Рішення № 6838218, 04.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/551-15/241 04.11.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" до           1) Державного комітету України з державного матеріального резерву 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1"

про визнання недійсним договору

За зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1"

до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

про зобов’язання вчинити дії

Суддя Хоменко М.Г.

Представники сторін:

від позивача за

первісним позовом –Кроль М.Б.

від відповідача 1 за

первісним позовом          –Брега Т.М.

від відповідача 2 за

первісним позовом          –Крулько В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 6/551 Відкритому акціонерному товариству "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" повністю відмовлено в позові до Державного комітету України з державного матеріального резерву та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Крім того, зазначеним рішенням суду Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" повністю відмовлено в зустрічному позові до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про зобов’язання відобразити у своєму бухгалтерському обліку заборгованість та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 6/551 залишено без змін з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 6/551 скасовано у частині відмови в первісному позові про визнання договору недійсним. У цій частині справу № 6/551 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 19.02.2009 відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2008 у справі № 6/551.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009 прийнято справу № 6/551 до провадження судді Хоменка М.Г. та присвоєно їй номер 6/551-15/241.

Відповідач 1 надав пояснення по справі від 28.04.2009 № 629/юр та просив позов задовольнити. При цьому він вказав, що укладаючи договір про відступлення права вимоги Державний комітет України з державного матеріального резерву фактично розпорядився майном державного резерву без відповідного дозволу Кабінету Міністрів України, що суперечить вимогам ст. 4 та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв". Крім того, відповідач 1 зазначив, що в договорі про відступлення права вимоги зазначені номери договорів, які ніколи не укладались, тому до відповідача 2 ніколи не може перейти право вимоги за цими договорами.

Відповідач 2 надав пояснення по справі № 6/551-15/241 від 09.07.2009 та просив відмовити у задоволенні первісних позовних вимог повністю. При цьому відповідач 2 зазначив, що договір про відступлення права вимоги укладався в обсязі і на умовах, передбачених первісними договорами, які укладалися на виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, первісними договорами та законом не передбачено заборону заміни кредитора у зобов’язанні під час укладання спірного договору, необхідність дозволу (рішення) Кабінету Міністрів України на укладення Державним комітетом України з державного матеріального резерву договору про відступлення права вимоги виконання грошових зобов’язань Законом України "Про державний матеріальний резерв" не передбачено, тому немає правових підстав щодо визнання спірного договору недійсним.

Позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви від 10.07.2009 № 15/241/08-09 та просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, оскільки укладаючи цей договір Державний комітет України з державного матеріального резерву фактично розпорядився майном держрезерву без відповідного дозволу Кабінету Міністрів України, що є порушенням вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв". Кім того, позивач зазначив, що в договорі про відступлення права вимоги зазначені номери договорів, які ніколи не укладались.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 та від 15.07.2009 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі № 6/551-15/241 відповідно до 30.08.2009 та до 30.12.2009.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" 08 серпня 2006 року було укладено договір про відступлення права вимоги № 08/08-07гр, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 уступив, а позивач прийняв на себе право вимоги виконання грошових зобов’язань до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" у загальному розмірі 394527026,44 грн., що виникло на підставі наступних договорів:

- договір № 10 від 02.02.1998 у сумі 12 447 837,03 грн.;

- договір № 10р-7/521-99 від 30.03.1999 у сумі 126 829 377,94 грн.;

- договір № 5 від 23.01.1998 у сумі 45 416 881, 38 грн.;

- договір № 10р-7/97-98 від 09.10.1998 у сумі 33 528 287, 76 грн.;

- договір № 10р-7/90-98 від 03.08.1998 у сумі 24 263 706, 07 грн.;

- договір № юр-7/40-2000 від 16.10.2000 у сумі 12 881 281, 58 грн.;

- договір № юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003 у сумі 139 159 654, 68 грн.

Сторонами у справі було надано наступні укладені між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" договори:

- договір № 10 від 02.02.1998, укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 73-2 від 23.01.1998р.;

- договір № юр-7/521-99 від 30.03.1999, укладений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 209-рс від 22.03.1999;

- договір № 5 від 02.02.1998, укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 73-2 від 23.01.1998;

- договір № юр-7/97-98 від 09.10.1998, укладений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 812-р від 09.10.1998;

- договір № юр-7/90-98 від 03.08.1998, укладений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 631-р від 03.08.1998;

- договір № юр-7/40-2000, укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 09.10.2000р.;

- договір № юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003, укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002.

Позивач заявив про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 з підстав невідповідності його вимогам ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та нормам Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

- у зв’язку з їх освіженням (поновленням) і заміною;

- у порядку тимчасового позичання;

- у порядку розбронювання;

- для надання гуманітарної допомоги;

- для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- у разі настання особливого періоду.

Договори № 10 від 02.02.1998, № юр-7/521-99 від 30.03.1999, № 5 від 02.02.1998, № юр-7/97-98 від 09.10.1998, № юр-7/90-98 від 03.08.1998 укладалися у порядку тимчасового позичання. За умовами цих договорів Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" зобов’язане повернути в державний резерв матеріальні цінності або оплатити їх вартість.

У ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (в редакції на час укладення зазначених договорів тимчасового позичання матеріальних цінностей державного резерву) встановлено, що позичання матеріальних цінностей з державного резерву –це відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей.

Стаття 2 цього Закону в редакції від 12.05.2004 визначає, що позичання матеріальних цінностей з державного резерву –відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, –з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Пунктом 5 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення.

Отже, Законом України "Про державний матеріальний резерв" не передбачалось і не передбачається можливості автоматичної трансформації матеріальної вимоги щодо повернення кількості запозичених матеріальних цінностей у грошову.

Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання на термін понад шість місяців та з незнижуваного запасу здійснюється згідно з актом Кабінету Міністрів України, проект якого готується за зверненням центрального, місцевого органу виконавчої влади, з визначенням одержувачів, терміну та умов відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, розміру плати за позичання, а також терміну їх повернення. Проекти актів Кабінету Міністрів України про відпуск матеріальних цінностей із державного резерву у порядку тимчасового позичання готуються за дорученням Прем’єр-міністра України, а за його відсутності –Першого віце-прем’єр-міністра України і в обов’язковому порядку погоджуються з Держкомрезервом, Мінекономіки, Мінфіном. У разі потреби до зазначених проектів актів Кабінету Міністрів України додаються обґрунтовані розрахунки.

Наведеними нормами чітко встановлено механізм відпуску матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання та визначено відповідно компетенцію Кабінету Міністрів України та Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Укладаючи договір про відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 на підставі договорів тимчасового позичання матеріальних цінностей державного резерву та встановлюючи грошову форму розрахунків за ними без дозволу Кабінету Міністрів України, Державний комітет України з державного матеріального резерву порушив вимоги Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Крім того, номери договорів № 10р-7/521-99 від 30.03.1999, № 10р-7/97-98 від 09.10.1998, № 10р-7/90-98 від 03.08.1998 та дата договору № 5 від 23.01.1998, які зазначені в п. 1.1 договору про відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006, не співпадають з відповідними номерами та датою договорів, наданими суду. Оскільки зазначені договори між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" не укладались, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" не може перейти право вимоги за цими договорами.

Таким чином, договір відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 підлягає визнанню недійсним в частині уступки Державним комітетом України з державного матеріального резерву Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" грошових зобов’язань до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", що виникло на підставі наступних договорів:

- договір № 10 від 02.02.1998 у сумі 12 447 837,03 грн.;

- договір № 10р-7/521-99 від 30.03.1999 у сумі 126 829 377,94 грн.;

- договір № 5 від 23.01.1998 у сумі 45 416 881, 38 грн.;

- договір № 10р-7/97-98 від 09.10.1998 у сумі 33 528 287, 76 грн.;

- договір № 10р-7/90-98 від 03.08.1998 у сумі 24 263 706, 07 грн.

Договори № юр-7/40-2000 від 16.10.2000 та № юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003 укладалися у порядку розбронювання. За умовами цих договорів Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" зобов’язане оплатити вартість матеріальних цінностей державного резерву.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що розбронювання матеріальних цінностей державного резерву –відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення.

Згідно з п.17 постанови Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997 "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" відпуск матеріальних цінностей із державного резерву у порядку розбронювання здійснюється у разі, коли ці цінності виключаються з номенклатури продукції державного резерву, їх рівні накопичення перевищують затверджені, а також у зв’язку із закінченням терміну зберігання та недоцільністю подальшого зберігання на окремих пунктах відповідального зберігання, неможливістю (складнощами) проведення їх освіження, перевезення тощо.

Розбронювання матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України за поданням Мінекономіки, які опрацьовуються і погоджуються з Держкомрезервом, Мінфіном, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим на підставі їх звернень.

Договори № юр-7/40-2000 від 16.10.2000 та № юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003 укладалися на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 1522 від 09.10.2000р. та № 2045 від 28.12.2002 і передбачали виконання позивачем грошового зобов’язання

Договором про відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 передбачено грошову форму розрахунків як і договорів про розбронювання матеріальних цінностей державного резерву, що відповідає вимогам Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо зміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Статтею 514 зазначеного Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, укладення договору про відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 в частині уступки Державним комітетом України з державного матеріального резерву Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" грошових зобов’язань до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", що виникло на підставі договорів № юр-7/40-2000 від 16.10.2000 та № юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003 відповідає вимогам законодавства України.

Оскільки позовні вимоги у справі № 6/551-15/241 задоволено частково, згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнено від сплати державного мита Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву –за позовами щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

З урахуванням наведених норм, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" та з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" підлягає стягненню по 21,25 грн. державного мита та 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 08/08-07гр від 08.08.2006 в частині уступки Державним комітетом України з державного матеріального резерву Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" грошових зобов’язань до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", що виникло на підставі наступних договорів:

- договір № 10 від 02.02.1998 у сумі 12 447 837,03 грн.;

- договір № 10р-7/521-99 від 30.03.1999 у сумі 126 829 377,94 грн.;

- договір № 5 від 23.01.1998 у сумі 45 416 881, 38 грн.;

- договір № 10р-7/97-98 від 09.10.1998 у сумі 33 528 287, 76 грн.;

- договір № 10р-7/90-98 від 03.08.1998 у сумі 24 263 706, 07 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1" (01004, м. Київ, вул. Рогнединська, 3, код ЄДРПОУ 33547317, р/р 260073114101 в АБ "Банк регіонального розвитку", МФО 300540), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, 02660, м. Київ-МСП, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 22927045, р/р 26008302872 в ГОУ Ощадного банку України у м. Києві, МФО 300465) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита та 29 (двадцять дев’ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016, п/р зі спеціальним режимом використання № 31213243600001 в Банк ОПЕРУ ДКУ, МФО 820172), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, 02660, м. Київ-МСП, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 22927045, р/р 26008302872 в ГОУ Ощадного банку України у м. Києві, МФО 300465) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита та 29 (двадцять дев’ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 М.Г. Хоменко