Рішення № 68378051, 15.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р.Справа № 922/2424/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків про стягнення 28391,43 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртелеком" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків) 25862,89 грн. основного боргу, 1064,38 грн. пені, 1211,16 грн. втрат від впливу інфляційних процесів, 253,00 грн. 3% річних. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про надання телекомунікаційних послуг №057101839/233, що був укладений між сторонами 19.02.2013. Витрати по оплаті судового бору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.08.2017 о 12:10.

01.08.2017 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі в яких він надає для долучення до матеріалів справи копії документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження по справі. надані пояснення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

15.08.2017 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він прости позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні та просить суд зменшити розмір штрафних санкції на 50%. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.08.2017 проти наявності боргу не заперечує, але посилається на скрутне матеріальне становище та на те, що відповідач є органом державної влади, що фінансується з державного бюджету, тому просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19.02.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 057101839/233.

Відповідно до п. 1. договору Укртелеком (позивач) відповідно до умов договору зобов'язується надавати Абоненту (відповідач) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.4.2 договору, абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Надання послуг за договором є платним. Форма розрахунків за договором - безготівкова. Система розрахунків, що застосовується Укртелекомом, - з надсиланням рахунків (п. п. 4.1 - 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору, - порядок оплати наданих послуг - кредитна система оплати.

Згідно п. 4.9 договору, на послуги, не зазначені в п. 4.8 договору, Укртелеком самостійно встановлює тарифи. Укртелеком має право змінювати такі тарифи та застосовувати за договором нові тарифи не раніше ніж через сім днів із дати їх оприлюднення, якщо більш пізній строк не визначено Укртелекомом в документі, яким затверджено тарифи. Публікація змін тарифів у засобах масової інформації та/або їх розміщення на офіційному веб-сайті Укртелекому вважається їх оприлюдненням.

Відповідно до п. 4.11 договору, розрахунковий період становить один календарний місяць.

У п. 4.15 договору сторони погодили, що у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання розрахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.

Відповідно до п. 7.1 договору він набирає чинності з дня його підписання Укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року. Відповідно до п. 7.2 договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Отже, наведений договір є діючим.

Втім, відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання по вказаному договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за період серпень 2016 - травень 2017 у розмірі 25862,89 грн. В якості доказів існування заборгованості позивачем суду надані рахунки на оплату телекомунікаційних послуг за вказаний період, що є одночасно актами приймання-передавання виконаних робіт та листування з відповідачем щодо виконання договору

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 25862,89 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 253,00 грн. 3% річних, 1211,16 грн. інфляційних та 1064,38 грн. пені, суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. Відповідно до п. 5.2 договору у разі несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних, інфляційних втрат та пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 253,00 грн. 3% річних та 1211,16 грн. інфляційних є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - це орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевого бюджетів, бюджетні установи є неприбутковими. Відповідач є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

У відповідності до п. 9 Положення про Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 23.10.2012 № 608, - департамент утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Суд враховує, що відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, тому, єдиним джерелом погашення заборгованості є кошти, які виділяються з державного бюджету, а недостатність коштів на рахунках спричинила неможливість оплатити у повному обсязі ту заборгованість, яка виникла на теперішній час у відповідача. При цьому, суд погоджується із посиланнями відповідача, що зменшення суми пені на 50% є адекватною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також, як спосіб стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як засіб використання пені у якості інструменту отримання безпідставних доходів.

Отже, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, беручи до уваги те, що зобов'язання не було виконано вчасно не в внаслідок незаконних дій відповідача, суд дійшов висновку про зменшення розміру нарахованої пені на 50% та відповідно, пеня до стягнення становить 532,19 грн., а в іншій частині стягнення пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, Салтівське шосе, 73, п/р № 37118028000690, п/р № 35211024000690 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. ОСОБА_3, 18, код ЄДРПОУ 21560766, р/р 26005010194901 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) - 25862,89 грн. основного боргу, 532,19 грн. пені, 1211,16 грн. інфляційних втрат, 253,00 грн. 3% річних та 1600,00 грн. судового збору.

В частині стягнення пені в сумі 532,19 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 16.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_4