Рішення № 6837564, 13.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09 Справа № 12/148/09

Суддя

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Вовчанська взуттєва фабрика”, м. Вовчанськ, 62504, Харківська область, вул.. Орлова, 73

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, 69035, вул..Діагональна, 11

про стягнення 26 042,24 грн.

                                                                                          Суддя Владимиренко І.В.

Представники сторін:

від позивача –Чала І.В., дов. № б/н, від 01.11.2008р.

від боржника –Коваль І.О., дов. № 18-121, від 07.10.2009р.

Розглядається позовна заява ВАТ “Вовчанська взуттєва фабрика”, м. Вовчанськ до відповідача ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя за договором № 476 від 09.04.2008р. про стягнення 26 042,24 грн., з яких 25 536,00 грн. - основного боргу, 3% річних –61,29 грн., пені - 444,95 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2009р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 13.10.2009р.

У судовому засіданні 13.10.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві від 26.08.2009р. № 03/16-151, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, про що 13.10.2009р. надав відповідний відзив. Відповідач вважає позовні вимоги позивача неправомірними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України з огляду на наступне. Відповідач зазначає що в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного отримання продукції. Вважає, що видаткова накладна № 216 від 13.10.2008р. не є належним доказом отримання продукції, оскільки на ній відсутня печатка відповідача та не значиться прізвище особи, яка підписала зазначений документ. Вважає що відповідач не здійснює оплату поставленої продукції, тому що в нього відсутні підстави для виконання свого зобов’язання Крім того відповідач не погоджується з розрахунком 3% річних у сумі 61,29 грн. та пені у розмірі 444,95 грн. мотивуючи тим, що за умовами щодо порядку розрахунків за поставлену продукцію Договору № 476 розрахунки проводяться протягом десяти банківських днів, строк виконання підприємством обов’язку щодо оплати вартості поставленої продукції становить період з 15 липня по 28 липня 2009р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

09.04.2008 року між ВАТ “Вовчанська взуттєва фабрика”, м. Вовчанськ (надалі позивач) та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (надалі відповідач) укладено договір № 476 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов’язався поставити товар, а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити товар в асортименті та по цінам, вказаним в додаткових угодах та специфікаціях до даного Договору, які є його невід’ємною частиною..

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються в специфікаціях та додаткових угодах до Договору.

Згідно з п.4,2 Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ франко-склад відповідача (Інкотермс –2000), 69035, м. Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11.

Згідно п.3.1 Договору оплата товару здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту передачі товару за умови виконання позивачем п.4.3. даного Договору.

Відповідно до п.4.3. разом з товаром позивач надає відповідачу слідуючи оригінали документів: рахунок, накладна на відпуск товару, податкова накладна, сертифікат якості.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання здійснив належним чином, а саме на адресу відповідача було відправлено товар на суму 25536,00грн., що підтверджується накладною на відпуск товару № 216 від 13.10.2008р. в якій зазначено отримання товару ВАТ “Запорізький завод феросплавів” через Чувал М.А. та скріплено печаткою.

08.07.2009р. позивач направив на вимогу п.п.3.1.,4.3. Договору на адресу відповідача документи: оригінали податкової накладної № 229 від 13.10.2008р.; оригінал рахунку фактури № 636 від 13.10.2008р.; сертифікат відповідності на взуття чоловіче з юхти № UA 1,007,0071248-08.

14.07.2009р. відповідач отримав вищезазначені оригінали документів разом з товаром, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару, а також документів у відповідності до п.п.3.1.,4.3. Договору підтверджується накладною № 216 від 13.10.2008р. та повідомленням про вручення поштового відправлення на якому зазначено підпис за дорученням уповноваженого Кириченко.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що факт поставлення товару позивачем доведений зібраними в матеріалах справи документами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару на протязі 10 банківських днів з моменту передачі товару та документів на вимогу п.п.3.1., 4.3. Договору.

Відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар оплату в строки передбачені п.п.3.1., 4.3. Договору не здійснив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 476 від 09.04.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 25 536,00 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 8.1 Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині розрахунків –до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим Договором.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 536,00 грн. основного боргу за отриманий товар пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3 Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених п.3.1. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від розміру неоплаченої в строк товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за період з 28.07.2009 р. по 26.08.2009 р. складає 444,95 грн. Розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Заперечуючи проти стягнення пені відповідач посилається на розрахунок пені за період з 29.07.2009р. по 26.08.2009р. та зазначає суму 430,61 грн.

Позивач у відповідності до вимог ст. 253 ЦК України правомірно почав нараховувати суму пені з 28.07.2009р., тобто з наступного дня початку строку сплати основної суми заборгованості.

Суд не бере до уваги доводи відповідача та вважає, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 444,95 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 61,29 грн. 3 % річних (нарахованих за період з 28.07.2009р. по 26.08.2009р.).

Заперечуючи проти стягнення 3 % річних відповідач посилається на розрахунок 3 % річних за період з 29.07.2009р. по 26.08.2009р. та зазначає суму 60,86 грн.

Позивач у відповідності до вимог ст. 253 ЦК України правомірно почав нараховувати суму 3 % річних з 28.07.2009р., тобто з наступного дня початку строку сплати основної суми заборгованості.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 61,29 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача є необгрунтованими.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ВАТ “Запорізький завод феросплавів” 25 536,00 грн. - основного боргу, 3% річних –61,29 грн., пені - 444,95 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 530, 533, 524-526, 549, 599, 611, 625, 629, 631, 632, 655, 692, 694 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя, ( 69035, м. Запоріжжя, вул..Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Відкрите акціонерне товариство “Вовчанська взуттєва фабрика”, м. Вовчанськ (62504, Харківська область, вул.. Орлова, 73, р/р 26000407502001 в ХГРУ ПАТ КБ “Приватбанк”, МФО 351533, ЄДРПОУ 00308324) 25 536 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять шість) грн.. 00 коп. - основного боргу, 3% річних –61 (шістдесят одна) грн..29 коп., пені - 444 (чотириста сорок чотири) грн..95 коп.; 260 (двісті шістдесят) грн..42 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.10.2009р.

Суддя                                                             І.В. Владимиренко