Ухвала суду № 68394773, 15.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5152/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 638/15436/14-ц Цвірюк Д.В.

Категорія: договір страхування Доповідач - Хорошевський О.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.

за участю секретаря - Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Страхового Товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Страхового Товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (СТзДВ «Гарантія»), ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

В обґрунтування зазначав, що 26.07.2014 року у м. Харкові по вул. Дерев'янко сталося ДТП за участю водія ОСОБА_3, який рухався на автомобілі НОМЕР_1 та водія ОСОБА_4, який рухався на автомобілі НОМЕР_2.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2014 року у ДТП винним визнаний ОСОБА_3 Цивільна відповідальність останнього на момент ДТП була застрахована у СТзДВ «Гарантія».

01.08.2014 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою, яка була отримана 08.08.2014 року, про настання події та надав для огляду пошкоджений автомобіль. Страховиком було оглянуто автомобіль, але оцінку вартості не проводилось.

Для визначення вартості матеріального збитку позивач був змушений це зробити самостійно, звернувшись до СТО ТОВ «Техноарт». Згідно рахунку-фактури вартість матеріального збитку становить 28509,50 грн., вартість робіт згідно акту виконаних робіт становить 527,50 грн.

08.08.2014 року позивач надав страховику всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, однак страхової виплати так і не отримав.

Крім того, зазначав, що своїми незаконними діями ОСОБА_3 завдав йому моральної шкоди, оскільки під час ДТП позивач зазнав стрес, довгий час не міг прийти до тями, для нього це було потрясіння та дуже велика душевна травма.

На підставі викладеного просив стягнути з СТзДВ «Гарантія» страхове відшкодування у розмірі 29037,00 грн.; відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 у розмірі 500 грн. та суму судового збору - 493,60 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з СТзДВ «Гарантія» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 29037,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до СТзДВ «Гарантія» відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що він категорично не згодний з розміром збитку у сумі 29037,04 грн., вважає що він завищений у кілька разів і не відповідає реальному збитку завданому в ДТП, а рахунок фактура № 7-00001021 від 31.07.2014 року не є належним і допустимим доказом по справі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 988 ЦК України встановлено обов'язки страховика перед страхувальником, відповідно до них страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Також цією статтею визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Із змісту пункту 22.1. ст. 22 Закону вбачається, що при настанні страхового випадку страховик згідно з лімітами відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2014 року о 19 годині 10 хвилин на вул. Дерев'янко у м. Харкові сталося ДТП за участю водія ОСОБА_3, який рухався на автомобілі НОМЕР_1 та водія ОСОБА_4, який рухався на автомобілі НОМЕР_2, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2014 року (яка набула чинності) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0877808 від 02.04.2014 року, укладеного між СТзДВ «Гарантія» та ОСОБА_5 (власник автомобіля НОМЕР_1) забезпечено вказаний автомобіль у відповідності до положень ЗУ «Про обов'язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-VI.

Згідно довідки, виданої 26.07.2014 року Відділом Державтоінспекції ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4, транспортний засіб «Mitsubishi» д/н НОМЕР_3 отримав наступні механічні пошкодження: деформація заднього бампера, заднього лівого крила, 2 парктроніка, накладка на бампер, додаткова задня форма (а.с. 7).

Розмір матеріальної шкоди спричиненої позивачу встановлено на підставі рахунок-фактури № 7-00001021 від 31.07.2014 року (а.с. 12).

08.08.2014 року позивач надав страховику всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, однак страхової виплати так і не отримав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого рішення про стягнення страхового відшкодування.

Доводи, викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, були предметом розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 308 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхили апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

О.А. Кружиліна