Рішення № 6836668, 25.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.09 р.                     Справа № 15/44                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс” м. Харків (код ЄДРПОУ 32030997)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31055091)

про стягнення заборгованості у сумі 3204,10 грн., пені в сумі 358,80 грн., збитків у розмірі 5000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Персидський В.Ю. за довіреністю б/н від 11.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс” м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс” м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 3204,10 грн., пені в сумі 358,80 грн., збитків у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/44. Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 21.05.2008 року строк вирішення спору продовжений до 27.06.2008 року.

Ухвалою від 03.06.2008 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 2955/24.

Ухвалою від 25.11.2008 року провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 18.12.2008 року по справі призначена додаткова судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд продовжив строк вирішення спору до 19.02.2009 р. та зупинив провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок додаткової судової економічної експертизи № 6638/24.

Ухвалою від 05.11.2009 року провадження у справі поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2007 року сторони уклали договір № 5/06-1 купівлі-продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передавати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов’язався приймати та оплачувати товар – морепродукти в асортименті, у кількості та за цінами згідно накладних.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що товар приймається по кількості відповідно до накладних.

Згідно п. 4.1 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару на склад покупця.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 5/06-1 від 05.06.2007 р. ним було передано покупцю морепродукти за видатковою накладною № РН-0000694 від 21.06.2007 року на суму 5432,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом представника відповідача, який фактично отримав товар, на видатковій накладній в графі „Отримав” та відбитком штампу; а також податковою накладною № 694 від 22.06.2007 р.; довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯНЧ № 973830 від 21.06.2007 р.; рахунком–фактурою № СФ–0000694 від 21.06.2007 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору купівлі–продажу № 5/06-1 від 05.06.2007 р. суд робить, виходячи з того, що у видатковій накладній № РН-0000694 від 21.06.2007 р. та податковій накладній № 694 від 22.06.2007 р. в якості умови поставки зазначений рахунок № СФ–0000694 від 21.06.2007 р. В самому рахунку підставою поставки вказаний саме договір № 5/06-1 від 05.06.2007 р.

Відповідач в письмових поясненнях від 03.06.2008 р. заперечував факт передачі товару за спірним договором купівлі–продажу № 5/06–1 від 05.06.2007 р.

Суд ухвалою від 09.12.2008 р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення щодо дійсного порядку укладення господарського договору про купівлю–продаж товару між сторонами у спрощений спосіб відповідно до ст. 181 ч. 1 ГК України з додатком належних доказів.

18.12.2008 р. відповідач надав до суду письмові пояснення (вх. № 02–41/49369 від 18.12.2008 р.), в яких вказує, що після погодження цін та умов поставки представниками позивача та відповідача був підписаний договір купівлі–продажу № 5/06–1 від 05.06.2007 р., на виконання якого була здійснена передача товару за спірною видатковою накладною № РН-0000694 від 21.06.2007 р.

Позивач визнає факт часткового повернення покупцем раніше отриманого товару, що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ДМ-0000023 від 05.09.2007 р. на суму 2228,40 грн. Вказана накладна в оригіналі додана відповідачем до справи. Позивач надав завірену факсокопію цієї накладної. Підписи представників позивача на оригіналі та завіреній факсокопії накладної на повернення товару № ДМ-0000023 від 05.09.2007 року є різними.

На думку позивача непогашена заборгованість відповідача за отриманий товар з врахуванням його часткового повернення складає 3204,10 грн. (5432,50 грн. – 2228,40 грн. = 3204,10 грн.).

Позивач надіслав відповідачу претензію від 06.11.2007 р. з вимогою оплатити основний борг на суму 3204,10 грн. Факт відправлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 0513 від 07.11.2007 р., описом вкладення до цінного листа від 07.11.2007 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів додані до позову. В позовній заяві позивач зазначає, що відповіді на претензію від відповідача він не отримав.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 5/06–1 від 05.06.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу не визнає, посилаючись на видаткову накладну (повернення) № ДМ-0000024 від 10.09.2007 р. на суму 3204,10 грн. (оригінал якої він додав до справи). В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав до суду реєстри отриманих податкових накладних.

Позивач заперечення відповідача вважає безпідставними, складання видаткової накладної на повернення товару в сумі 3204,10 грн. 10.09.2007 року не підтверджує та пояснює, що підпис на вказаній накладній у графі “отримав” нібито виконаний невідомою особою.

Таким чином, представники сторін по різному тлумачать правовідносини купівлі-продажу між сторонами, засновані на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних щодо передачі товару та його повернення.

За таких обставин суд вважав за необхідне призначити судову економічну експертизу з метою перевірки фактичного відображення господарських операцій щодо купівлі-продажу товару, зазначеному у видаткових накладних, у бухгалтерському обліку позивача та відповідача.

Для проведення вказаного дослідження бухгалтерських та інших документів необхідні спеціальні економічні та бухгалтерські знання.

Згідно статті 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновками судової економічної експертизи № 2955/24 від 04.11.2008 р. та додаткової судової економічної експертизи № 6638/24 від 21.10.2009 р., виходячи з проведених досліджень, встановлено: в регістрах податкового обліку по ПДВ відповідача господарські операції стосовно купівлі-продажу товару: згідно видаткових накладних № РН-0000694 від 21.06.2007 року, № ДМ-0000023 від 05.09.2007 року відображені; згідно видаткової накладної № ДМ-0000024 від 10.09.2007 року не відображені.

Відповідно до документів, які були представлені на дослідження відповідачем, сальдо взаємних розрахунків станом на 30.04.2008 р. дорівнює нулю. Однак, документи, що підтверджують дане сальдо, в матеріалах, які були досліджені, не зазначається. Визначити, чи відображена сума дебіторської заборгованості в розмірі 3204,10 в бухгалтерській звітності позивача неможливо, оскільки позивач не надав на дослідження регістри бухгалтерського обліку та звітності. Також експерт зазначає, що визначити, чи внесені позивачем та відповідачем відомості про часткове повернення товару за видатковою накладною № ДМ-0000024 від 10.09.2007 року на суму 3204,10 грн. в податкову звітність неможливо, оскільки податкова звітність сторін на дослідження не надана.

Крім того, експертним шляхом неможливо визначити чи відображено в документах бухгалтерського та податкового обліку відповідача прийняття товару від позивача в червні 2007 р. на тимчасове зберігання у зв’язку з його низькою якістю та подальше повернення постачальнику, оскільки в матеріалах, наданих для дослідження, відсутні документи, фіксуючі низьку якість товару та приймання його на відповідальне зберігання.

Також експертом встановлено, що запис під порядковим номером 95 від 22.06.2007 р. в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних по ПДВ відповідача не є коригуванням податкових зобов’язань, пов’язаних з прийняттям неякісного товару на тимчасове зберігання та його подальшим поверненням позивачу згідно видаткової накладної № ДМ-0000024 від 10.09.2007 р. на суму 3204,10 грн. Розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної на суму 3204,10 грн. в матеріалах справи відсутній.

Виходячи з проведених досліджень, встановлено: в видаткових накладних № РН-0000694 від 21.06.2007 року, № ДМ-0000023 від 05.09.2007 року, № ДМ-0000024 від 10.09.2007 року зазначені всі обов’язкові реквізити, окрім посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, та в матеріалах справи зазначені тільки дві довіреності на отримання цінностей.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов, щодо отримання товару від позивача в червні 2007 р. на тимчасове зберігання у зв’язку з його низькою якістю та подальше повернення вказаного товару постачальнику згідно видаткової накладної (повернення) № ДМ-0000024 від 10.09.2007 р. на суму 3204,10 грн. висновком експерта не підтверджені. Вказана господарська операція не відображена в регістрах податкового обліку по ПДВ відповідача. Позивач факт повернення спірного товару за видатковою накладною № ДМ-0000024 від 10.09.2007 р. на суму 3204,10 грн. заперечує. Дана накладна з боку позивача підписана невідомою особою із зазначенням власного прізвища, при цьому згідно довідки від 20.05.2008 р. за підписами директора та головного бухгалтера ТОВ “Україна-Рибсервіс”, скріпленими печаткою підприємства, така особа в штаті позивача відсутня, а сумнівний підпис печаткою позивача не завірений. Довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей до спірної видаткової накладної на повернення товару в матеріалах справи відсутня. За таких обставин суд не приймає до уваги накладну № ДМ-0000024 від 10.09.2007 р., оскільки факт повернення товару на суму 3204,10 грн. не підтверджено належними доказами у їх сукупності.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити отриманий згідно спірної видаткової накладної № РН-0000694 від 21.06.2007 р. товар в сумі 3204,10 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 5/06–1 від 05.06.2007 р. передбачили здійснення оплати вартості товару протягом 21 банківського дня з моменту його відвантаження, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що за спірною видатковою накладною № РН-0000694 товар був отриманий відповідачем 21.06.2007 р., строк оплати наступив з 22.06.2007 р. по 21.07.2007 р. включно, а вже з 22.07.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що позов позивачем стосовно стягнення основного боргу у сумі 3204,10 грн. відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач, керуючись п. 5.2 договору, нарахував відповідачу пеню на загальну суму 358,80 грн. за період з 23.07.2007 р. по 19.03.2008 р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати, передбачених даним договором, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов’язань за даним договором.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 5.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором, за увесь період прострочення. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 22.07.2007 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання за спірною видатковою накладною) по 20.01.2008 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає:

1) за термін з 22.07.2007 р. по 31.12.2007 р. прострочка 163 дня:

3204,10 грн. х 2 х 8% х 163 днів : 365 днів = 228,94 грн.

2) за термін з 01.01.2008 р. по 20.01.2008 р. прострочка 20 днів:

3204,10 грн. х 2 х 10% х 20 днів : 366 днів = 35,02 грн.

Разом пеня склала: 228,94 грн. + 35,02 грн. = 263,96 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача пеня у сумі 263,96 грн., а різниця у сумі 94,84 грн. (358,80 грн. - заявлена позивачем сума пені) - 263,96 грн. (сума пені згідно розрахунку суду) стягненню не підлягає.

Згідно п.п. 5.1 та 5.2 договору у випадку невиконання своїх обов’язків за договором винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України та компенсує добросовісній стороні фактично заподіяні збитки.

У зв’язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач, який не має у своєму штатному розкладі юриста або будь-якого іншого спеціаліста в галузі права згідно довідки від 21.04.2008 р., поніс додаткові витрати на оплату послуг фахівця, який виконав свої зобов’язання за договором про надання правової допомоги (представлення інтересів у суді) № б/н від 01.02.2008 р. (а.с. 131–132), що підтверджується актом № 20/03–1 від 20.03.2008 р. здачі–прийняття робіт (надання послуг), завірені копії яких додані до позову. Пунктами 2, 4 цього договору передбачено, що представник (Голубцов Василь Анатолійович) зобов’язався надати довірителю (позивачу) послуги по складанню та поданню в господарський суд Донецької області позову до ТОВ „Донецькморепродукт плюс” з приводу невиконання ТОВ „Донецькморепродукт плюс” зобов’язань про оплату товару за договором купівлі–продажу № 5/06–1 від 05.06.2007 р., а також послуги по представленню довірителя у судовій справі, що має бути порушена за цим позовом. Плата за виконання представником обов’язків за цим договором, визначається сторонами в розмірі 5000,00 грн. та сплачується довірителем у безготівковій на поточний рахунок представника або в готівковій формі, у разі сплати готівкою представник надає довірителю відповідний прибутковий касовий ордер.

У матеріалах справи (а.с. 14) є довіреність на Голубцова Василя Анатолійовича, який фактично склав та підписав позовну заяву, приймав участь у судових засіданнях (що підтверджується протоколами судових засідань від 22.04.2008 р., 12.05.2008 р., 21.05.2008 р., 03.06.2008 р., 18.12.2008 р.).

Позивач зазнав збитків, оскільки за надання вказаних послуг сплатив 5000,00 грн. на розрахунковий рахунок СПД фізичної особи Голубцова Василя Анатолійовича згідно платіжних доручень № 1020 від 21.02.2008 р. на суму 2500,00 грн., № 1063 від 20.03.2008 р. на суму 2500,00 грн. Даний факт підтверджується банківськими виписками від 21.02.2008 р. та від 20.03.2008 р. з відміткою банку про оплату, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В платіжних дорученнях та банківських виписках призначенням платежу вказана оплата за юридичні послуги згідно договору б/н від 01.12.2005 р.

СПД ФО Голубцов В. А. надав до суду лист позивача від 20.03.2008 р. про зміну призначення платежу, в якому позивач просить грошові кошти, сплачені за платіжними дорученнями № 1020 від 21.02.2008 р. на суму 2500,00 грн., № 1063 від 20.03.2008 р. на суму 2500,00 грн. вважати такими, що сплачені за договором про надання правової допомоги (представлення інтересів в суді) від 01.02.2008 р. Даний лист підписаний головним бухгалтером, директором та скріплений печаткою підприємства позивача. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Крім того, в підтвердження існування між сторонами договору, помилково вказаного в призначеннях платежу на платіжних дорученнях та банківських виписках, позивач надав до суду завірену копію договору б/н від 01.12.2005 р. про надання юридичних послуг, який припинив свою дію 31.12.2007 р. Але як стверджував позивач у позовній заяві, як зазначено в акті щодо здачі–прийняття робіт (надання послуг), правову допомогу, пов’язану з представництвом інтересів в суді щодо стягнення заборгованості за договором № 5/06–1 купівлі–продажу від 05.06.2007 р., позивачу здійснював СПД Голубцов В.А. на підставі договору б/н від 01.02.2008 р. про надання правової допомоги (представлення інтересів в суді).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв’язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причино-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В даному випадку суд вважає доведеними усі складові цивільного правопорушення, а саме: протиправність дій відповідача у вигляді невиконання умов договору № 5/06–1 від 05.06.2007 р.; шкідливі наслідки для позивача у вигляді додаткових витрат на правову допомогу; причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача; факт заподіяння збитків у розмірі 5000,00 грн.

Суд вважає вимоги в частині стягнення збитків в сумі 5000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 42; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс” м. Донецьк (юридична адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, 14; код ЄДРПОУ 31055091; розрахунковий рахунок 26006167162620 в філії „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Україна-Рибсервіс” м. Харків (юридична адреса: 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11; адреса для листування: 61166, м. Харків, а/с 4174; код ЄДРПОУ 32030997; розрахунковий рахунок 26001010001699 в філії № 3 „Факторіал-Банк” м. Харків, МФО 351715; рахунок 26008054500702 в Полтавському ГРУ „Приватбанк” м. Полтава, МФО 331401) суму 8468,06 грн. (а саме: заборгованість у сумі 3204,10 грн., пеню у сумі 263,96 грн., збитки в розмірі 5000,00 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 100,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 116,69 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені на суму 94,84 грн. відмовити.

У судовому засіданні 25.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області