Рішення № 6837479, 26.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.09 Справа № 26/103/09

За позовом –Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми “Агро”, 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 107

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька дистриб’юторська компанія”, 69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 50

про стягнення 175 328, 14 грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

від позивача: Роздимаха С.М., на підставі довіреності б/н від 13.04.2009р.

від відповідача: не з’явився

Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма “Агро” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Запорізька дистриб’юторська компанія” про стягнення 175 328, 14 грн. заборгованості за договором поставки № 96 від 30.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 6, 7, 66, 67 ГПК України, умовами договору поставки № 96 від 30.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 26/103/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 26.08.2009р. о 12 годині 40 хвилин.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 26.08.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

У судовому засіданні 26.08.2009р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 195 325, 00 грн.: основний борг 155 041, 29 грн., 24 071, 56 грн. - пеня, 2 918, 17 грн. –три відсотка річних від простроченої суми, 13 293, 98 грн. –втрат від інфляції грошових коштів.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

У судовому засіданні 26.08.2009р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 189 467, 42 грн. з яких: 155 041, 29 грн. - основний борг, 18 927, 59 грн. –пеня, 2 204, 56 грн. - три відсотка річних від простроченої суми, 13 293, 98 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та судові витрати.

Заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 189 467, 42 грн.

Позивач зокрема зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 96 від 30.10.2008р. Згідно з умовами п. 1.1 договору постачальник зобов’язується виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах договору, предметом поставки, за умовами договору є товар позивача: сир у асортименті (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 4.2 Договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому і/або готівковому порядку, не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки партії товару.

На виконання прийнятих по договору зобов’язань, позивач виготовив та поставив відповідачу п’ять партій товару, що підтверджується видатковими накладними № Z000002380 від 05.11.2008р., № Z000002381 від 05.11.2008р., № Z000002626 від 11.12.2008р., № Z000002710 від 19.12.2008р., № Z000002711 від 19.12.2008р., довіреностями серія ЯПД № 721471 від 05.11.2008р., серія ЯПД № 721478 від 19.12.2008р.

Відповідач здійснив частково оплату вартості товару на суму 119 114, 50 грн., у зв’язку з чим виникло грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 155 041, 29 грн. що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Строк виконання зобов’язання відповідачем за останню партією товару закінчився 09.01.2009р.

28.02.2009р. сторони здійснили звірення взаємних розрахунків за 2008р та період 2009р., в якому відповідач підтвердив наявність простроченого зобов’язання перед позивачем в сумі 155 041, 29 грн.

04.03.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 46 від 04.03.2009р. з вимогою в максимально короткий строк погасити суму заборгованості у розмірі 155 041, 29 грн. Відповідачем претензія отримана, але відповідач відповіді на претензію не надав.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі направлена відповідачу рекомендованим листом, до канцелярії господарського суду Запорізької області не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма “Агро” (постачальник) та ТОВ “Запорізька дистриб’юторська компанія” (покупець) було укладено договір поставки № 96 від 30.10.2008р. (надалі - Договір ), за яким постачальник зобов’язується виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах договору (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було поставлено та відвантажено товари, на загальну суму 274 155, 79 грн. що підтверджується видатковими накладними № Z000002380 від 05.11.2008р., № Z000002381 від 05.11.2008р., № Z000002626 від 11.12.2008р., № Z000002710 від 19.12.2008р., № Z000002711 від 19.12.2008р.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується довіреностями серія ЯПД № 721471 від 05.11.2008р., серія ЯПД № 721478 від 19.12.2008р.

Згідно п. 4.2 Договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому і/або готівковому порядку, не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки партії товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 119 114, 50 грн.

Залишок не сплаченої суми відповідачем складає 155 041, 29 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2009р.

04.03.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 46 від 04.03.2009р. з вимогою в максимально короткий строк погасити суму заборгованості у розмірі 155 041, 29 грн. Відповідачем претензія отримана, але відповідач відповіді на претензію не надав.

Таким чином, станом на 26.08.2009р. з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 189 467, 42 грн. з яких: 155 041, 29 грн. - основний борг, 18 927, 59 грн. –пеня, 2 204, 56 грн. - три відсотка річних від простроченої суми, 13 293, 98 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та судові витрати.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 96 від 30.10.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки партії товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

04.03.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 46 від 04.03.2009р. з вимогою в максимально короткий строк погасити суму заборгованості. Відповідачем претензія отримана, але відповідач відповіді на претензію не надав.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки № 96 від 30.10.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Запорізька дистриб’юторська компанія” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 155 041, 29 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18 927, 59 грн. пені, 3 % річних від простроченої суми –2 204, 56 грн. та 13 293, 98 грн. - втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до п. 7.2 договору поставки № 96 від 30.10.2008р. у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 2 204, 56 грн. –3 % річних від простроченої суми, 18 927, 59 грн. –пені, а також 13 293, 98 грн. - втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими, підтверджуються розрахунками позивача (розрахунок у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог) і також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Надміру сплачене державне мито в сумі 58, 63 грн. згідно платіжного доручення № 917 від 21.08.2009р. підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                                     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька дистриб’юторська компанія” (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 50, р/р 26002315304051 в ЗОД АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010, код ЄДРПОУ 33571051) на користь Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми “Агро”, (91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 107, р/р 26002301005405 в АКБ “Форум” м. Луганська, МФО 304870, код ЄДРПОУ 30877035) 155 041 (сто п’ятдесят п’ять тисяч сорок одну) грн. 29 коп. основного боргу, 18 927 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 59 коп. пені, 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 56 коп. –три відсотка річних від простроченої суми, 13 293 (тринадцять тисяч двісті дев’яносто три) грн. 98 коп. - втрат від інфляції грошових коштів, 1 894 (одну тисячу вісімсот дев’яносто чотири) грн. 67 коп. витрат на державне мито і 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Надміру сплачене державне мито в сумі 58 (п’ятдесят вісім) грн. 63 коп. згідно платіжного доручення № 917 від 21.08.2009р. повернути позивачу. Видати довідку

Суддя