Ухвала суду № 68365349, 15.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/4873/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у листопаді 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 30.11.2015 № 6530/26-52-17-01/НОМЕР_1 (а.с. 16-23).

Вказаним Актом встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме занижено обсяг оподатковуваного доходу та не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 31 042 грн 75 коп.

Зафіксоване в Акті перевірки порушення мотивоване тим, що за перевірений період позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага, а саме прощення заборгованості відповідно до листа ПАТ «УкрСиббанк» від 12 жовтня 2015 року №11-51/32515/2 щодо нарахування доходу у вигляді боргу за рішенням кредитора у сумі 184 037 грн 38 коп. У свою чергу прощена заборгованість є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним оподаткуванням.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 11 грудня 2015 року №0000041201, яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 38 803 грн 44 коп., в тому числі основний платіж - 31 042 грн 75 коп. та штрафні санкції - 7 760 грн 69 коп. (а.с. 24).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено правових підстав для відображення ОСОБА_2 суми у розмірі 184 037 грн 38 коп. у складі оподатковуваного доходу як додаткового блага, що вказує на помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб та неподання податкової декларації, тому збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2015 року №0000041201 підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

За правилами підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, у разі прощення боргу у платника податку - боржника, виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу або шляхом укладення відповідного договору; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 19 вересня 2008 року №1139574600, за умовами якого банк надає кредит у розмірі 27 071 доларів США, еквівалентно 131 324 грн 13 коп. (а.с. 13-14).

Відповідно до підпункту 1.2.6 пункту 1.1 договору кінцевий термін остаточного погашення кредитної заборгованості 21 вересня 2015 року.

Згідно з повідомленням ПАТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 13 червня 2014 року №31-4/375, позивача повідомлено, що станом на 13 червня 2014 року за ним обліковується кредитна заборгованість у сумі 19 738,60 доларів США, що складає 230 046 грн 72 коп. по курсу НБУ станом на 13 червня 2014 року та прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що станом на 13 червня 2014 року становить 15 790,88 доларів США, що складає 184 037 грн 38 коп. по курсу НБУ станом на 13 червня 2014 року.

Крім того, позивача повідомлено про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб за отримане додаткове благо у вигляді анульованої заборгованості (а.с. 15).

Однак, відповідач не надав ні суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ПАТ «УкрСиббанк» відобразило у податковому розрахунку форми №1ДФ про виплату (нарахування) ОСОБА_2 доходу у розмірі 184 037 грн 38 коп.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що у позивача обліковувалась кредитна заборгованість, яку можна прощати (списати) саме станом на 13 червня 2014 року, оскільки відповідно до підпункту 1.2.6 пункту 1.1 кредитного договору кінцевий термін остаточного погашення кредитної заборгованості 21 вересня 2015 року.

Відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Згідно підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Таким чином, відсотки, нараховані у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

При цьому, списана сума заборгованості є неустойкою (штрафними санкціями) за неналежне виконання кредитних зобов'язань, відтак такі суми не є доходом позивача і додатковим благом.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01 березня 2016 року №К/800/5293/15, від 31 травня 2016 року №К/800/63798/14, від 28 лютого 2017 року №К/800/8352/16.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що банк списав основну суму заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду про те, що оскільки відповідачем не доведено правових підстав для відображення ОСОБА_2 суми у розмірі 184 037 грн 38 коп. у складі оподатковуваного доходу як додаткового блага, що вказує на помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осбі та неподання податкової декларації, тому збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 11 грудня 2015 року №0000041201 підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Даеснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Л.О. Костюк,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Файдюк В.В.