Ухвала суду № 68365343, 16.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 362/1038/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Л.М.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Файдюка В.В.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко Віри Олексіївни про скасування рішення державного реєстратора,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко Віри Олексіївни про скасування рішення державного реєстратора.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Обухівського районного суду від 23.04.2014 р., яке скасоване рішенням Апеляцйного суду Київської області від 25.01.2017 р., відповідач провів реєстраційні дії з реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0444 га для ведення підсобного господарства кадастровий номер НОМЕР_2.

Звернувшись до відповідача з заявою про скасування державної реєстрації вказаних прав, позивач отримав відмову, яку вважає незаконною.

За таких обставин позивач просить суд скасувати рішення № 33907312 від 17.02.2017 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко В.О. про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності; скасувати рішення № 33908323 від 17.02.2017 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко В.О. про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року позов задоволено.

Скасовано рішення № 33907312 від 17.02.2017 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко Олени Олександрівни про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності;

Скасовано рішення № 33908323 від 17.02.2017 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко Олени Олександрівни про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що рішенням Обухівського районного суду від 23.04.2014 р. визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0,1444 га, розташованої по АДРЕСА_2, яка на підставі рішення виконкому Обухівської міської ради народних депутатів від 28.03.2000 р. № 223 надана для ведення особистого підсобного господарства площею 0, 0444 га та для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0, 100 га.

Рішенням Апеляційного суду Київської області по справі № 372/1235/14 провадження № 22-ц/780/478/17 від 25.01.2017 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Обухівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На підставі рішення Обухівського районного суду від 23.04.2014 р., ОСОБА_4 провів дії з присвоєння кадастрових номерів на вказані земельні ділянки АДРЕСА_2, а саме: на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1; на земельну ділянку площею 0, 0444 га для ведення підсобного господарства присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2014 р., на підставі рішення Обухівського районного суду від 23.04.2014 р., 08.07.2014 р. було проведено реєстраційні дії з реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_1; на земельну ділянку площею 0,0444 га для ведення підсобного господарства кадастровий номер НОМЕР_2.

Рішеннями відповідача № 33907312, 33908323 від 17.02.2017 р., за результатами розгляду заяв позивача від 17.02.2017 р. про проведення реєстраційних дій із скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки АДРЕСА_2 - було відмовлено у скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності на підставі ст. 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (надалі - Закон).

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

17.02.2017 року державним реєстратором Відділу було розглянуто заяву та документи щодо скасування державної реєстрації прав.

Під час проведення державної реєстрації відповідно до абзацу 2 пункту 12 Порядку були використанні відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору дарування від 23.08.2014 року № 947 було вже зареєстровано за ОСОБА_6.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на посилання апелянта на те, що об'єкт нерухомого майна, а саме земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 перебуває в процесі поділу та на те, що в результаті поділу вищезазначеного об'єкта утворилось три новосформовані земельні ділянки, власником яких є інша фізична особа.

Право власності ж на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_4 було припинено ще 23 серпня 2014 року, що унеможливило проведення державної реєстрації скасування права власності за ним.

Таким чином державним реєстром було прийнято рішення №33907312 від 17.02.2017 року про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності, оскільки станом на 17.02.2017 року власником спірної земельної ділянки була інша фізична особа та об'єкт нерухомого майна перебуває в процесі поділу.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору дарування від 23.08.2014 року №980 зареєстровано за ОСОБА_6, тобто право власності 23.08.2014 року було припинено за ОСОБА_4.

Тому державним реєстратором було прийнято рішення №33908323 від 17.02.2017 року про відмову в скасуванні запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності, так як власником спірної земельної ділянки являється інша фізична особа.

Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі рішення Обухівського районного суду від 23.04.2014 р., яке скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.01.2017 р. відповідач провів реєстраційні дії щодо права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 32231 10100:01:025:0193 та земельну ділянку площею 0,0444 га для ведення підсобного господарства кадастровий номер НОМЕР_2.

Звернувшись до управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради з заявою про скасування державної реєстрації вказаних прав позивач отримав відмову, яку вважає незаконною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності на підставі рішення Обухівського районного суду від 23.04.2014 року, яке скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.01.2017 р., відповідачем не здійснювалась.

Прийнятті державним реєстратором оскаржувані рішення були вмотивовані тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право власності за іншою фізичною особою на вищевказані земельні ділянки, що унеможливлює проведення державної реєстрації скасування запису про право власності/внесенні запису про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4, оскільки він не являється власником даних земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку зазначеному вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, оскаржувані рішення позивач бажає скасувати лише з однією метою, з метою поновлення своїх порушених прав власності на земельні ділянки.

Тобто відповідно до вище зазначеного існує спір про право, право власності на земельні ділянки, а відносини з приводу реалізації та захисту яких регулюються цивільним законодавством.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, характеру спірних правовідносин, та обставин встановлених судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір, який підлягає врегулюванню на підставі норм Цивільного Кодексу України, в порядку цивільного судочинства.

Отже, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, підлягає закриттю.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Позиція суду апеляційної інстанції узгоджена з позицією, викладеною відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що предметом адміністративного позову може бути визнання неправомірними лише тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права та обов'язки позивача у сфері саме публічно-правових відносин.

Тобто, даний позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України звернення до суду з позовом, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства має наслідком закриття провадження у справі.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, постанову - скасувати та закрити провадження у справі.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів керуючись вимогами ч.2 ст.94 КАС України приходить до висновку щодо вирішення питання про стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно п.3 ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадах, якщо, серед інших, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, було сплачено судовий збір у розмірі 1 408, 00 грн. (платіжне доручення №118 від 14.07.2016 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повзані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про доцільність стягнення судового збору при поданні апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, у розмірі 1 408, 00 грн. та стягненню означених коштів з ОСОБА_2.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області - задовольнити частково.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Васильківської міської ради Шевченко Віри Олексіївни про скасування рішення державного реєстратора - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 (08701, АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 56, ЄДРПОУ 04054857), судові витрати у розмірі 1 408, 00 грн., сплачені за платіжним дорученням №118 від 14.07.2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 17 серпня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Файдюк В.В.