Постанова № 68365284, 16.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 752/4746/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ладиченко С.В.;

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Файдюка В.В.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В ході розгляду справи за клопотанням позивача по справі був залучений у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із 90% розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-72зп від 03.02.2017 року; 2) зобов'язати Правобережне обєднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 рокувиходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-72зп від 03.02.2017 року.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови від 14.02.2017 року ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії виходячи із 90% розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-72зп від 03.02.2017 року.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України № 18-72зп від 03.02.2017 року, без обмеження граничного розміру пенсії за цією довідкою, відповідно до поданої їм заяви від 07.02.2017 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем-1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивачу на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 та Указу президента України № 414/95 від 02.06.1995 року, він ОСОБА_1Л, з 1996 року отримує пенсію за вислугу років (стаж 47 років 2 місяці 16 днів), у тому числі 35 років 11 місяців 26 днів стажу прокурорської роботи).

14.06.2004 року, позивача визнано інвалідом II групи загального захворювання безстроково.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури.

Генеральною прокуратурою України ОСОБА_2 (далі - позивач) видано довідку № 18-72зп від 03.02.2017 про розмір чинної заробітної плати для предявлення в Пенсійний фонд України і перерахування пенсії.

У подальшому, він 07.02.2017 звернувся до Правобережного обєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовою заявою про перерахунок пенсії в порядку ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, у розмірі заробітної плати, яку визначено у довідці Генеральної прокуратури України № 18-72зп від 03.02.2017 р.

Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 10619/05 від 14.02.2017 р., в проведенні перерахунку пенсії позивачу відмовлено з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, яким скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у звязку з чим, з 01.06.2015 р. пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.

Позивач вважає дії відповідача протиправним, та такими, що не ґрунтуються на вимогах Конституції України та інших законів України. При цьому вказує на те, що як вбачається із змісту п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, вказаним нормативно правовим актом скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а положення ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року щодо обовязку відповідача здійснити перерахунок пенсії є чинними. Вказане свідчить про неправильне застосування відповідачем вимог чинного законодавства при відмові у перерахунку пенсії.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу).

Колегія суддів звертає увагу на нори ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, відповідно до якого було винесене рішення, щодо зобов'язання Управління здійснити перерахунок втратив чинність.

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, положення: Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19 - 20, ст. 156; 2007 р., № 7 - 8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., № 5 - 8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, № № 41 - 45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12 - 13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст. 132, № 17, ст. 593, № 20 - 21, ст. 745, № 22, ст. 816; зі змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв'язку з чим законодавчо визначені підстави для такого перерахунку з цього часу відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На момент звернення позивача 07.02.2017 року про перерахунок пенсії діє Закон України «Про прокуратуру» № 1697-18 від 28.02.2016 року.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, ні умови, ні порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено, і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визначені неконституційними.

Оскільки чинним законодавством України скасовано права на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку із підвищенням окладів з 15.07.2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, у зв'язку з чим відповідачем правомірно відмовлено у перерахунку пенсії.

За таких обставин з 15.07.2015 попередні законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури скасовані, а нове законодавство таких підстав не містить, - у зв'язку з чим відсутні підстави для такого перерахунку пенсій працівникам прокуратури до врегулювання даного питання (визначення Кабінетом Міністрів України умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури).

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях, а саме в ухвалах від 20.02.2017 року у справі № К/800/32722/16, від 03.02.2017 року у справі № К/800/2864/17, від 06.02.2017 року у справі № К/800/2967/17, від 13.02.2017 року у справі № К/800/3582/17, від 14.02.2017 року у справі № К/800/3675/17.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку отримував позивач до цього, а тому відмова у перерахунку пенсії не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, - з огляду на що конституційні гарантії, закріплені 64 Конституції України, до нього не застосовуються.

Натомість, в даному випадку Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано таке право (на перерахунок вже призначених пенсій працівникам прокуратури).

Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 закріплено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з викладеним, з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Отже, норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються статтей, які регулюють пенсійне забезпечення осіб відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в тому числі статті тринадцятої та вісімнадцятої.

Відповідно до п.2. ст.5 КАС України «Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи».

У зв'язку з зазначеним вище, посилання позивача на вищевказану норму закону є необґрунтованими.

Отже, на момент звернення позивача - 07 лютого 2017 року, із заявою про перерахунок пенсії, пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовано іншою нормою - статтею 86 Закону України № 1697-VII.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку зобов'язавши Управління здійснити перерахунок пенсії.

А також, відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зазначено, що «пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших виплат встановлених законодавством) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пепсії здійснюється без індексації, без застосування положень ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведения інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» після перерахунку розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10 740 грн.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що з 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-УШ від 24 грудня 2015 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII в частині першій статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12-13, ст.82) було доповнено речення такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального фонду) або щомісячного грошового утримання ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Миттюго кодексу України, законів України « Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України». «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби. Та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» . не може перевищувати 10 740 гривень.

Згідно п.2. розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи) зазначено, що «пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших. виплат встановлених законодавством) перевищує максимальний розмір пенсії встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії встановленому цим Законом».

Такі ж самі зміни до законодавства було внесено і на 2017 рік, а саме з 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УШ було внесено зміни до частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» яким встановлено, що у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року Максимальний розмір пенсії становить у розмірі 10 740 гри.

Пенсія позивачу виплачується в повному обсязі без обмеження.

В частині 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ХІУ визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Тобто, чинним законодавством визначено максимальний розмір пенсії у розмірі 10 740 грн.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

А також, на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також, колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини у від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві- задоволити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 17 серпня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Файдюк В.В.

Троян Н.М.