Рішення № 68394509, 15.08.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого судді Кулянди М.І.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Яремка Я.Я.

секретар Чубрей І.І.

за участю представника позивача Кесаревої Г.І., представника відповідача

ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року,

встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк ( далі - ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилався на те, що 16 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2501/0408/88-545, згідно якого останній надано кредит в сумі 20 000 доларів США, строком до 10 квітня 2018 року, зі сплатою 11,9 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 2501/0408/88-545-7-1 від 16 квітня 2008 року, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 51,00 кв. м., житловою площею 27,60 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 7509, що належить

Справа№22ц-794/43/17 Головуючий у І інстанції Слободян Г.М.

Категорія 27 Доповідач Кулянда М.І.

іпотекодавцю, на підставі договору купівлі-продаж; посвідченого 02 грудня 2002 року приватним нотаріусом Чернівецьког: міського нотаріального округу Чернівецької області Балан Р.Б . зареєстровано в реєстрі за № 11989.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними забезпечувальними договорами.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість в сумі 188 759 гривень 56 коп., що складається із суми заборгованості за кредитом - 171 818 гривень 15 коп., за відсотками - 16 941 гривень 40 коп..

Просив в рахунок виконання основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 7509.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу вважає, що судом винесено необґрунтоване і незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутнє укладення окремого договору, яким встановлено умови щодо передачі іпотекодержателю іпотекодавцем майна у власність в рахунок погашення зобов'язань за кредитними договором, а тому у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2501/0408/88-545. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кошти в сумі 20 000 доларів США, строком до 10 квітня 2018 року, зі сплатою 11,9 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 2501/0408/88-545-7-1 від 16 квітня 2008 року. Відповідно до його умов ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 51,00 кв. м., житловою площею 27,60 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором №25001/0408/88-545 від 16 квітня 2008 року та договором іпотеки № 2501/ 0408/88-545- 1 від 16 квітня 2008 року (а.с.13-17).

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у ОСОБА_4 станом на 28 липня 2015 року є заборгованість за кредитним договором в сумі 188 759 гривень 56 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 171 818 гривень 15 копійок та заборгованості по відсотках в сумі 16 941 гривень 40 копійок.

Пунктом 12.3 договору іпотеки сторони уклали застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, яке виклали в п.п.12.3.1 та 12.3.3 цього договору.

Відповідно до п.12.3.1 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотеко держателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.. 37 Закону України «Про іпотеку».

Отже, договором іпотеки сторони передбачили звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб і набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі встановлено, що умов кредитного договору позичальник ОСОБА_3 не виконувала, кредит не погасила, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Враховуючи положення умов договору іпотеки, норми ст. ст. 15, 16 , 328, 628, 629 ЦК України, рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права.

У справах №№6-1625цс16, 6-2457цс16, 6-1243цс16, 6-2967цс16,6-679цс17, 6-1388цс16 Верховний Суд України, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України дійшов висновку про те, що законодавець визначає три способи захисту для задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Зазначав при цьому, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зі змісту відповідних правових позицій Верховного Суду України норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» не можуть вважатися правильно застосованими до спірних відносин, оскільки законодавець передбачив позасудовий порядок вирішення питання про передачу предмету іпотеки у власність іпотеко держателю.

Водночас в останніх правових висновках у справах № 6-1388цс16 від 24 травня 2017 року, № 6-679цс17 від 27 квітня 2017 року Верховний Суд України, залишаючи в силі рішення судів про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банками права власності на іпотечне майно, виходив з того, що хоча, у вказаних справах, суди ухвалюючи судові рішення неправильно застосували норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», однак установивши факт невиконання позичальниками грошових зобов'язань за кредитним договором, вірно вирішили спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

У справі, яка переглядається за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» встановлено, що позичальник не виконував грошове зобов'язання за кредитним договором, між банком та відповідачем у справі існує спір, який не може бути вирішений у позасудовому порядку, оскільки відповідач заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки, тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від правової позиції, викладеної в останніх висновках Верховного Суду України № 6-1388цс16 від 24 травня 2017 року, № 6-679цс17 від 27 квітня 2017 року.

Відступлення від відповідної правової позиції означало б нехтування правом позивача на вибір передбаченого договором способу захисту порушеного права, звільняло б сторону правочину від виконання взятих на себе зобов'язань, унеможливлювало б вирішення спору по суті.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у нього у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в квартирі під номером АДРЕСА_1. Разом з ним зареєстровані та проживають ОСОБА_3

З інформаційних довідок з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо суб'єкта, приєднаних до справи і досліджених в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_4 є власником спірної квартири і іншого нерухомого житлового майна за ним не зареєстровано, а також вказана квартира перебуває в іпотеці і іпотекодержателем цього майна є ПАТ «Дельта Банк».

Отже, спірні правовідносини є предметом правового регулювання Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ПАТ «Дельта банк» не проводити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2 831 гривень 39 коп. та 3 114 гривень 53коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2501/0408/88-545 від 16 квітня 2008 року в розмірі 188 759,56 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 171 818,15 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 16 941,40 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру номер 33, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 51,00 кв. м, в тому числі житловою площею 27,60 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 7509, яка належить іпотекодавцю, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 грудня 2002 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Бадан Р.Б., за реєстровим номером 11989, зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 02 січня 2003 року, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 7509.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданий 02 січня 2003 року Чернівецьким обласним комунальним бюро технічної інвентаризації № 3213 шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020) за ціною визначеної на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності вартістю 742 713 гривнів.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020) право власності на квартиру під номером 33, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 51,00 кв. м, в тому числі житловою площею 27,60 кв. м, що знаходиться по вулиці Героїв Майдану, в будинку під номером 57, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 7509.

Реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» не проводити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2 831 гривень 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3 114 гривень 53 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) М.І. Кулянда

Судді: (підписи) Н.Ю. Половінкіна

В.В. Яремко

З оригіналом згідно: