
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2017 р.Справа № 922/3302/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Чугуїв про стягнення 31938,67 дол. США та 79023,49 грн. за участю :
представника позивача - Хоміч А.А., за довіреністю від 28.10.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2, (особисто), на підставі паспорту;
представника відповідача - Кужелєва С.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.01.2017 року, договір про надання правової допомоги від 17.07.2017 року;
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/3302/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 908617,67 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2016р. провадження у справі № 922/3302/15 зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи № 922/1952/16 та зобов'язано сторони повідомити суд про результати розгляду справи № 922/1952/16 з наданням копій відповідних процесуальних документів.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 24.01.2017 року № 44 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 922/3302/16 у зв`язку з відсутністю повноважень судді Лавренюк Т.А.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017 року для розгляду справи № 922/3302/16 призначено суддю Добреля Н.С.
12.06.2017 року представник позивача надав до суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року по справі № 922/1952/16 (вх. № 19179).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2017 року провадження у справі № 922/3302/16 було поновлено та призначено до розгляду на 26.06.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.06.2017 року відповідач надав заяву про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/2753/16-ц.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2017 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.07.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 22726), в якому останній зазначив про те, що оскільки в Чугуївському міському суді Харківської області перебуває на розгляді справа № 636/2753/16-ц за позовом ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка є поручителем за спірним договором, провадження по справі № 922/3302/16 підлягає припиненню на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 ГПК України.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.07.2017 року представник відповідача надав заяву щодо обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі (вх. № 22725).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.07.2017 року представник позивача супровідним листом (вх. № 23063) надав документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження, розгляд справи було відкладено 31.07.2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2017 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено судом, розгляд справи було відкладено на 10.08.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2017 року відповідач супровідним листом (вх. № 25819/17) надав документи для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2017 року від відповідача надійшло клопотання (вх. № 25817/17) про продовження строку розгляду справи за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2017 року продовжено строк розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 15.08.2017 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.08.2017 року представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 26316).
Суд, розглянувши клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
В даному випадку, відповідач в обґрунтування поданого клопотання про зупинення провадження у справі, посилається на те, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області знаходиться справа № 636/2753/16-ц за позовом ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Рамковою угодою № FW202.491 від 24.05.2013 року та договором траншу № 202.44015/FW202.491 укладеним між ПАТ "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_2, а також за договором поруки № 207799-ДПЗ від 24.05.2013 року. В рамках розгляду даної справи, ОСОБА_2 було подано зустрічний позов про визнання недійсними Рамкової угоди № FW202.491 від 24.05.2013 року, договору траншу № 202.44015/FW202.491 та договору поруки від 24.05.2013 року, враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що рішення по вищезазначеній справі вплине на розгляд справи № 922/3302/16, оскільки у справі № 636/2753/16-ц буде встановлюватись дійсність спірної рамкової угоди та договору про надання траншу.
Щодо зазначених тверджень відповідача, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вже подавалось клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із розглядом господарським судом міста Києва справи № 922/1952/16.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2016 року провадження у справі № 922/3302/16 було зупинено, у зв`язку із розглядом Київським апеляційним господарським судом справи № 922/1952/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсною Рамкової угоди № FW202.491 від 24.05.2013 року та визнання недійсним договору про надання траншу № 202.44015/FW202.491 від 24.05.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року по справі № 922/1952/16 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року у справі № 922/1952/16 рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2016 року скасовано та прийнято нове, яким також в задоволенні позову позивачу було відмовлено.
Вищезазначена постанова набрала законної сили 18.05.2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи, підстави визнання недійсними Рамкової угоди № FW202.491 від 24.05.2013 року та договору про надання траншу № 202.44015/FW202.491 від 24.05.2013р. у справі № 922/1952/16 та підстави визнання зазначеної рамкової угоди та договору про надання траншу у справі №636/2753/16-ц за зустрічним позовом є ідентичними.
Так, в обґрунтування позовних вимог по справах № 922/1952/16 та №636/2753/16-ц заявники посилаються на те, що договір про надання траншу не був направлений на реальне настання наслідків та у період з 2014 по 2015 рік курс долара США значно виріс та кредитор в свою чергу знав про існування відповідних ризиків та розумів їх наслідки, про те не надав позичальнику відповідної інформації.
Отже, суд приходить до висновку, що в рамках справи № 922/1952/16 судом вже було досліджено умови Рамкової угоди № FW202.491 від 24.05.2013 року та договору про надання траншу № 202.44015/FW202.491 від 24.05.2013р. та надано зазначеним обставинам правову оцінку.
Таким чином, позивач у своєму клопотанні просить суд зупинити провадження у справі з метою дослідження обставин, які вже були встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року у справі № 922/1952/16, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом ще у вересні 2016 року та розгляд даної є досить тривалим, в той час, як неодноразова подача клопотань відповідачем про зупинення розгляду справи спрямована на штучне затягування судового процесу та є зловживанням своїми правами.
Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні 15.08.2017 року проти позову заперечував, просив суд провадження у справі припинити на підставі ч.1 п.1.1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
24.05.2013 року між ПАТ „ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Рамкову угоду від FW 202.491 (далі - Рамкова угода), відповідно до предмету якої кредитор на підставі цієї угоди зобов'язується здійснювати кредитування у межах лімітів визначених угодою та кредитним договором.
Згідно з п. 2.2 Рамкової угоди встановлено ліміт суми кредитування - еквівалент 300 000 грн., ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.
У відповідності до п. 3.5 рамкової угоди кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку Кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку Позичальника.
Згідно з п. 4.1 рамкової угоди за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою.
Так, п. п. 9.1.1, 9.2.1 1 рамкової угоди передбачено, що Позичальник має право отримати кредит після підписання відповідного кредитного договору та виконання усіх умов його отримання у строк та на умовах угоди та кредитного договору.
24.05.2013 між відповідачем (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір про надання траншу № 202.44015 (далі - Договір), відповідно до розділу 2 якого визначено: розмір кредиту - 37 500 дол. США; строк користування - 60 місяців, від дати видачі кредиту включно; проценти - тип процентної ставки - змінювана; розмір процентів - 15% річних, виходячи з 360 календарних днів у році; цільове призначення кредиту - придбання основних засобів; спосіб видачі кредиту - продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника у кредитора.
Відповідно до розділу 3 Договору позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України за курсом кредитору та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника. Одночасно позичальник уповноважує кредитора здійснити договірне списання суми комісії кредитора та інших банків за операцію продажу валюти згідно з Тарифами кредитора та суми інших витрат/втрат, пов'язаних даною операцією.
Згідно з п. 7 Договору даний договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносин між сторонами, що виникли на підставі цього договору.
На виконання умов Договору та Рамкової угоди позивач отримав кредит від відповідача у сумі 37500,00 грн., що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи.
Так, п. п. 7.1-7.2 рамкової угоди передбачено, що Погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості, валюті та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений Кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісії, витрат пов'язаних з укладанням, виконанням, припиненням, договорів та погашення заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування. Погашення грошових зобов'язань відбувається відповідно до правил, встановлених угодою та кредитними договорами незалежно від зміни курсів валюти та будь-яких інших обставин, якщо інше не передбачено законодавством. Грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок Кредитора. Графік повернення кредиту та сплати процентів сторони погодили у додатках №1 до договору про надання траншу.
Як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за рамковою угодою та договором про надання траншу ФОП ОСОБА_2 було прострочено оплату платежів, передбачених договорами.
Відповідно до п. 7.8 рамкової угоди сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора з розрахунком заборгованості.
Відповідно до п. п. 8.2, 8.6 рамкової угоди Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема, у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш, ніж три банківські дні. У разі виникнення заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 календарних днів Позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше, ніж через три банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням відповідачем погашення строків повернення кредиту, 30.05.2016 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове погашення позичальником кредиту № 174/05/16, яка було в свою чергу отримана відповідачем 04.06.2016 року.
Із розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача становить 31938,67 дол. США (79023,49 грн.), з яких 29000,02 дол. США капітал, 1546,17 дол. США проценти, 1392,48 дол. США проценти за неправомірне користування кредитом та 79023,49 грн. пені.
Проте відповідач не здійснив погашення заборгованості, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває справа № 636/2753/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 (поручителя позивача) заборгованості за спірним договором, у зв'язку з чим відповідач вважає провадження по справі № 922/3302/16 підлягає припиненню на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Також відповідач зазначає про те, що йому було видано кредит у меншому розмірі ніж передбачено договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом досліджено рамкову угоду укладену 24.05.2013 року між ПАТ „ПроКредит Банк" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) № FW 202.491 та договір про надання траншу № 202.44015 від 24.05.2013 та встановлено, що вони за своєю правовою природою є кредитним договором.
Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було видано відповідачу кредит в іноземній валюті - доларах США.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі № 6-190цс15 від 16.09.2015 року, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Судом встановлено, що позивач має право на здійснення валютних операцій, що підтверджується Банківською ліцензією № 195 від 13.10.2011 року, Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій від 13.10.2011 року № 195 та додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій з валютними цінностями, а саме залучення і розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем було видано кредит у меншому розмірі, ніж передбачено договором, то суд зазначає, що позивачем було надано докази того, що відповідні кошти були зараховані банком в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором №202.42246 від 26.07.2011року, оскільки відповідач самостійно звертався до банку з заявою 27.05.2013 року про часткове зарахування коштів за наявну у нього заборгованість за кредитним договором №202.42246 від 26.07.2011року ( арк. спр. 158).
Стосовно посилань позивача на необхідність припинення провадження у справі на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 ГПК України, у зв`язку із розглядом Чугуївським міським судом Харківської області справи № 636/2753/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 (як поручителя ФОП ОСОБА_2 за спірним кредитним договором) заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 19 грудня 2011 р. у справі № 6-84цс11. Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. За законом у цьому випадку немає так званої обов`язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися в суд з позовом до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин. Так, Верховний суд вказує, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред`явлення вимоги кредитора про виконання обов`язку лише до поручителів останні солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Також, у своїй ухвалі Верховний Суд України від 04.03.09р. (провадження №6-19972св08) вказав, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що наявність рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника та інших поручителів є перешкодою для пред'явлення окремого позову до поручителя.
Таким чином суд дійшов висновку, що пред`явлення позивачем позову до поручителя в рамках справи № 636/2453/16-ц не є перешкодою для розгляду даної справи про стягнення заборгованості за спірною угодою з боржника, у зв`язку з чим посилання позивача на неможливість розгляду даної справи та необхідність припинення провадження є безпідставними.
Крім того відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
В даному випадку, доказів погашення відповідачем заборгованості, останнім не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Враховуючи те, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов рамкової угоди від 24.05.2013 року № FW 202.491 та договору про надання траншу від 24.05.2013 року № 202.44015/ FW 202.49; відсутності доказів погашення заборгованості відповідачем, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 29000,02 дол. США, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача відсотків в розмірі 1546,17 дол. США, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з п. п. 4.1-4.2 рамкової угоди за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на 30.06.2016 року за відповідачем рахується заборгованість перед ПАТ "ПроКредит Банк" зі сплати відсотків в сумі 1546,17 дол. США, у зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ПроКредит Банк" в частині стягнення із відповідача відсотків в сумі 1546,17 дол. США.
Щодо стягнення з відповідача 1392,49 дол. США процентів за неправомірне користування кредитом, суд зазначає наступне.
Умовами рамкової угоди, а саме п. 4.4 передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом „факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.
Разом з тим, у розділі 1 рамкової угоди дано визначення терміну „неправомірне користування кредитом" - користування кредитом/його частиною чи з порушенням інших умов угоди та/або кредитних договорів.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
З посиланням на положення ст. 536 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати проценти за неправомірне користування кредитом в загальному розмірі 1392,48 дол. США.
У зв'язку з вищевикладеним, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" в частині стягнення із відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 1392,48 дол. США .
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 79023,49 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10.4 рамкової угоди передбачено, що нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "" Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).
Позивачем було надано розрахунок суми пені у національній валюті України - гривні, з урахуванням курсу НБУ встановленого у період нарахування штрафних санкцій.
В судовому засіданні було перевірено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідачем не було надано до суду свого контррозрахунку пені.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 79023,49 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 536, 549, 610, 611, 612, 1046, 1046-1, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; 193, 345, 346 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63503, Харківська області, м. Чугуїв, вул. Пирогова, буд. 63, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "а", код ЄДРПОУ 21677333, р/р 290960001 у ПАТ «Прокредит Банк», МФО 320984) 29000,02 дол. США заборгованості за кредитом, 1546,17 дол. США процентів, 1392,48 дол. США процентів за неправомірне користування кредитом, 79023,49 грн. пені та 13629,27 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.08.2017 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/3302/16
Судове рішення № 68377628, Господарський суд Харківської області було прийнято 15.08.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 922/3302/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: