Рішення № 68377103, 15.08.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" серпня 2017 р. Справа № 906/418/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довір. в порядку передоручення від 25.10.2016;

ОСОБА_2 - довір. в порядку передоручення від 26.10.2016;

від відповідача: ОСОБА_3- дов.б/н від 11.01.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України

про стягнення 559566,02 грн.

Строк розгляду спору продовжено на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів у сумі 559560,02 грн.

Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримали, оскільки залізниця має право на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із митними формальностями згідно з положеннями ст.218 МК України, яким регламентовано питання про віднесення вартості робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб. Дана норма є спеціальною по відношенню до ст. ст. 325, 338 МК України.

На виконання вимог ухвали від Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 14.08.2017 надійшли оригінали документів, а саме: дорожні відомості №33443938, 33597303, розрахунки на вивантаження вагонів №65620106,60921558 на 2 арк, акти загальної форми №7560, 7580, 9919, 7039, 7049, 244, 253, 254, 7040, 7048, 51, 90, 95, 1028, 994.

Разом з тим, від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№10733 від 14.08.2017), в яких зазначено, що під час нарахування платежів залізницею застосовувалися коефіцієнти, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009. Сума у 559566,02 грн розрахована відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги. Тобто ставки є фіксованими і додаткового погодження сторонами не потребують. Для відображення фактичного часу затримки складалися акти загальної форми, в яких міститься посилання на причину, початок та кінець затримки, а також нарахування, проведені залізницею. В даному випадку затримка сталася на транзитній станції, так як вагони подавалися для митного огляду та простоювали через здійснення митного оформлення, а не для навантаження чи вивантаження.

Від представника відповідача електронною поштою 15.08.2017 надійшли додаткові заперечення, в яких зазначено про неправильне застосування до фактично встановлених обставин спірних правовідносин норми ст.218 МК України, замість ч. 2 ст. 325 та ч.5 ст. 338 МК України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, позивачем не дотримано Правил користування вагонами і контейнерами за відсутності наказу про затримку залізничних вагонів відповідача, відомість плати за користування вагонами, пам'ятки про подання/забирання вагонів, накопичувальних карток, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, акт про затримку вагонів, а також не надано розрахунок плати за користування за кожний вагон, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та акти загальної форми, які б були підписані представником вантажовласника як це вимагають Правила користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999.

Представник відповідача в засіданні суду позов не визнав, наполягав на застосування ст. ст. 325, 338 МК України. Підтримав клопотання про застосування строків позовної давності. У випадку задоволення позовних вимог просив розстрочити рішення суду.

Представник Регіональної філії "Львівська залізниця" надав пояснення щодо застосування строків позовної давності, в яких посилається на те, що вантаж був вилучений Закарпатською митницею на підставі протоколів про порушення митних правил. Вантаж із вагонів №65620106 та №60921558 вивільнено 14.11.2016 на станції Перечин. А тому строк позовної давності починає обраховуватися з наступного дня. Складати накази про затримку, пам'ятки про подавання чи забирання вагонів, відомості плати за користування вагонами немає юридичних підстав, оскільки вагони прибули на транзитну станцію. Документальний факти затримки вагонів, нарахування належних залізниці платежів оформлено актами загальної форми та записами дорожньої відомості, яка є складовою частиною накладної на вантаж. За наявності письмового клопотання про розстрочку виконання судового рішення Регіональна філія "Львівська залізниця" не буде заперечувати щодо сплати суми частинами.

З огляду на відсутність письмового клопотання про розстрочку виконання рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідне право відповідача може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: дорожні відомості №33443938, 33597303, розрахунки на вивантаження вагонів №65620106,60921558, акти загальної форми №7560, 7580, 9919, 7039, 7049, 244, 253, 254, 7040, 7048, 51, 90, 95, 1028, 994, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2016 на залізничну станцію Чоп поданий вагон №65620106 для здійснення митного огляду (переогляду)на ділянку митного контролю на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС №07-70-61/60/38 від 15.05.2016.

27.05.2016 на залізничну станцію Чоп поданий вагон №60921558 для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС №07-70-61/60/47 від 27.05.2016.

Про здійснення митного огляду на станцію відправлення - ст. Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці - відправлено телеграфні повідомлення №143 від 15.05.2016 та №291 від 27.05.2016 для інформування вантажовідправника.

Під час здійснення митного оформлення вантажу, що знаходилися у вагонах №65620106 та №60921558 на підставі заявок Закарпатської митниці ДФС залізниця здійснювала переміщення на станції Батьово, Мукачево, Кольчино, Перечин, що підтверджується актами загальної форми (а.с. 19,20,22,23,24,29).

На виконання заявок Закарпатської митниці ДФС, було проведено зважування вагонів №65620106, №60921558 на станції Батьово, про що позивачем складено акт загальної форми (ГУ-23) від 31.05.2016 (а. с. 18).

Також залізниця проводила розвантажувально завантажувальні роботи, про що складені відповідні акти (а.с.21, 26).

У зв'язку із затримкою вагону № 65620106 для митного огляду з 15.05.2016 по 14.11.2016 року, вагону №60921558 - з 27.05.2016 по 14.11.2016 відповідачу були нараховані додаткові платежі, понесені залізницею, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів №1, який затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складено акти загальної форми ГУ-23.

Загальна сума нарахованих до стягнення з відповідача платежів за затримку вагонів на прикордонній станції відповідно до розрахунку становить 559566,02 грн (292360,72 грн за вагон №65620106 та 267205,30 грн за вагон №60921558) ( а.с.45 -48)

Вказані обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 р. № 457) (далі - Статут).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Відповідно до ст. 119 Статуту, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктами 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами визначено, що станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до ст. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 Кодексу встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями в розумінні ст. 218 Митного кодексу України.

Положення ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України регулюють здійснення митних формальностей саме на залізничному транспорті та є спеціальними по відношенню до норми ч.5 ст.338 Митного кодексу України, якою визначений загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю та відповідно до якої митний огляд у випадках не виявлення факту незаконного переміщення товарів проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд.

Окрім того, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті в розумінні ч.1 ст. 4 Митного кодексу України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи те, залізниця виконує вказівки митниці щодо забезпечення митного контролю, а дії працівників митниці та працівників залізниці регламентуються спільним наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 «Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України».

За пунктами 2.15., 2.16. Інструкції передбачено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються в зонах митного контролю, які створюються на коліях загального користування й у яких товари (вантажі) перебувають під охороною залізниці, або, з дозволу митного органу, - в інших місцях чи під'їзних коліях, визначених як зони митного контролю згідно з Митним кодексом України і Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1947.

Працівники залізниць не мають права видавати товари (вантажі), що перебувають під митним контролем, виконувати з ними будь-які операції (навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування або зміну ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на упаковку) без дозволу митниці.

Відповідно до п. 4.10. Інструкції, у разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів), щодо яких є потреба проведення митного огляду (переогляду), посадова особа митниці призначення здійснює необхідні митні процедури відповідно до законодавства України.

У разі надходження на прикордонну передавальну станцію товарів (вантажів) з порушенням вимог цієї Інструкції або товарів (вантажів), щодо яких є потреба провести митний огляд (переогляд), посадова особа митниці призначення в накладній під найменуванням товарів (вантажів) учиняє запис "Пропуск заборонено" і зазначає підставу для прийняття такого рішення. Запис завіряється підписом і відбитком штампа "Під митним контролем" цієї посадової особи, і документи повертаються працівникові станції. Про затримку товарів (вантажів) складається акт загальної форми, у якому зазначається час початку й закінчення проведення митного огляду (переогляду) і який підписується особами, що брали участь у проведенні цього огляду (переогляду) (п. 4.11. Інструкції).

Згідно з § 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Отже, чинним законодавством передбачено, що обов'язок щодо оплати додаткових операцій, пов'язаних з митними формальностями, покладається на власників товару. Крім того, відповідач зобовязаний сплачувати додаткові платежі на підставі на виконання умов договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

А тому господарський суд приймає акти загальної форми, надані позивачем, як підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема , щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів і оцінюються судом як належні докази понесених залізницею додаткових витрат, що пов'язані з митними формальностями, так як в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Витрати залізниці мають бути відшкодовані по факту їх завдання вантажовідправником товару, який може стягнути понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених витрат з органу, з ініціативи якого було проведено затримання товару на залізниці в регресному порядку.

Враховуючи постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі №806/1408/16 за позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської митниці ДФС за участю третьої особи Житомирської митниці ДФС України, якою визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці деревиною паливною Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" вагонів, в тому числі №65620106, №60921558 на залізничній станції «Чоп» митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС, відповідач не позбавлений права захистити свої права та відшкодувати збитки в порядку ст. 30 МК України.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у звязку з із пропуском дев'ятимісячного строку як визначено ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, суд зазначає, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

До спірних відносин між позивачем як перевізником та ДП "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" як вантажовласником, повязаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні, з огляду на предмет вимог належить застосовувати спеціальну позовну давність, передбачену Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».

Згідно з змінами та доповненнями до Угоди про міжнародне залізничне вантажне від 06.06.2014 (набрання чинності для України 01.07.2015) у ст.. 48 вказано, що позови до перевізника на підставі даної Угоди предявляються про перевищення терміну доставки товару протягом 2-ох місяців, в інших випадках протягом 9 ти місяців. Вказані строки обчислюються з моменту права предявлення вимоги, встановленого в § 2ст. 47 «Вимога за договором перевезення. Підсудність» чинної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не зараховується.

В даному випадку підставою для предявлення позову є затримка вагону № 65620106 для митного огляду з 15.05.2016 по 14.11.2016 та вагону №60921558 - з 27.05.2016 по 14.11.2016, а результаті якої залізницею проводилися роботи повязані з переміщенням, вивантаженням, зважуванням, завантажуванням для здійснення митного контролю та митного оформлення вантажу. А тому строк необхідно обраховувати з моменту відпуску вагонів, починаючи з 15.11.2017.

При цьому день складання акта загальної форми не може вважатися днем, коли залізниця дізналася про порушення свого права, оскільки складений позивачем акт (форма ГУ-23) не порушує право позивача, а є підставою для нарахування збору та фіксує початок та кінець затримки спірних вагонів. А строк позовної давності належить рахувати не від дати складання акта загальної форми про затримку вагонів, а від дати складання актів загальної форми про закінчення затримки вагонів, без врахування яких неможливо визначити фактичний термін затримки вагонів (постанова Вищого господарського суду у справі №904/5743/16 від 22.03.2017).

Позивач звернувся з позовом до суду 11.05.2017, що підтверджується описом вкладення з відбитком штемпеля Львівпоштампу з поштовому конверті, а тому строк звернення до суду не пропущений.

Твердження представника відповідача та третьої особи, що строк позовної давності відраховується з дня затримки вагонів є безпідставними, оскільки обставини, які послугували підставою для пред'явлення даного позову, зокрема, кількість днів затримки вагонів, були встановлені актом №994 від 14.05.2016 (а.с.29)

Враховуючи викладене, господарський суд в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у справі відмовляє.

Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у сумі 8993,40 грн згідно з платіжним дорученням №1034 від 10.05.2017. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону). А тому судовий збір мав складати 8393,49 грн (559566,02 х1,5%).

На підставі п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" (11700, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с.Майстрів, вул. Шепетівська, 11; код ЄДРПОУ 00991947) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195):

- 559566,02 грн - платежів за затримку вагонів,

- 8393,49 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.08.17

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3- сторонам;

4- третій особі;

Відправити рекомендованою кореспонденцією