчує у трудовій книжці запис про звільнення з роботи, внесений фізичною особою.

Відповідно до пункту 14 Наказу записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.

Згідно з пунктом 15 Наказу посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Тобто, враховуючи те, що запис про зняття з реєстрації трудового договору не здійснений, оскільки сторони трудового договору повинні особисто сповістити Волноваський районний центр зайнятості, ОСОБА_4 особисто не з'явилась до роботодавця для проведення розрахунку та звернення до Волноваського районного центру зайнятості, ОСОБА_5 позбавлена права внести записи до трудової книжки ОСОБА_4 про її звільнення з роботи. Тому вимоги ОСОБА_4 про видачу належно оформленої трудової книжки, яка знаходиться у позивача, що вона не заперечує, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу позивача ОСОБА_4, що вона в позовній заяві не визначила суму, в межах якої необхідно провести розрахунок при звільненні. Судом неодноразово пропонувалось їй уточнити позовні вимоги, надавши розраховану суму, формулу, за якою вона обраховувалась з вказанням періоду, але позивач ОСОБА_4 вказані дії не здійснила, тобто не довела ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, крім того, трудовий договір між сторонами взагалі не розірвано, тому в задоволенні позовних вимог про проведення розрахунку необхідно також відмовити.

Керуючись статтями 10, 60, 79, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, статтями 36, 38, 47 КЗпП України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року за №260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про проведення розрахунку з працівником і видачу йому належно оформленої трудової книжки відмовити.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Волноваського районного суду

Донецької області Є.І.Мохов