Рішення № 6837523, 23.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.09 Справа № 7/254/09

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів”, м. Запоріжжя

до відповідача: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача Вакуленко Д.О., дов. б/н від 02.09.2009р.

Від відповідача не з’явився.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 38258грн. 53 коп. заборгованості за договором виготовлення і постачання товару № 03-11 від 03.11.2008р.(далі –договір), яка складається з 27350грн. основного боргу, 3071 грн. 33 коп. суми індексу інфляції, 4220 грн. 40 коп. пені за прострочення оплати, 881 грн. 80 коп. 5 % річних від простроченої суми, 2735 грн. 10% штрафу за договором.

Позивач обґрунтував свої вимоги договором виготовлення и поставки товару № 03-11 від 03.11.2008р., ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 18.08.2009р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 14.09.2009р.

Ухвала суду від 18.08.2009 р. була направлена на адреси сторін в установлений законом строк.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Витребувані матеріали відповідач суду не надав. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника, але документальних підтверджень, викладених в клопотанні обставин відповідач суду не надав.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає, поскільки відрядження представника не є підставою для відкладення судового засідання в господарському процесі. Аналогічне клопотання відповідачем вже подавалось по справі 7/219/09, документальних доказів відрядження суду також не було надано.

Суд звертає увагу відповідача на те, що сторони по справі № 7/254/09 є юридичними особами, згідно зі ст.28 ГПК України керівник підприємства зобов’язані забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засідання або особисто прийняти участь при розгляді справи.

Ухвала від 18.08.2009р. була направлена сторонам в установлений законом строк, судове засідання призначено на 14.09.2009р. і відповідач належним чином міг підготуватись до судового засідання і надати суду вчасно витребувані матеріали, втому числі відзив на позовну заяву, при наявності заперечень доказів їх підтвердження чи докази, що підтверджують належне виконання відповідачем зобов’язань.

Представник позивача заперечив проти відкладення судового засідання, вважає що відповідач своєю бездіяльністю затягує судовий процес. Представником позивача звертається увага суду на той факт, що в матеріалах справи знаходиться підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін, де відповідач підтвердив наявність боргу в заявленій до стягнення сумі.

З метою витребування від позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій і надання відповідачу додаткової можливості належних чином виконати вимоги суду та надати суду документи, які відповідач вважав би за необхідне представити на захист своїх інтересів, ухвалою суду від 14.09.2009р. судове засідання відкладалось на 23.03.2009р.

Вищезазначені ухвали суду були направлені на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не поверталась, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Представник відповідача в судове засідання, продовжене 23.09.2009р., не з’явився повторно без поважних причин.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач, повторно без поважних причин, не виконав вимоги суду, не надав витребувані матеріали, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

23.09.2009р. позивачем було надано заяву про уточнення (зменшення суми) позовних вимог. В зв’язку зі зменшенням пред’явленого до стягнення розміру пені, позивач просить стягнути з відповідача 27350грн. основного боргу, 3071 грн. 33 коп. суми індексу інфляції, 3240 грн. пені за прострочення оплати, 881 грн. 80 коп. 5 % річних, 2735 грн. 10% штрафу.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 37278 грн. 13 коп., згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2008р. між ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (далі-позивач) та КП “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (відповідач) укладено договір виготовлення і постачання товару № 03-11 (далі-договір)

Відповідно до п.1.1 , постачальник (позивач) зобов’язався виготовити і поставити, а покупець - на умовах цього договору прийняти та оплатити лоток ВЛ-1 в кількості 154 штук (далі - товар), кількість, якість і ціна якого вказуються в специфікаціях, котрі є невід’ємною частиною договору.

На виконання договору № 03-11 від 03.11.2008р., позивач протягом листопада-грудня 2008 року поставив відповідачу товар в повному обсязі, про що свідчать видаткова накладна № ДС –0001659 від 24 листопада 2008р., накладна №. ДС-0001701 від 27 листопада 2008р., накладна № ДС- 0001731 від 9 грудня 2008р.. Видаткові накладні від імені відповідача підписані Блохіною Л.М., яка діяла на підставі на підставі довіреності № 405673 від 01.12.2008р. та довіреності № 405612 від 10.11.2008р..

Згідно з п. 3.1 договору, оплата здійснюється грошовими коштами в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) платіжними дорученнями на умовах: 50% передплати, 50% по факту постачання товару.

Відповідно до п. 5.4 договору, датою поставки товару є дата оформлення товарної накладної.

В п.6.2. договору вказано, що для здійснення поставки товару покупець(відповідач) надає постачальнику платіжні документи, що підтверджують оплату в порядку і розмірі, вказаному в п.3.1 договору. Зобов’язання покупця (відповідача) по оплаті вважаються виконаними з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача).

Відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої продукції належним чином не виконав.

           Строк боргу по сумі передплати починається з 21 листопада 2008р., оскільки згідно акту звірки взаєморозрахунків за 01.10.2008р. –31.01.2009р., відповідачем 20 листопада 2008р. в рахунок передплати за договором № 03 –11 було сплачено 15000грн., тоді як оплаті підлягала сума 21175 грн.

Строк заборгованості по оплаті товару по факту його поставки обліковується з 10 грудня 2008р., оскільки згідно видаткової накладної № ДС- 0001731 від 9 грудня 2008р., було поставлено останню партію товару за договором № 03-11 від 03.11.2008р.

          В червні 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 27350 грн. 00 коп. (лист вих. № 98 від 18.06.2009р.), який було отримано відповідачем (вх. № 760 від 19.06.209р.), проте залишено без задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів оплати боргу в повному об’ємі відповідач суду не надав. Сума боргу складає 27350грн.00коп., заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договору, за прострочення оплати поставленої партії товару відповідно строків, встановлених в п. 3.1 цього договору, покупець (відповідач) сплачує пеню від суми боргу за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період зо який нараховується пеня.

Згідно п. 6.4. договору, при простроченні платежу понад 2-х місяців покупець (відповідач) додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Сума пені, за прострочений період 3240 грн. 60 коп., сума 10 % штрафу 2735 грн. 21 коп. пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Покупець (відповідач), що прострочив виконання грошового зобов’язання повинен відшкодувати постачальнику (позивачу) в повному обсязі понесені збитки, завдані простроченням, а також сплатити 5% річних від суми прострочення (відповідно до п.6.3 договору).

Сума 5% річних в розмірі 881грн. 80 коп., сума індексу інфляції в розмірі 3071грн. пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Поскільки з 13.08.2009р. вступила в дію Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 “Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005р. № 1258”, а позивач звернувся з позовом до суду 18.08.2009р. і сплатив послуги по інформаційно-технічному забезпеченню в розмірі 315 грн.00коп. , тоді як необхідно було сплачувати 236 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне, згідно ст. 47 ГПК України, видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” довідку на повернення з Державного бюджету зайве сплаченої суми в розмірі 79 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 526, 625 ЦК України, 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автошляхів»(69000, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, р/р 26004315034761 в АКБ “Укрсоцбанк” м. Запоріжжя, МФО 313010, код ЄДРПОУ 03345018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожникова, 12, р/р 2600110318801, в АБ “Металург”, МФО 313582, код ОКПО 13626540) 27350 грн. основного боргу, 3071грн. 33 коп. суми індексу інфляції, 881 грн. 80 коп. суми 5% річних, 2735 грн. штрафу, 3240 грн. пені, 372 грн. 78 коп. державного мита, 236 грн. 00оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Завод залізобетонних конструкцій і матеріалів” (69123, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожникова, 12, р/р 2600110318801, в АБ “Металург”, МФО 313582, код ОКПО 13626540)           довідку на повернення з Державного бюджету зайве сплаченої суми оплати інформаційно технічних послуг по забезпеченню судового процесу в розмірі 79 грн. 00 коп.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева