Рішення № 68394717, 10.08.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1965/17

Провадження № 2/645/1461/17

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2017 року м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі :

головуючого - судді: Шарка О.П..

за участю секретаря судового засідання Христенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд позбавити його батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини його доходів щомісяця, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2015 року по цивільній справі № 645/8632/15-ц розірвано шлюб між сторонами. Сторони від шлюбу мають дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, видане 21.11.20112 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області. При розгляді вищезазначеної судової справи сторони не заявляли вимог щодо аліментів чи місця проживання дитини з одним із батьків. З моменту народження і по сьогоднішній день дитина проживає з матір'ю (позивачем), батько не виховував, не утримував та не забезпечував дитину, на теперішній час не проживає разом із дитиною, ухилився від виконання батьківських обов'язків. З моменту народження дитини сторони (батьки) проживали разом у м. Горлівка Донецької області, а в серпні 2014 року вимушено переїхали до м. Харкова у зв'язку із заворушеннями та проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 16.01.2015 року позивача, відповідача та їх сина взято на облік у Немишлянському (Фрунзенському) районі м. Харкова до Єдиної бази даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1. Довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи була надана також відповідачу, але він не звертався до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради для продовження терміну її дії по закінченню строку довідки через 6 місяців. 13.11.2015 року Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова розірвано шлюб між сторонами. У грудні 2015 року відповідач виїхав з м. Харкова у невідомому напрямку, не залишивши ніякого забезпечення для дитини. Щомісячна адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг) призначалась: з 16.01.2015 року по 15.07.2015 року - на сім'ю, а з 02.11.2015 року і по теперішній час - тільки на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року була проведена перевірка за фактичним місцем проживанням позивача і сина, за результатами якої підтверджено фактичне проживання саме позивача з дитиною за вказаною адресою - без відповідача. 07.04.2017 року позивач звернулась до Управління ПСЗН для отримання грошової допомоги за фактичним проживанням у м. Харкові, а відповідач цього не зробив. З грудня 2015 року відповідач не контактує з дитиною, ніяким іншим чином не цікавиться рівнем його розвитку, поведінкою, станом здоров'я, забезпечення необхідним для проживання, відвідування дошкільного учбового закладу та навчально-виховного процесу. З 25.06.2015 року дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахований до КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 377 Харківської міської ради». Необхідні документи для прийняття дитини у ясла-садок надавала мати (позивач), саме вона (та її мати - бабуся дитини) приводить та забирає сина з садочка, робить все необхідне для виховання та розвитку дитини; що підтверджується листом КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 377 Харківської міської ради» від 18.04.2017 року № 01-35/64. Так само до лікувального закладу - КУОЗ «Харківська дитяча поліклініка № 7» дитина приходить тільки з матір'ю (позивачем). Позивач завела медичну картку дитини у поліклініці, дитина відвідує лікарів у супроводі позивача, натомість відповідач (батько дитини) не цікавиться рекомендаціями медичних спеціалістів щодо догляду за сином та лікування, разом із ним дитина жодного разу не були на прийомі у лікарів для огляду, призначення лікування чи ін. з 2015 року відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, залишив дитину на повне утримання позивача, з 2015 року переїхав на інше місце проживання. З цього моменту відповідач не приймає участі у вихованні сина, не спілкується з ним та ухиляється від його виховання, відноситься до нього байдуже. Позивач не приділяє належної уваги дитині, її розвитку як особистості і отримання навичок життя в суспільстві, не створив для дитини належних умов для проживання, навчання, дозвілля та всебічного розвитку

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним вище.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у спосіб, передбачений ч. 10 ст. 74 ЦПК України, про що в матеріалах справи містяться відповідні дані. Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України "Про судоустрій та статус суддів " від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці і соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність, рішення ухвалити на розсуд суду, з урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

У ході судового розгляду встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2015 року по цивільній справі № 645/8632/15-ц.

Сторони від шлюбу мають малолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, видане 21.11.20112 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції у Донецькій області).

При розгляді вищезазначеної судової справи сторони не заявляли вимог щодо аліментів чи місця проживання дитини з одним із батьків.

16.01.2015 року позивача, відповідача та їх сина взято на облік у Немишлянському (Фрунзенському) районі м. Харкова до Єдиної бази даних про взятих на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1., що підтверджується листом від 13.04.2017 року № 3900/6 та Довідкою Управління праці та соціального захисту населення Немишлянського р-ну ХМР від. 16.01.2015 року № НОМЕР_1.

У грудні 2015 року відповідач виїхав з м. Харкова у невідомому напрямку, не залишивши ніякого забезпечення для дитини.

Щомісячна адресна грошова допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг) призначалась: з 16.01.2015 року по 15.07.2015 року - на сім'ю, а з 02.11.2015 року і по теперішній час - тільки на дитину ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року була проведена перевірка за фактичним місцем проживанням позивача ОСОБА_1 і сина, за результатами якої підтверджено фактичне проживання саме позивача з дитиною за вказаною адресою - без відповідача, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У ході судового розгляду справи встановлено, що з грудня 2015 року відповідач не контактує з дитиною, ніяким іншим чином не цікавиться рівнем його розвитку, поведінкою, станом здоров'я, забезпечення необхідним для проживання, відвідування дошкільного учбового закладу та навчально-виховного процесу. Зазначені обставини підтверджуються наступними дослідженими судом письмовими доказами, зокрема:

З 25.06.2015 року дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зарахований до КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 377 Харківської міської ради». Необхідні документи для прийняття дитини у ясла-садок надавала мати (позивач), саме вона (та її мати - бабуся дитини) приводить та забирає сина з садочка, робить все необхідне для виховання та розвитку дитини; що підтверджується листом КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 377 Харківської міської ради» від 18.04.2017 року № 01-35/64.

Як вбачається з повідомлення від 21.04.2017 року лікувального закладу - КУОЗ «Харківська дитяча поліклініка № 7» ОСОБА_3, приходить до поліклініки тільки з матір'ю (позивачем).

Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожна окремо пояснили, що відповідач з сином не спілкується; допомоги дитині не надає; його місце перебування на теперішній час їй не відомо; родина позивача не перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною.

Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В абз.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач систематично, протягом тривалого часу не виконує батьківські обов'язки, передбачені ст.ст. 150, 153, 180 Сімейного Кодексу України, по відношенню до своєї неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Існування обставин, які перешкоджають участі відповідача у матеріальному утриманні та вихованні дитини, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надало висновок № 425 від 20.07.2017 року, яким вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки батько систематично протягом тривалого часу без поважних причин не виконує батьківські обов'язки, позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дитини.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім того, згідно ст.180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище сторін, стан здоров'я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про наявність у нього захворювань та потреби в лікуванні, наявність на утриманні у неї інших неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних членів сім'ї.

Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби ), відповідачем не надано.

При таких обставинах суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки від заробітку відповідача.

Судовий збір у справі визначається судом виходячи із Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами, а саме, з відповідача підлягає стягненню в доход держави 1% від розміру задоволених вимог по позові, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, судові витрати суд стягує з відповідача на користь держави.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми виплати за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 164, 166, 180 - 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-229,367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилася у м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3; аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Горлівка Донецької області, в розмірі 1/3 частини його доходів щомісяця, з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина, починаючи з 5 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в межах суми виплати 1/3 доходу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2; на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Фрунзенського районного суду О. П. Шарко