Постанова № 68378195, 18.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 р. Справа № 804/2190/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКононенко О. В. при секретаріТонояні А.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.02.2017 року № 00000151400.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки, викладені у акті перевірки, за результатами якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства та ґрунтуються на суб'єктивній думці посадової особи податкового органу. До перевірки були надані усі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність вчинення господарських відносин зі спірними контрагентами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 23.12.2016 року № 1078 та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань достовірності даних, що містяться у податкових декларація з податку на прибуток та з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки 10.01.2017 року був складений акт № 24/14-01/37055591, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтегрітас» занижено податок на прибуток на суму 37962 грн., у т.ч. по періодах: за 2013 р. на суму 37962 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтегрітас» занижено податок на додану вартість на загальну суму 33000,00 гривень, у т.ч. по періодах: за 2013 р. на суму 33300 грн.

В обґрунтування висновку зазначеного в акті перевірки, працівниками податкової інспекції зазначено, що у перевіряємому періоді Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» було укладено договір поставки від 26.04.2013 року № 260413 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервенто».

Згідно фінансового звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» за 2013 рік, у підприємства відсутні основні засоби, що унеможливлює здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Крім того, згідно листа ГУ ДФС України від 28.10.2016 року № 7/04-36-14-17 отримано копію ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.07.2016 року, щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин передбачений ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Не погодившись з висновками зазначеними в акті перевірки позивачем 23.01.2017 року були надані заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін листом від 03.02.2017 року № 1446/10/04-36-14-06-16.

На підставі висновків акту перевірки 08.02.2017 року податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000051400.

Вирішуючи спір суд зазначає, що підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому у відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження реальності виконання договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» надані копії: договору, специфікації, повідомлення, накладної, ТТН, виписка по особовому рахунку.

Разом з цим суд зазначає, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі , є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах , недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт та послуг, нездійснення особою , яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди , якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі , зазначеному платником податків у документах обліку;

-відсутність первинних документів обліку.

У ході кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, засновник і директор Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» ОСОБА_4, від імені якого підписані видані цим товариством позивачу первинні документи, заперечив свою участь у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервенто» , а отже, й у підписанні будь-яких первинних документів.

Згідно з ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29.07.2016 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Зазначені обставини, дають підстави вважати, що первинні документи, які стали підставою для формування Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

За таких обставин, суд зазначає, що надані позивачем докази не можуть підтвердити реальність отримання товарів від контрагента зазначеного в акті перевірки, тому суд дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 37962 грн., та відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про касування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Кононенко