Рішення № 68364344, 03.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№753/19231/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Леонтюк Л.К.

Апеляційне провадження № 22ц/796/4491/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Музичко С.Г.,

Суддів - Рейнарт І.М., Болотова Є.В.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - Буд - Інжиніринг», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» про захист прав споживачів та стягнення пені за невиконання зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - Буд - Інжиніринг» про захист прав споживачів та стягнення пені в розмірі 20 881 981,40 гривень за невиконання зобов'язання.

Посилалася на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором № 118/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 07 червня 2011 року щодо введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва, він зобов'язаний позивачу сплатити пеню за кожний день прострочення у розмірі 20 881 981,40 гривень за період з 01.07.2012 року по 14.09.2016 року.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - Буд - Інжиніринг», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» про захист прав споживачів та стягнення пені за невиконання зобов'язання відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на вимогу щодо введення в експлуатацію об'єкта капітального будівництва позовна давність не поширюється. Вказує, що відповідачем не виконано обов'язку щодо введення будинку в експлуатацію в другому кварталі 2012 року і дане порушення має триваючий характер та породжує порушення прав позивача на отримання квартири у власність та мирне володіння цим майном.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що строки позовної давності по основній вимозі сплинув 01.07.2015 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 07 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Еверест плюс" було укладено Договір купівлі - продажу майнових прав № 118/ЕМ, за яким продавець продав, а покупець придбала майнові права на об'єкт нерухомості, розташований в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та має наступні характеристики: двокімнатна квартира № 66, загальною площею 62,94 кв.м., на 10 поверсі в першій секції ( а.с. 11-18).

П. 4.2 даного договору сторони передбачили, що орієнтована загальна вартість майнових прав на об'єкт будівництва в день укладення цього договору складає 453 168,00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 75 528,00 гривень.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2. договору майнові права на об'єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту прийому - передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, акт підписується Сторонами не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення Покупцем оплати 100% загальної площі об'єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2цього Договору. Право власності на майнові права переходить від Продавця до Покупця після підписання акту прийому - передачі майнових прав на об'єкт нерухомості.

На виконання вимог п. 4.3. ст. 4 Договору позивачка 08.06. 2011 року внесла в касу відповідача 453 168,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 176 ( а.с.19).

08 червня 2011 року ТОВ «Еверест Плюс» та ОСОБА_2 склали акт приймання-передачі майнових прав, п.1 якого передбачено, що відповідно до договору №118/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 07 червня 2011 року продавець продає, а покупець приймає майнові прав на житлове приміщення.

08 квітня 2014 року року між ОСОБА_2, ТОВ "Еверест плюс" та ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг" було укладено трьохсторонній Договір про заміну сторони у зобов'язанні до Договору купівлі-продажу майнових прав № 118/ЕМ.

Відповідно до умов укладеного Договору Сторони домовились змінити ТОВ "Еверест плюс" у Договорі купівлі-продажу майнових прав № 118/ЕМ від 07.06.2011 року укладеного між Позивачкою та ТОВ "Еверест плюс" на ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг" (п. 1 Договору). При цьому Позивачка надала згоду на заміну ТОВ "Еверест плюс" на ТОВ "Еверест-Буд- Інжиніринг" в Основному договорі (п. 2 Договору).

Договором про купівлю-продаж майнових прав, а саме п.2.5 передбачено, що запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва - 2 квартал 2012 року.

Статтею 7 абз.1 договору передбачено, у випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими її винними діями.

Під час судового розгляду представник відповідача не заперечував, що на день пред'явлення позову і до сьогодні об'єкт будівництва в експлуатацію не введений.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Уклавши з позивачем договір купівлі-продажу майнових прав, відповідач взяв на себе не тільки зобов'язання передати покупцеві майнові права на квартиру після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта, а також і інші зобов'язання, визначенні умовами договору, зокрема, вчинити дії, направлені на спорудження об'єкта будівництва, визначивши його характеристики та дату введення в експлуатацію - 2 квартал 2012 року.

Проте, вказане зобов'язання відповідачем виконано не було, а тому відповідно до положень ст. 611 ЦК України настають правові наслідки за невиконання зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони на власний розсуд визначили умови договору, у тому числі відповідач погодився нести відповідальність у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.

За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про право сторін на встановлення у договорі відповідальності за невиконання будь-якого зобов'язання, при цьому, договір не визначає розмір неустойки, який потрібно сплатити за неналежне виконання зобов'язань.

Згідно із ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» , цей Закон регулює відносини між споживачами товарів робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Позивач при подачі позову посилався на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та просив стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення виконання зобов'язання з 01.07.2012 року по 14.09.2016 року.

Проте, з таким твердженням повністю погодитися неможливо, з огляду на наступне.

Згідно із ч.5 ст. 10 цього закону, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Договір купівлі-продажу майнових прав містить положення лише щодо загальної вартості майнових прав на об'єкт будівництва, що становить 453 168,00 грн., вартість роботи (послуги) за кожен день не визначає, тому відсутні підстави у позивача на відшкодування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи з цього, колегія суддів дійшла до висновку, що пеню за прострочення виконання зобов'язання необхідно вираховувати із загальної вартості майнових прав, тобто 453 168,04 (вартість майнових прав) х 0,03 відсотка пені, що становить 13 595,04 грн.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача, оскільки позивачем пропущенні строки позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Частинами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У рішенні суду зазначено, що строк позовної давності по основній вимозі сплинув ще 01.07.2015 року.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені.

Згідно із ч. 2 ст. 268 ЦК України, законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Зі змісту спірного договору вбачається, що правовідносини сторін договору закінчаться у момент введення будівництва в експлуатацію та набуття позивачем права власності на квартиру, а отже строки позовної давності до основної вимоги при подачі позивачем позову не пропущені, а тому і не пропущено строки щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що пеня за невиконання зобов'язання підлягає стягненню за останні 12 місяців перед зверненням позивача до суду.

Оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, при постановленні рішення неправильно застосовував норми матеріального права, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду та постановляє нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест - Буд - Інжиніринг» на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 13 595,04 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді