Рішення № 68384158, 18.08.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5886/16-ц

Номер провадження 2/570/595/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

представників сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачеві були надані грошові кошти. У зв'язку з несвоєчасним їх поверненням була здійснена судова процедура стягнення заборгованості. Рішенням суду було звернено стягнення на майно відповідача. Після цього відповідач сплатив борг. Однак, з часу набрання рішенням законної сили і до його виконання пройшов певний проміжок часу, за який позивачем були нараховані відсотки в сумі 25 131, 55 доларів США. Зазначені відсотки не погашені. Через ці обставини представник позивача звернувся до суду, просить задоволити позов, яким стягнути з відповідача на користь позивача 25 131, 55 доларів США та судові витрати в сумі 9 963 грн.

Представник позивача позов підтримала. Вважає позов обґрунтованим. Додатково пояснила, що твердження представника відповідача про те, що нараховані відсотки, які є предметом даного позову, були предметом розгляду в іншій судовій справі - є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, предметом розгляду постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №77/12 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 було прийняте рішення про стягнення заборгованості, обрахованої станом на 06.02.2012 року. Предметом розгляду по справі №569/6861/13-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 було стягнення заборгованості за рахунок коштів, які надійдуть від примусової реалізації предмета іпотеки. Крім того, як вбачається із змісту зазначеного рішення суду по справі №569/6861/13-ц, заборгованість за договором №245М обрахована станом на 25.03.2013 року. Предметом даного розгляду є стягнення заборгованості - відсотків, нарахованими за інший період, а саме: за період з 26.03.2013 року по 02.06.2016 року. Твердження представника щодо припинення зобов'язання у зв'язку із фактичним розірванням договору кредиту через односторонню відмову банку продовжувати надання кредиту не відповідає фактичним обставинам. Відповідно до п. п. 1.1.1., 1.1.2. договору кредиту, надання кредиту здійснюється окремими траншами (частинами) у межах максимального ліміту заборгованості 78 000,00 доларів США та погашенням заборгованості згідно графіку, що міститься у додатку 2, який є невід'ємною частиною договору кредиту. Передбачені договором кредиту зобов'язання Позивач виконав належним чином, що підтверджується заявою на видачу готівки (додаток 4 до позовної заяви). Але відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, які передбачені кредитним договором, що фактично підтвердив своїми діями. Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604, 609 ЦК. Відповідно до п. 7.3 Договору кредиту - цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором. Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання суми нарахованих процентів. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Жодним нормативним актом України не передбачено обов'язку кредитора щодо припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами в разі ухвалення судом рішення про стягнення з позичальника заборгованості за договором кредиту. Надалі, щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До матеріалів справи були долучені копії наступних документів, а саме: заява ОСОБА_4 від 13.05.2013 року про проведення реструктуризації за кредитним договором №245М від 31.08.2007 р.; заява ОСОБА_4 від 14.05.2013 року; квитанція від 31.05.2016 р. Вважають, що поданням відповідачем заяви про проведення реструктуризації позичальник фактично вчинив дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу, оскільки із змісту клопотання вбачається, що відповідач визнає наявність у нього заборгованості за кредитним договором на день подання клопотання станом на 13-14.05.2013 р. та надає пропозицію щодо погашення заборгованості за рахунок реалізації частини майна, яке перебуває в іпотеці банку. Крім того вважають, що сплата ОСОБА_4 заборгованості на виконання рішення суду також свідчить про вчинення відповідачем дії, що підтверджує визнання ним свого боргу. Окрім того, частиною 2 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачем подано 03.04.2013 року до Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставне майно. Таким чином 03.04.2013 року строк позовної давності перервався. За змістом ст. 257, ч. 2 ст. 264. частин 4, 5 ст. 267 ЦК України, ч. 1 ст. 118, ч. 1 ст. 122 ЦПК України перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК У країни. З огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України залишення місцевим судом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Виходячи із змісту вказаної норми, якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви. Виходячи із аналогії та змісту частини 1, 2 статті 265 ЦК України час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням не зараховується до позовної давності. 08.09.2014 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено рішення, яким задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. 12 березня 2015 року Апеляційним судом Рівненської області винесено ухвалу, якою рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08.09.2014 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. За наведеного просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив суду, що 31.08.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №245М. В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами кредиту №245М від 31 серпня 2007 року та №289Д від 30 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір від 31 серпня 2007 року, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за реєстровим номером 4451 (надалі - Договір іпотеки). Згідно умов Договору іпотеки предметом іпотеки є будівля підсобного корпусу (цегла) позначена на плані літерою «Б1» загальною площею 246.4 кв.м, будівля овочесховища (шлак) позначена на плані літерою «В 1» загальною площею 531.2 кв.м., будівля прохідної-вагової (цегла), позначена на плані літерою «Г1» загальною площею 19.7 кв.м., та земельні ділянки: №1 загальною площею 0.4958 га кадастровий номер НОМЕР_2; №2 загальною площею 0,0262 га кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення яких - для реконструкції та обслуговування підсобного корпусу, будівлі овочесховища та будівлі прохідної-вагової під цех з виробництва пластмасових виробів і цех з виробництва поліетиленової плівки та виготовлення пінопласту, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згодом, в 2010 р. у зв'язку із виникнення кризових явищ в країні та різкою зміною курсу валюти, що потягнуло за собою зменшення доходів населення, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було порушено умови вище згаданих кредитних договорів. За наслідком допущених ОСОБА_4 порушень, ПАТ «Укрсоцбанк» було прийнято рішення про дострокове припинення дії договорів про надання невідновлювальної кредитної лінії, та зобов'язано позичальників достроково повернути усю суму заборгованості за кредитом, шляхом направлення на адресу Відповідача відповідних листів - вимог (№02-06/146 від 25.03.2010 р., №02-06/279 від 21.05.2010 р. та №02-06/401 від 09.07.2010 р.) Однак, зазначені вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 виконані не були. Відтак, навесні 2012 р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся із позовною заявою до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (м. Київ), за наслідком розгляду якої третейським судом 08.06.2012 р. було постановлено рішення про повне та дострокове стягнення з ОСОБА_4 усієї суми заборгованості за кредитом. Вказане рішення третейського суду було залишено в силі відповідно до ухвали Дніпровського районного сулу м. Києва від 15.11.2012 р. (№2604/18963/12). Окрім того, в квітні 2013 р. відповідач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Рівненського міського суду у справі №569/6861/13-ц від 08.09.2014 р. (яке набрало законної сили 12.03.2015 р. після його перегляду в апеляційному порядку) було задоволено позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», а саме: звернуто стягнення на вищезгаданий предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту №245М від 31 серпня 2007 року в сумі 994 221,72 грн., за договором кредиту №289Д від 30 серпня 2007 року в сумі 526 650,53 грн., а всього 1 520 872.25 грн. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. 30.05.2016 р. ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання вищезгаданого рішення суду. Постановою Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ВП№51273840 від 31.05.2016 р. було відкрито виконавче провадження та запропоновано позивачеві в строк до 07.06.2016 р. добровільно виконати рішення суду, шляхом задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту №245М від 31 серпня 2007 року та за договором кредиту №289Д від 30 серпня 2007 року в загальній сумі 1 520 872,25 грн. 31.05.2016 р. позивачем було добровільно виконано рішення Рівненського міського суду у справі №569/6861/13-ц від 08.09.2014 р., зокрема, сплачено на рахунки ДВС грошові кошти в загальній сумі 1 520 872, 25 грн., тим самим задоволено грошові вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», невиконання яких тягнуло б за собою насідки у формі продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. За результатами вищевказаний дій позивача 02.06.2016 р. постановою Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ВП№51273840 було закінчено виконавче провадження у зв'язку з повним виконанням виконавчого документу. Відтак, слід дійти до висновку, що за результами виконання обумовлених судових рішень в травні 2016 року ОСОБА_4 було повністю погашено усю заборгованість. За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку, встановленому договором, або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов'язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. В той же час, як вбачається із вище викладених обставин справи, банк використав своє право на нарахування процентів за умовами договору, звернувшись із позовом до спочатку до Третейського суду, а згодом і до Рівненського міського суду, рішеннями яких з позичальника на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором із врахуванням процентів, тому після ухвалення названих рішень судами між сторонами тривали лише невиконані зобов'язальні правовідносини, і банк не мав права нараховувати проценти за їх несплату в цьому позові. Тобто, слід констатувати, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання; у такому випадку претензія та поданий у подальшому позови про стягнення з боржника всієї суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - це не спонукання до виконання договору, а фактичне його розірвання шляхом односторонньої відмови банку продовжувати надавати гроші у користування позичальника - боржника, тому нарахування та стягнення процентів саме за умовами кредитного договору є безпідставним. Відтак відповідач приходить до висновку, що у зв'язку з реалізацією банком права на стягнення заборгованості за кредитним договором та повним виконанням рішення суду відсутні договірні зобов'язання, які виникли між сторонами, а тому у позивача немає підстав для нарахування процентів за користування кредитом. Як вбачається із змісту позовної заяви та доданого до неї розрахунку, позивачем по-перше, ставиться вимога про сплату відсотків, які були нараховані за період, що перевищує відповідний строк позовної давності. По-друге, вимагається стягнути з відповідача відсотки, що були нараховані та були предметом розгляду по іншій цивільній судовій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку відповідач зауважує, що частина грошових вимог позивача за кредитним договором, а саме - частина нарахованих відсотків, що розраховані ним за 2013 та 2014 роки - вже були предметом спору в ході розгляду іншого позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 у справі №569/6861/13-ц, яка розглядалася Рівненським міським судом в порядку цивільного судочинства. При цьому, як зазначалося вище, за результатами розгляду такого позову судом було прийняте відповідне процесуальне рішення про звернення стягнення па предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості. За наведеного, на думку відповідача, має місце подвійне стягнення. Також позивач пропустив строки звернення до суду, про що була подана відповідна заява. Зазначає, що позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги. Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату відсотків, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми відсотків та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, п. 3 зазначеної статті ЦК України зауважує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява була подана. За наведеного просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 31.08.2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії №245М (надалі за текстом «Договір кредиту»).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредиту позивач в порядку та на умовах, визначених Договором кредиту, надає відповідачу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 78000 (сімдесят вісім тисяч) доларів США (надалі за текстом «Кредит») зі сплатою 13,5 процентів річних, погашенням основної суми заборгованості в порядку, визначеному Додатком №2 до Договору кредиту та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 14.08.2017 року.

Відповідно до умов додаткового Договору №2 від 30.10.2008 року до Договору кредиту, відповідач зобов'язаний щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем у якому нарахована комісія, здійснювати оплату послуг банку за ведення кредитної справи, в розмірі 1% річних, яка нараховується на залишок заборгованості за кредитом.

Додатковим договором №4 від 22.05.2009 р. графік погашення заборгованості за Кредитом викладено у новій редакції.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Зобов'язання Позивача за Договором кредиту були виконані у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №13-001 від 31.08.2007 року.

У відповідності до умов Договору кредиту Відповідач зобов'язаний:

●п. 3.3.5. - погашати кредит (транші кредиту), відповідно до умов Договору кредиту;

●п. 3.3.6. - сплачувати проценти та комісії в строки, встановлені п. 2.4., 2.5. Договору кредиту;

●п.2.4. передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2.2.2. Договору кредиту, у разі невиконання Відповідачем своїх обов'язків, назначених Договором кредиту, Позивач має право вимагати від Відповідача дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за Договором кредиту протягом 30 календарних днів від дня отримання Відповідачем письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, а також можливої неустойки, пені, штрафу.

Невиконання Відповідачем умов Договору кредиту призвело до того, що Позивачем 03 квітня 2013 р. до Рівненського міського суду було подано позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Позивача за Договором кредиту, зокрема: вимог щодо сплати кредиту та нарахованих відсотків станом на 25 березня 2013 р.

08.09.2014 р. Рівненським міським судом ухвалено рішення у справі 569/6861/13-ц, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» були задоволені, звернено стягнення на предмет іпотеки. Рішення Рівненського міського суду набрало законної сили 12.03.2015 року після його перегляду в апеляційному порядку.

У подальшому виконавчий лист Рівненського міського суду 24.05.2016 року було передано на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Рівненського РУЮ.

31.05.2016 року головним державним виконавцем ВДВС Рівненського РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа суду, надано відповідачу строк для добровільного виконання - до 07.06.2016 року.

Відповідачем у добровільному порядку було виконано виконавчий лист Рівненського міського суду - сплачено 1 520 872,25 грн., у зв'язку із чим, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження і примусового виконання виконавчого листа по справі №569/6861/13-ц було закінчене.

Кошти в сумі 1520872,25 грн. були перераховані на рахунок позивача 03.06.2016 р., які направлено на погашення заборгованості пропорційно до заявлених у позові вимог.

Таким чином, сума кредиту за рахунок різниці у валютному курсі залишилася непогашеною.

Кредитним договором передбачено сплату процентів позичальником до дня повернення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, та в разі порушення строків погашення кредиту (п.2.3. Договору кредиту).

Відповідно до п. 2.7. Договору кредиту, кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок.

Відповідно до п. 7.3. Договору кредиту, договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі своїх зобов'язань за Договором кредиту.

Відповідно до вимог статей 599, 611 Цивільного Кодексу України та відповідних пунктів кредитного договору (п.2.3., 2.4., 2.7., 7.3.) Позивач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання судового рішення.

Оскільки судове рішення від 08.09.2014 року відповідачем було виконане 03 червня 2016 року, то відповідно до вимог статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та вказаних вище умов кредитного договору кредитодавець має право на стягнення процентів (відсотків) за користування кредитними коштами та пені до остаточного виконання судового рішення.

За наведеного твердження представника відповідача про те, що оскільки рішенням суду була визначена заборгованість, яка в послідуючому була сплачена, і таким чином кредитні правовідносини припинилися з часу постановлення судового рішення, а тому заявлений позов про нарахування відсотків є безпідставним - не заслуговують на увагу.

Такі твердження не мають правового підґрунтя.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До матеріалів справи були долучені копії наступних документів, а саме: заява ОСОБА_4 від 13.05.2013 року про проведення реструктуризації за кредитним договором №245М від 31.08.2007 р.; заява ОСОБА_4 від 14.05.2013 року; квитанція від 31.05.2016 р. про сплату боргу.

Отже, подання відповідачем заяви про проведення реструктуризації позичальник фактично вчинив дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу, оскільки із змісту заяви вбачається, що відповідач визнає наявність у нього заборгованості за кредитним договором на день подання відповідної пропозиції в травні 2013 року, та висловлює своє бачення щодо погашення заборгованості за рахунок реалізації частини майна, яке перебуває в іпотеці банку. А сплата ОСОБА_4 заборгованості на виконання рішення суду згідно квитанції від 31.05.2016 р. також свідчить про вчинення відповідачем дії, що підтверджує визнання ним свого боргу.

За наведеного банком не були пропущені строки звернення до суду.

Щодо подвійного, як на думку представника відповідача, стягнення відсотків.

Слід зауважити, що предметом розгляду постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №77/12 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 було прийняте рішення про стягнення заборгованості, обрахованої станом на 06.02.2012 року.

Предметом розгляду по справі №569/6861/13-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 було стягнення заборгованості за рахунок коштів, які надійдуть від примусової реалізації предмета іпотеки. Крім того, як вбачається із змісту зазначеного рішення суду по справі №569/6861/13-ц, заборгованість за договором №245М обрахована станом на 25.03.2013 року.

Предметом даного розгляду є стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за інший період, а саме: період з 26.03.2013 року по 02.06.2016 року.

За наведеного немає підстав стверджувати щодо подвійного нарахування чи стягнення відсотків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_2) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, вул. Ковпака, 29, м. Київ) 25 131 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять один) долар США та 55 центів долара США - заборгованість за відсотками за договором кредиту № 245 М від 31.08.2007 року, та 9963, 16 грн. - судові витрати (сплата судового збору).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.