Рішення № 6836747, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 7/142                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення суми основного боргу – 7262916, 59 грн., суми пені – 585889,07 грн., суми інфляційних нарахувань – 296456, 50 грн., суми 3% річних – 118830,55 грн.

За участю представників:

від позивача: Татусь О.А. –дов.

від відповідача: Рябошапка Д.С. - дов.

У судовому засіданні 18.11.2009р. оголошено перерву на підставі ст.77 ГПК України до 26.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                     

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м.Донецьк про стягнення суми основного боргу – 7262916, 59 грн., суми пені – 585889,07 грн., суми інфляційних нарахувань – 296456, 50 грн., суми 3% річних – 118830,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт звірки розрахунків станом на 31.03.2009р.; акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2008р., від 29.02.1008р., від 31.03.2008р., від 26.04.2008р., від 30.04.2008р., від 31.05.2008р., від 30.06.2008р., від 31.07.2008р., від 31.08.2008р., від 30.09.2008р., від 30.12.2008р., від 31.12.2008р.; договір на постачання природного газу №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатковими угодами.

У поясненнях №553/03 від 22.07.2009р. позивач зазначив, що відповідач платіжними дорученнями №40 від 08.01.2008р., №49 від 09.01.2008р., №71 від 10.01.2008р., №83 від 11.01.2008р. та №87 від 14.01.2008р. перерахував кошти у виконання умов договору №06/06-795 від 29.12.2006р., тоді як спірна заборгованість виникла у відповідача у зв’язку з невиконанням умов договору №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. Листом №11/531 від 05.02.2008р. відповідач просив змінити призначення платежу в зазначених платіжних дорученнях та вважати, що перераховані кошти сплачені у виконання умов договору №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. Позивач, посилаючись на Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, вважає, що сторона має право змінити призначення платежу до зарахування коштів на рахунок отримувача, а після такого зарахування зміна призначення платежу є неможливою. Сторони (за домовленістю сторін) вправі зарахувати кошти як погашення заборгованності за тим чи іншим договором, проте в даному випадку діє принцип свободи врегулювання відносин, а не обов’язок сторін. У зв’язку з таким, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, позивач пояснив, що договором передбачене право кредитора вимагати сплати суми пені у разі прострочення платежу основного зобов’язання за договором, а отже, просить відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання.

У судовому засіданні 23.09.2009р. позивач визнав лише часткове погашення суми основного боргу відповідачем, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

За клопотанням позивача від 07.10.2009р. до матеріалів справи залучені виписки з розрахункового рахунку.

У відзиві на позов та у судовому засіданні 18.06.2009р. відповідач суму позову визнав частково, зокрема, суму боргу у розмірі 4627632, 59 грн., пеню у сумі 522988, 46 грн., інфляційні у сумі 724236, 48 грн., 3% річних у сумі 140881, 91 грн.; зазначив, що різниця в сумі 2635284, 00 грн. виникла внаслідок ігнорування позивачем листа №11/531 від 05.02.2008р. про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях №40 від 08.01.2008р., №49 від 09.01.2008р., №71 від 10.01.2008р., №83 від 11.01.2008р. та №87 від 14.01.2008р. на „за газ начелення січень 2008р.”. Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити суму основного боргу до 4627632, 59 грн. Відповідач також посилаючись на збитковість свого підприємства просить суду зменшити розмір нарахованої пені до 1%.

Позивач у своїх письмових поясненнях від 22.07.2009р. проти зменшення розміру пені заперечив.

До відзиву відповідач надав свої розрахунки суми пені, 3% річних та інфляційних.

За клопотанням відповідача від 08.07.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи, у тому числі, платіжні доручення №40 від 08.01.2008р., №49 від 09.01.2008р., №71 від 10.01.2008р., №83 від 11.01.2008р. та №87 від 14.01.2008р., якими сплачено відповідачем на користь позивача 2 635284, 00 грн.

У письмових поясненнях від 23.07.2009р. відповідач зазначив про той факт, що, оскільки чинним законодавством не заборонено змінювати призначення платежу вже сплачених коштів, а позивач не відповів на лист відповідача №11/531 від 05.02.2008р., то вважає, що ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” прийняло пропозицію щодо зміни призначення платежу спірної суми 2 635284, 00 грн.

У поясненнях від 08.09.2009р. відповідач повідомив суд також про сплату суми основного боргу у розмірі 4627632, 59 грн. після подачі позову до суду та просить припинити провадження у справі в цій частині, а в частині вимог щодо стягнення суми боргу у розмірі 2 635284, 00 грн. відмовити у зв’язку із сплатою цієї суми до подачі позову до суду. В підтвердження сплати суми боргу у розмірі 4627632, 59 грн. відповідач разом із вказаними поясненнями надав суду відповідні виписки банку.

В письмових поясненнях від 08.09.2009р. та від 06.10.2009р. відповідач повідомив суд про той факт, що ним здійснена перевірка розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, які було зазначено позивачем у позові та такі розрахунки є арифметично вірними.

У судових засіданнях 07.10.2009р., 20.10.2009р., 04.11.2009р. відповідач посилався на те, що заявлена у позові заборгованість відсутня, що зафіксовано відповідним протоколами судових засідань.

Процесуальний строк озгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатковими угодами.

Відповідно до п.10.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2008р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки газу до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити природний газ (далі-газ) на умовах даного Договору.

Газ, що передається за даним догоовором видобувається на території України (п.1.2 Договору).

Кількість та якість газу, порядок та умови постачання газу визначені сторонами у розділах 2 та 3 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, протоколу погодження розбіжностей та додаткових угод до Договору.

Згідно п.3.4 Договору, акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлений Постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу. Розрахунок за можливі розбалансування (відтоки/притоки) покупець проводить протягом 15 днів з моменту закінчення строку дії Договору в частині поставки газу. (п.5.1 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 25.01.2009р. до Договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленого печатками обох підприємств).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні – грудні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийому – передачі за вказаний період, та обома сторонами у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого газу у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 7262916, 59 грн.

Відповідач проти стягнення вказаної суми боргу заперечив, посилаючись на часткову сплату суми основного боргу у розмірі 2 635284, 00 грн. до подачі позову до суду та сплату суми основного боргу в залишковій частині, в сумі 4627632, 59 грн., після подачі позову до суду.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач сплатив на користь позивача 31.07.2009р. суму боргу за Договором у розмірі 4627632, 59 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні виписки банку за 31.07.2009р., а також вказаний факт підтверджений позивачем у судових засіданнях.

Таким чином, сума боргу у розмірі 4627632, 59 грн. сплачена відповідачем 31.07.2009р., тобто після подачі позову до суду (22.05.2009р. – дата звернення позивача до суду).

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу за спожитий природний газ у спірному періоді у розмірі 4627632, 59 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У зв’язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в залишковій частині в розмірі 2 635284, 00 грн., посилаючись на безпідставність тверджень відповідача щодо сплати цієї суми до подачі позову до суду.

В підтвердження сплати суми боргу у розмірі 2 635284, 00 грн., відповідачем до матеріалів справи надані платіжні доручення №40 від 08.01.2008р., №49 від 09.01.2008р., №71 від 10.01.2008р., №83 від 11.01.2008р. та №87 від 14.01.2008р. (далі платіжні доручення).

Відповідно до п.5.3 Договору №411-06/07-2745 від 29.12.2007р., в платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково вказувати номер Договору, дату його підписання, призначення платежу.

Дослідивши платіжні доручення, судом з’ясовано, що в графі „призначення платежу” кожного з вказаних вище платіжних документів є посилання на договір №06/06-795 від 29.12.2006р. та із зазначенням, що оплата здійснена за використаний природний газ населення 2007р., без зазначення певного розрахункового періоду в 2007р. (день, тиждень, місяць, квартал тощо), за який здійснені відповідні платежі.

У зв’язку із наявністю, на момент здійснення вищезазначених платежів, заборгованості у відповідача перед позивачем за договором №06/06-795 від 29.12.2006р., позивачем, враховуючи призначення платежу, було здійснено зарахування цих коштів (2 635 284, 00 грн.) саме рахунок погашення боргу за договором №06/06-795 від 29.12.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини виникли у сторін внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №411-06/07-2745 від 29.12.2007р., а не умов договору №06/06-795 від 29.12.2006р., на який є посилання у вищенаведених платіжних дорученнях та, який не є об’єктом дослідження при розгляду спору у даній справі.

До того ж, спірним періодом у справі є січень-грудень 2008р., а не правовідносини між сторонами, які були у 2007 році.

З метою зміни призначення платежу у платіжних дорученнях на „за газ населення січня 2008р.” відповідач звернувся до позивача з листом №11/521 від 05.02.2008р., отримання якого також підтверджено представником позивача у судовому засіданні. Факт отримання вказаного листа позивачем 20.02.2009р. по справі також підтверджений відповідною відміткою позивача із зазначенням вхідного номеру на самому листі №11/531, копія якого залучена в матеріали справи за клопотанням позивача від 23.09.2009р.

Сторонами узгоджений особливий порядок заповнення платіжного доручення в момент здійснення розрахунків, зокрема, посилання на номер та дату договору, у виконання якого здійснюється платіж (п.5.3 Договору).

Такі умови для сторін є обов’язковими в розумінні ст. 629 Цивільного кодексу України.

Із зазначеного листа, на який посилається відповідач в підтвердження факту здійснення зміни призначення платежу у платіжних дорученнях, не вбачається у виконання умов якого саме договору повинні бути зараховані кошти, тобто, відстуні будь-які посилання на номер та дату відповідного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у вказаному вище листі №11/531 від 05.02.2008р. зазначені дані про зміну призначення платежу в частині вказання періоду, за який здійснені такі платежі, зокрема з періоду „2007р.” на „січень 2008р.”, тоді як підстава здійснення платежів (посилання на номер договору „№06/06-795 від 29.12.2006р.”) залишилась незмінною.

Отже, зазначений вище лист №11/531 від 05.02.2008р. не може бути належним та допустимим доказом факту коригування (зміни) відповідачем призначення платежу за платіжними дорученнями та сплати коштів за такими платіжними дорученнями у виконання умов договору №411-06/07-2745 від 29.12.2007р.в розумінні ст.34 ГПК України.

Крім того, чинним законодавством передбачений певний порядок здійснення розрахунків між контрагентами – суб’єктами господарювання в безготівковій формі.

Пунктом 2. ст.1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі Інструкція), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно п.п.1, 2 ст. 1088 Цивільного кодексу України, п.п. 1.13, 1.14 Інструкції, при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням, у тому числі, платіжних доручень. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд, про що зазначається у самому договорі.

Сторонами у договорі №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. обраний такий спосіб здійснення безготівкових розрахунків, як платіжне доручення.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (п.1.4 Інструкції та п.1.30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Статтею 1089 Цивільного кодексу України передбачено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.(п.1 цієї статті).

Відповідно до абз.2 п.1.19 Інструкції, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Згідно п.3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, діючим законодавством покладена відповідальність за внесення даних в платіжне доручення виключно на платника за таким розрахунковим документом.

Діючим законодавстовм, у тому числі статтею 23 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, передбачена лише можливість платника (ініціатора грошового переказу) відкликати платіжне доручення в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Таке платіжне доручення може бути відкликано у повній сумі.

Доказів відкликання платіжних доручень №40 від 08.01.2008р., №49 від 09.01.2008р., №71 від 10.01.2008р., №83 від 11.01.2008р. та №87 від 14.01.2008р. в порядку, передбаченому чинним законодавством, сторонами суду не надано, будь-яких документів, окрім вказаного вище листа №11/531, в підтвердження факту зміни реквізитів у платіжних дорученнях не представлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу за договором на постачання природного газу №411-06/07-2745 від 29.12.2007р. у розмірі 2 635284, 00 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2 Договору, в разі несплати, або несвоєчасної сплати у строки, зазначені у п.5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, суму заборгованості з урахувагнням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача за період з 21.05.2008р. по 30.04.2009р. 3% річних в сумі 118830, 55 грн. та за червень 2008р. – березень 2009р. інфляційні в сумі 296456, 50грн.

В письмових поясненнях від 08.09.2009р. та від 06.10.2009р. відповідач повідомив суд про той факт, що ним здійснена перевірка розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, які було зазначено позивачем у позові та такі розрахунки є арифметично вірними.

Судом перевірена правильність нарахування 3% річних та інфляційних, які нараховані позивачем відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2 Договору, в разі несплати, або несвоєчасної сплати у строки, зазначені у п.5.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахувагнням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 585889, 07 грн. за період з 30.10.2008р. по 30.04.2009р.

В письмових поясненнях від 08.09.2009р. та від 06.10.2009р. відповідач повідомив суд про той факт, що ним здійснена перевірка розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, які було зазначено позивачем у позові та такі розрахунки є арифметично вірними.

Судом перевірена правильність нарахування пені, яка нарахована позивачем відповідно до діючого законодавства та складає 585889, 07 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені до 1%.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на збитковість свого підприємства, надав суду звіт про фінансові результати за 2008 рік.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства, пояснив, що договором передбачене право кредитора вимагати сплати суми пені у разі прострочення платежу основного зобов’язання за договором, а отже, просить відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Розглянувши клопотання відповідача, з огляду на той факт, що відповідач є збитковим підприємством згідно звіту про фінансові результати за 2008 рік, сплатив значну суму основного боргу в ході розгляду справи, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, та вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 527 300 грн. 16 коп.

Пеня в залишковій частині стягненню не підлягає у зв’язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625, 629, 1087, 1088, 1089 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р., керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” м. Донецьк про стягнення суми основного боргу – 7262916, 59 грн., суми пені – 585889,07 грн., суми інфляційних нарахувань – 296456, 50 грн., суми 3% річних – 118830,55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькміськгаз” (83055, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, ЄДРПОУ 03361081) на користь Дочірньої компанії „Газ України” „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” м.Київ (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк” України м.Київ, МФО 300465, ЄДРПОУ 31301827) 2635284, 00 грн. боргу, 296456, 50 грн. інфляційних нарахувань, 118830,55 грн. 3% річних, 527 300 грн. 16 коп. пені, державне мито у сумі 25500, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити у зв’язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4627632, 59 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення викладений та підписаний 26.11.2009р.

Суддя