Рішення № 6838583, 12.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/359 12.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Євробанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-центр «Сова» третя особа           Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес»

про стягнення 282418,00 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Присяжнюк Т.М. (довіреність №57 від 15.10.2009)

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: Присяжнюк Т.М. (довіреність від 11.11.2009).

В судовому засіданні 12 листопада 2009 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Євробанк»(надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-центр «Сова»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 282418,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконувалися зобов’язання за договором оперативного лізингу від 16.04.2007 №0407/ОЛ-013 щодо сплати лізингових платежів, право вимоги яких було передано позивачу згідно з Договором про відступлення права вимоги №2 від 11.06.2009.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що відступлення права вимоги не було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та не погоджується із обсягом прав, що перейшли до нового кредитора, оскільки, як він вважає, моментом переходу таких прав є момент державної реєстрації договору.

Ухвалою від 24.09.2009 до участі і справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес»(надалі –третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа в судовому засіданні проти позову не заперечувала, позовні вимоги підтримала, посилаючись на існування заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів за договором оперативного лізингу №0407/ОЛ-013 від 16.04.2007 в сумі 282418,00 грн., право вимоги якої у повній відповідності до чинного законодавства було передане позивачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2007 року між ТОВ «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес»(третя особа, Лізингодавець) та відповідачем було укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 0407/ОЛ-013 (надалі –Договір оперативного лізингу), у відповідності до якого третя особа передала відповідачу в користування об’єкт лізингу –систему фінішної обробки запечатаного на цифрових друкарських машинах НР Indigo рулонного матеріалу для виготовлення етикеточної продукції, модель OMEGA DIGICON S –з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із п. 3.2 Договору оперативного лізингу загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати відповідачем лізингових платежів третій особі встановлюється в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 2), який є невід’ємною частиною Договору.

У відповідності до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 2), станом на 31.05.2009 відповідач мав перерахувати третій особі всього 2023126,00 грн. лізингових платежів. Однак як свідчать матеріали справи, за період з 24.04.2007 по 31.05.2009 відповідачем сплачено третій особі 1740708,00 грн. лізингових платежів. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оперативного лізингу по сплаті лізингових платежів склав 282418,00 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується Довідкою № 105 від 10.06.2009 про прострочену заборгованість з оплати лізингових платежів, та Актом звіряння розрахунків по сплаті лізингових платежів станом на 31.05.2009, який підписаний з боку відповідача (копії в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за Договором оперативного лізингу щодо сплати третій особі лізингових платежів в період з листопада 2008 року по травень 2008 року не виконував, в результаті чого у нього утворилася заборгованість в сумі 282418,00 грн.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як свідчать матеріали справи, 26 квітня 2007 року між позивачем (Кредитор) та ТОВ «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес»(третя особа, Позичальник) було укладено Договір кредиту № ЮЛ-20/2007-КЛ (надалі –Кредитний договір), згідно п.1.1 якого в редакції Договору про внесення змін №1 від 10.09.2008 позивач відкриває третій особі відкличну не відновлювальну кредитну лінію шляхом надання грошових коштів у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання у сумі 1746880,00 грн. строком 36 місяців зі сплатою 24% річних та комісій, графіком погашення суми основної заборгованості згідно Додатку 1 до договору та кінцевим терміном повернення кредиту до 23 квітня 2010 року.

В забезпечення виконання третьою особою своїх зобов’язань за Кредитним договором, 26.04.2007 між позивачем і третьою особою було укладено Договір № ЮЛ-20/2007/ЗМП-1 (надалі –Договір застави майнових прав), за яким третя особа передала позивачу в заставу майнові права, що належать їй згідно Договору оперативного лізингу № 0407/ОЛ-013 від 16.04.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього, укладеного з ТОВ «Дизайн-Центр «Сова»для забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором.

Згідно із ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про заставу»при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

У зв’язку з неналежним виконанням третьою особою своїх зобов’язань за Кредитним договором, які були забезпечені Договором застави майнових прав № ЮЛ-20/2007/ЗМП-1 від 26.04.2007, між позивачем і третьою особою 11 червня 2009 року було укладено Договір №2 відступлення права вимоги (надалі –Договір відступлення права вимоги), у відповідності до якого третя особа відступила на користь позивача належне йому на підставі Договору оперативного лізингу (оренди) №0407/ОЛ-013 від 16.04.2007, що укладений із відповідачем, право вимоги прострочених лізингових платежів в сумі 282418,00 грн. (п.1 Договору відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 Договору відступлення права вимоги, в редакції укладеної 12.06.2009 Додаткової угоди № 1 до нього, позивач набуває право вимагати від відповідача виконання зобов’язань по Договору оперативного лізингу виключно в частині сплати відповідачем зазначених в п. 1 даного Договору прострочених лізингових платежів, а також нарахованих штрафних санкцій в обсязі, що існують на момент переходу права вимоги, та/або будуть існувати у майбутньому у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов даного договору.

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні (Договір відступлення права вимоги) вчинений у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання щодо сплати лізингових платежів (Договір оперативного лізингу). А зважаючи на те, що Договір оперативного лізингу обладнання не потребує державної реєстрації, посилання відповідача на необхідність реєстрації Договору відступлення права вимоги є неправомірними.

Необґрунтованим є й посилання відповідача на необхідність внесення даних про відступлене право вимоги до Державного реєстру обтяжень рухомого майна згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»зважаючи на наступне.

Вказаний закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Рухомим майном є окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Стаття 190 ЦК України, визначає майно особливим об’єктом, що включає окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Отже майнові права охоплюються поняттям майно.

Відповідачем помилково ототожнюються поняття «майнові права»і «право вимоги», оскільки майнове право охоплюється тільки поняттям майно, а право вимоги може не бути безпосередньо пов’язане з цим поняттям. Так, в даному випадку предметом Договору відступлення права вимоги є зобов’язальне право вимоги заборгованості, що виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті лізингових платежів. Тобто це право вимоги заборгованості, і воно не пов’язане із майном, в тому числі із правом володіння, розпорядження, користування майном, та не є правом вимоги майна. Заборгованість відповідача із сплати лізингових платежів виникла на підставі майнового права відповідача щодо користування об’єктом лізингу, однак незалежно від того, кому належать майнові права на такий об’єкт лізингу (чи будуть належати в подальшому), заборгованість по сплаті лізингових платежів за відповідний період користування таким майном залишиться незмінною. Таким чином, право вимоги заборгованості по сплаті лізингових платежів не є майновим правом щодо рухомого майна та на нього не розповсюджується дія закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 16.06.2009 було направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги листами № 01-13/4473 та № 01-13/4474, які отримані відповідачем 18.06.2009,про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на все викладене, заборгованість відповідача по сплаті прострочених лізингових платежів в сумі 282418,00 грн. підлягає сплаті на користь позивача.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 3139,18 грн. (2824,18 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн –центр «Сова»(ідентифікаційний код 30178963, адреса: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Євробанк»(ідентифікаційний код 33305163, адреса: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 35, к/р 32009176001 в ГУ НБУ по м. Києві і Київській області, МФО 321024) 282418,00 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста вісімнадцять гривень) грн. та судові витрати в розмірі 3139,18 (три тисячі сто тридцять дев’ять гривень 18 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 19.11.2009р.