Рішення № 6838673, 19.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/312 19.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер» До           Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Про зобов’язання вчинити дії

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Синянська Я.М. (за дов)

від відповідача Купрієнко Б.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер»до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»щодо зобов’язання Відповідача передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гейзер»як Оператору спільної діяльності по договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10 вересня 2004 р. природній газ у розмірі 45 637,4 тис. куб.м. (сорок п’ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч чотириста куб. метрів) та газовий конденсат у розмірі 2630 тон (дві тисячі шістсот тридцять) для зарахування на баланс спільної діяльності.

Ухвалою суду від 12.11.2009 було порушено провадження у справі № 2/312, розгляд справи було призначено на 19.11.2009 року о 11:00.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2009 року надав суду відзив на позовні вимоги, відповідно до якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, які детально викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10 вересня 2004 р. розірваний за ініціативою Відповідача відповідно до листа за №2-02-10253 від 29.12.2004р. Позивач не погоджувався з таким рішенням Відповідача і тривалий час продовжувалися судові спори з цього приводу. Відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.10.2009р. по справі за №19/302-16/46 - скасоване попереднє рішення Полтавського господарського суду, яким договір за №910 від 29.12.2004р. був розірваний. Отже з 29.12.2004 по 07.10.2009 зобов’язання по Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10 вересня 2004 р. сторонами, а саме Відповідачем та Позивачем, не здійснювались.

Також Відповідач посилається на те, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутному фонді інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення.

Таким чином, позивач, як оператор за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10 вересня 2004 р., учасником якого є Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», підпадає під перелік суб’єктів, визначених Законом України «Про державний бюджет України на 2007рік», які повинні відчужувати природний газ власного видобутку лише для потреб населення.

На виконання ст. 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 «Про забезпечення споживачів природним газом»були внесені зміні постановами Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 та № 31 від 16.01.2007. Даними змінами встановлений порядок реалізації природного газу власного видобутку, який передбачає, що потреба в природному газі населення задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50%, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств, учасниками договорів про спільну діяльність укладених за участю зазначених підприємств.

У судовому засіданні 19.11.2009 року відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2004 р. між ТОВ «Гейзер»(далі-Позивач) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-Відповідач) укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 (далі - Договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер»є повноважним представником учасників договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10 вересня 2004 р, укладеного між вказаним Товариством та Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі - Договір).

Предметом діяльності зазначеного Договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників з метою експлуатації свердловин №№30, 33, 35 Байрацького родовища, №160 Більського родовища, №105 Абазівського родовища, видобування та реалізації видобутих вуглеводнів, а також отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно з п. 3.1 Договору вкладом відповідача у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища. Вартість даного вкладу дорівнює 2409960 грн., що визначено на підставі незалежної експертної оцінки.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що вкладом позивача у спільну діяльність є грошові кошти в сумі 4900000 грн.

На виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв право тимчасового користування свердловинами: № 30 Байрацького родовища, № 33 Байрацького родовища, № 105 Абазівського родовища, № 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища.

У процесі виконання Договору здійснюється видобуток обмеженої кількості природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору, створене (видобуте) або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю.

Відповідно до п. 4.1 договору частки учасників розподіляються наступним чином: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер»- 50%, Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- 50 %.

Згідно Договору Оператором Спільної діяльності є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер».

Спільне майно відображається в окремому балансі спільної діяльності, який ведеться Позивачем. Розпорядження спільним майном здійснює Позивач (п.п 4.2., 4.3. Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер»06.11.2009 листом № 06/11-09 звернулось до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з проханням надати інформацію щодо видобутку вуглеводнів згідно Договору залишено без відповіді.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України внесене учасниками спільної діяльності майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Пунктом 7.2 Договору встановлено частки кожного з учасників на отримання прибутку від спільної діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Отже, вироблена в результаті спільної діяльності позивача та третіх осіб продукція та доходи є їх спільною частковою власністю. Згідно зі ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, що включає право укладати щодо свого майна будь-які угоди. Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, зміст якого визначено ст. 627 ЦК України – сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Керування загальними справами по спільній діяльності та керівництво спільною діяльністю покладено на одного з Учасників, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер».

Згідно з п. 5.14. Договору реалізація вуглеводнів, які видобуваються під час експлуатації свердловин у межах спільної діяльності, здійснюється оператором.

Отже, вбачається з наведеного вище Відповідач використовуючи самостійно добуті вуглеводні зі свердловин, що належать спільній діяльності, без внесення їх на баланс спільної діяльності в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору, що суперечить нормам закону.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з Роз’ясненням ВАС України від 28.04.95 р. N 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»в процесі дії договору про сумісну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення результатів сумісної діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передбачено договором і дорученням.

З огляду на те, що вся продукція яка була видобута згідно Договору вже реалізована без участі оператора спільної діяльності, то ця обставина істотно порушує договір про спільну діяльність, так як Товариство з обмеженою відповідальністю «Гейзер»позбавляється того, на що воно розраховувало при укладенні Договору, а саме отримання прибутку шляхом спільної експлуатації свердловин.

Вимоги Позивача коресподуються з вимогами ст. ст. 1130, 1132, 1135 ЦК України які передбачають обов'язок сторін за договором про спільну діяльність спільно діяти для досягнення певної мети, у даному випадку одержання прибутку, адже сторони за договором зобов'язалися здійснювати спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою експлуатації свердловин, видобування та реалізації видобутих вуглеводнів, а також отримання прибутку в інтересах сторін.

Ст.1134 Цивільного кодексу України передбачено, що користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Суд не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №910 від 10 вересня 2004 р був розірваний за ініціативою Відповідача відповідно до листа за №2-02-10253 від 29.12.2004р. адже відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно п. 9.3 Договору одностороння відмова від умов договору, а також одностороннє розірвання договору не дозволяється. Щодо договору про сумісну діяльність чинне законодавство таких випадків також не передбачає.

Також суд не може взяти до уваги посилання відповідачів на ст. 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з огляду на те, що Позивач просить передати вуглеводні на баланс спільної діяльності видобуті за період з 01 січня 2008 р. по 01 жовтня 2009 р.

Таким чином, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код ЕДРПОУ 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гейзер»(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, кв.36, код ЕДРПОУ 31574553) як Оператору спільної діяльності по договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10 вересня 2004 р. природній газ у обсязі 45637, 4 тис. куб.м. (сорок п’ять мільйонів шістсот тридцять сім тисяч чотириста куб. метрів) та газовий конденсат у обсязі 2630 тон (дві тисячішістсот тридцять) для зарахування на баланс спільної діяльності.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код ЕДРПОУ 30019775, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер»(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, кв.36, код ЕДРПОУ 31574553) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяІ.О.Домнічева

Суддя