Рішення № 6836914, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 6/289                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства “Соната-Торг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк

про стягнення 76 763грн. 97коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Міцурук А.В. –представник по довіреності від 23.11.2009р.

від відповідача – Нікітін В.В. – представник по довіреності від 01.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство “Соната-Торг” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк основного боргу за поставлений товар у сумі 68 792грн. 02коп., пені у розмірі 7 063грн. 90коп., 3% річних у розмірі 908грн. 05коп. відповідно договору поставки №1/134-С від 11.12.2007р. (Усього 76 763грн. 97коп.)

Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою сторін у судове засідання, непредставленням ними витребуваних документів по справі.

24 листопада 2009р. позивач звернувся до суду з заявою в якій пояснив, що у позовній заяві позивачем була допущена описка у році договору поставки, у зв”язку з чим просить суд вважати договір поставки №1/134-с від 11.12.2007р. заявленим у позовній заяві. Суд приймає до уваги дану заяву.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у порядку ст.22 ГПК України, оскільки 27.10.2009р. відповідач повернув частину товару позивачеві, про що свідчить прибуткова накладна №СТ-0002126 від 27.10.2009р. на суму 183грн. 80коп. Тому, позивач просить суд в цій частині позов припинити на підставі п.4. ст.80 ГПК України та стягнути з відповідача основний борг у сумі 68608грн. 22коп., пеню у розмірі 7063грн. 90коп. та 3% річних у сумі 908грн. 05коп. (Усього 76580грн. 17коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№8 від 20.11.2009р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що поставка товару у січні 2009р. здійснювалась не по замовленню відповідача, тому вважає, що у нього відсутні зобов”язання по оплаті товару, так як позивачем не прд”являлась вимога об оплаті товару. Також зазначив, що нарахування штрафних санкцій (пені, 3% річних) здійснені позивачем без будь-яких підстав.

Позивач у відзиві на заявлені вимоги відповідача від 24.11.2009р. заперечив проти доводів викладених відповідачем та пояснив, що відповідач підтвердив взаємовідносини за договором поставки №1/134-с від 11.12.2007р., оскільки прийняв товар, що підтверджується печаткою та підписами у первинній документації. Крім того, наполягає на тому, що за вищевказаним договором позивач не зобов”язаний пред”являти вимогу по сплаті боргу, так як умови оплати чітко визначені у п.6 договору. Також зазначив, що дійсно сторони можуть повернути товар, проте за згодою сторін. Такої згоди позивач не надава і не міг надати, оскільки не отримував жодних документів від відповідача. Лише 23.11.2009р. відповідач факсом направив у адресу позивача лист, щодо повернення товару, проте позивач не мав раніше таких документів, а також товар, який пропонується до повернення є розформованим.

Відповідач у доповненні до відзиву від 24.11.2009р. наполягає на тому, що не можливо визначити дату фактичної поставки товару. До позову доданий розрахунок суми основного боргу із якого не можливо визначити заборгованість та з яких первинних документів вона складена. Крім того, просить суд у випадку прийняття рішення відстрочити виконання рішення на 6 місяців, у зв”язку з не своєчасним перерахуванням грошових коштів зі сторони покупців та різкого спаду споживчої потреби.          

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд –

в с т а н о в и в :

11 грудня 2007р. між Приватним підприємством “Соната-Торг” м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк був укладений договір поставки №1/134-С, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання в порядку та в строки, визначені цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався згідно умов цього договору приймати та оплачувати товар, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору. Підписанні накладні засвідчують факт передачі-приймання товару.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, у період з 22.12.2008р. по 16.01.2009р. включно по видатковим накладним №СТ-8007225 від 22.12.2008р., №СТ000000000267 від 16.01.2009р., №СТ-000000000234 від 16.01.2009р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 183 932грн. 39коп. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні та акти звірки взаєморозрахунків від 06.01.2009р., від 03.02.2009р. підписані уповноваженими особами обох підприємств та скріплені печатками і переконав суд у факті поставки продуктів харчування у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк.

Пунктом 5.3 договору поставки №1/134-с від 11.12.2007р. оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з дати отримання партії товару згідно замовлення покупця. Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково на суму 115140грн. 37коп., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк перед позивачем виник борг у сумі 68 792грн. 02коп.

У процесі розгляду справи позивач повідомив суд про те, що 27.10.2009р. відповідач повернув частину товару позивачеві, про що свідчить прибуткова накладна №СТ-0002126 від 27.10.2009р. на суму 183грн. 80коп.

Враховуючи те, що частина товару була повернута відповідачем та прийнята позивачем і це підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що провадження по справі у цій частині боргу слід припинити, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Однак, відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленого товару у сумі 68608грн. 22коп. своєчасно не виконав, тому суд вважає дані вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Пунктом 6.2 договору поставки №1/134-с від 11.12.2007р. сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати покупцем вартості партії товару, він зобов”язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору поставки №1/134-с від 11.12.2007р. і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 7063грн. 90коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у сумі 908грн. 05коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідач наполягав на тому, що договір поставки у 2008р. ним не укладався та не підписувався з його сторони. Як вбачається з матеріалів справи дійсно у 2008р. зазначений договір між сторонами не укладався, але як пояснив, позивач ним помилково у позовній заяві був вказаний договір поставки №1/134-с від зазначеного року, а отже взаємовідносини по поставці товару між сторонами по справі склалися у 2007р. про що свідчить доданий до матеріалів справи договір.

Суд не приймає до уваги ствердження відповідача стосовно того, що поставка товару у січні 2009р. здійснювалась постачальником за позадоговірними відносинами, так як строк дії договору сплинув 31.12.2008р. з наступних підстав.

Пунктом 9.1 договору поставки №1/134-с від 11.12.2007р. даний договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р., проте у будь-якому випадку-до моменту його остаточного виконання. Але відповідач до теперішнього часу не виконав взяті на себе зобов”язання по оплаті поставленого товару позивачем, отже суд дійшов висновку, що даний договір діє до теперішнього часу.

Суд відхиляє також ствердження відповідача, що позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою про сплату боргу. Оскільки рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2008р. зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Таким чином, вказаним рішенням встановлено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тобто, рішенням Конституційного суду України роз”яснено, що навіть у випадку застереження у договорі досудового врегулювання спору, особа не зобов”язана, а лише має право звернутися до сторони договору для вирішення спору в досудовому порядку.

Зважаючи на положення закону, позивач обирає, як право захисту своїх прав та інтересів, право звернення до суду.

Що ж стосується повернення товару відповідачем згідно п.4.9 додаткової угоди від 01.07.2008р. до укладеного договору, то воно можливо у випадку поставки неякісного товару або більшої кількості, а також за згодою сторін. Позивач заперечив проти повернення товару відповідачем про що виклав свою позицію у відзиві на заявлені вимоги відповідачем. Суд вважає, що повернення товару відповідачем не можливо з наступних підстав:

По-перше, поставка товару була здійснена позивачем у період з 22.12.2008р. по 16.01.2009р., але лише у процесі слухання справи, а саме 12.11.2009р. відповідач надіслав на адресу позивача листи вих.346 від 10.11.2009р., №345 від 10.11.2009р. в яких повідомив позивача про намір повернути залишки спецій, які мають товарний вид та знаходяться у строках гідності. Тобто у відповідача було достатньо часу для повернення товару, але він не скористався даним правом своєчасно.

По-друге, позивач категорично заперечив проти повернення товару відповідачем, оскільки як зазначив він товар який пропонується для повернення є розформованим (товар надавався відповідачу у фірмовій упаковці). У випадку прийняття такого товару подальша його реалізація буде не можливою.

Крім того, суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців, оскільки при вирішенні спору між сторонами по справі повинні враховуватись матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору тощо. Відповідно до ст.121 ГПК України суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Документи, які б свідчили, що даний випадок є винятковим суду не були представлені. Також необхідно зазначити, що скрутне фінансове положення відповідача повністю суперечить інтересам позивача, який на сьогодні має не дуже сприятливий фінансовий стан, при цьому, відповідач повністю винний у виникненні спору.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства “Соната-Торг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк про стягнення 76580грн. 17коп задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” (83045 м.Донецьк, вул.Куйбишева, 34, п/р2600400136 в ДФ ВАТ „Родовид Банк” м.Донецьк, МФО 394512, ЄДРПОУ 32085111) на користь Приватного підприємства “Соната-Торг” (юрид.адр.: 03148 м.Київ, вул.Гната Юри, 9, к.414; факт.адр.:08130 с.Петропавлівська Борщагівка, Київської області, вул.Кришталева,3; п/р26003301010087 в ВАТ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 31956327) основний борг у сумі 68608грн. 22коп., пеню у розмірі 7063грн. 90коп., 3% річних у сумі 908грн. 05коп., витрати по сплаті держмита у сумі 765грн. 80коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235грн. 43коп.

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства “Соната-Торг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дистриб’юторські системи Донбасу Нова” м.Донецьк про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 183грн. 80коп. припинити, у зв’язку з відмовою позивачем в цій частині позовних вимог.

У судовому засіданні 24.11.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.11.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя