Рішення № 6836432, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 22/111                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТ УКРАЇНА», м. Донецьк,

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області,

про стягнення 52762,34 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ланець О.В. – довіреність б/н від 01.09.2009 р.

від відповідача: Адарюкова К.М.- довіреність № 47Д від 13.10.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАТ УКРАЇНА», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача - Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 52762,34 грн. за поставлену продукцію , у тому числі 44461,60 грн. - основного боргу, 7028,52 грн. – інфляційних витрат, 1272,22 грн. – 3% річних.

Згодом Позивач надав через канцелярію суду заяву про зміну позовних вимог, а саме : просив стягнути з відповідача на користь позивача 76920,35 грн. , у тому числі 62581,60 грн.- основного боргу, 12561,89 грн. – інфляційних витрат, 1776,86 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з договору на поставку продукції виробничо-технічного призначення, укладеного шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав видаткові накладні : № РАТ-000046 від 11.11.2008 р., № РАТ-000051 від 26.11.2008 р., рахунки-фактури : № РАТ-000045 від 08.09.2008 р., № РАТ-000072 від 21.11.2008 р., довіреності : № 222 від 10.11.2008 р., № 323 від 26.11.2008 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, претензію (вимогу) про оплату продукції № 39 від 13.03.2009 р., претензію (вимогу) № 166 від 17.11.2009 р. з доказами її направлення кур’єрською доставкою Відповідачеві, виписки банківського рахунку від 16.09.2008 р., від 16.12.2008 р., податкові накладні : № 000062 від 11.11.2008 р. на суму 29575,20 грн., № 000039 від 16.09.2008 р. на суму 31135,20 грн., № 000066 від 26.11.2008 р. на суму 38006,40 грн.; комерційні пропозиції № 107 від 05.09.2008 р. та № 112 від 04.11.2008 р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 202, 203, 207, 509, 526, 625, 692, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України .

Представник Позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача надав письмовий відзив на позов, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заперечуючи проти позовних вимог Відповідач посилався на те, що між сторонами відсутнє узгодження щодо строку оплати за поставлену відповідно до видаткових накладних № РАТ-000046 від 11.11.2008 р., № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. продукцію, Позивачем не направлялася Відповідачеві вимога згідно із приписами ст. 530 ЦК України про оплату поставленої продукцію, а тому у Позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом до Відповідача, оскільки його права не були порушені.

Вислухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи за наступного.

Згідно із видатковою накладною № РАТ-000046 від 11.11.2008 р. , виписаною на підставі рахунку-фактури № РАТ-000045 від 08.09.2008 р., та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 222 від 10.11.2008 р. Позивачем був переданий Відповідачеві та отриманий останнім товар на загальну суму 60710,40 грн.

Постачальником (Позивачем) у зв’язку із поставкою товару виписані податкові накладні № 000062 від 11.11.2008 р. на суму 29575,20 грн., № 000039 від 16.09.2008 р. на суму 31135,20 грн., а загалом на суму 60710,40 грн.

Згідно із видатковою накладною № РАТ-000051 від 26.11.2008 р., виписаною на підставі рахунку-фактури № РАТ-000072 від 21.11.2008 р., та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 323 від 26.11.2008 р. Позивачем був переданий Відповідачеві та отриманий останнім товар на загальну суму 38006,40 грн.

Постачальником (Позивачем) у зв’язку із поставкою товару виписана податкова накладна № 000066 від 26.11.2008 р. на суму 38006,40 грн.

Вказані вище видаткові накладні містять найменування сторін правочину , асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється, умову продажу – попередня оплата , підписи повноважних представників Позивача та Відповідача, що підтверджує відвантаження та отримання поставленого товару та відсутність претензій щодо його кількості та якості.

У рахунках-фактурах № РАТ-000045 від 08.09.2008 р. та № РАТ-000072 від 21.11.2008 р. , як умова продажу, вказана попередня оплата.

Як вбачається з наданих Позивачем суду копій виписок банківського рахунку , згідно із платіжним дорученням № 1090 Відповідачем 16.09.2008 р. здійснено оплату за продукцію відповідно до рахунку № РАТ-000045 від 08.09.2008 р. на суму 31135,20 грн.; згідно із платіжним дорученням № 151 Відповідачем 16.12.2008 р. здійснено оплату за продукцію відповідно до рахунку № РАТ-000045 від 08.09.2008 р. на суму 5000,00 грн.

Таким чином, на час розгляду справи Відповідачем не оплачена отримана згідно із видатковою накладною № РАТ-000046 від 11.11.2008 р. продукція на суму 24575,20 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із приписами ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною (сторонами). Право чин, який вчиняє юридична особа , підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.

Ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печаткою.

Поряд з цим закон допускає укладення господарських договорів спрощеним способом, а саме шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття до виконання замовлень покупця.

Дослідивши матеріали справи, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із приписами ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки Постачальник (Позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (Відповідача) в обумовлені строки товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачеві товару та прийняття цього товару останнім.

Будь-яких доказів, у розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, щодо незгоди Відповідача щодо належного виконання Позивачем (Постачальником) своїх зобов’язань з передачі товару та на підтвердження оплати у повному обсязі отриманої, згідно із видатковими накладними № РАТ-000046 від 11.11.2008 р., № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. продукції , Відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони правочину з поставки товару за видатковими накладними № РАТ-000046 від 11.11.2008 р. та № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. не встановили строк (термін) виконання зобов’язання щодо оплати за поставлений товар.

Посилання Позивача, в обґрунтування узгодження між Позивачем та Відповідачем строку оплати поставленої продукції на комерційні пропозиції № 107 від 05.09.2008 р. та № 112 від 04.11.2008 р., в яких вказані умови оплати, а саме : 50% передоплати та 50% протягом 3-х банківських днів після відвантаження товару зі складу і повна передоплата протягом 3-х банківських днів після відвантаження товару, відповідно, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені комерційні пропозиції підписані лише однією стороною – Позивачем, крім того, у видаткових накладних: № РАТ-000046 від 11.11.2008 р., № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. та рахунках-фактурах : № РАТ-000045 від 08.09.2008 р., № РАТ-000072 від 21.11.2008 р., як умова продажу вказана саме передоплата.

Інших доказів щодо встановлення строку (терміну) виконання боржником обов'язку з оплати за поставлений товар Позивачем суду не надано.

Позивачем до матеріалів справи надано завірену копію Претензії (вимоги) про оплату продукції № 39 від 13.03.2009р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 62581,60 грн. за поставлену згідно із видатковими накладними № РАТ-000046 від 11.11.2008 р. та № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. продукцію, між тим доказів про направлення даної претензії (вимоги) Відповідачеві чи вручення її уповноваженій Відповідачем на отримання кореспонденції особі, Позивачем суду не надано.

Проте, 17.11.2009 р. Позивачем направлено Відповідачеві претензію(вимогу) № 166 від 17.11.2009 р. з вимогою оплатити суму боргу в розмірі 62581,60 грн. за поставлену згідно із видатковими накладними № РАТ-000046 від 11.11.2008 р. та № РАТ-000051 від 26.11.2008 р. продукцію.

На підтвердження факту направлення Претензії (вимоги) № 166 від 17.11.2009 р. Позивачем надано суду належним чином завірені копії фіскального чеку від 17.11.2009 р. про направлення цінного листа з описом поштового вкладення кур’єрською доставкою на адресу Відповідача .

Таким чином, відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України Відповідач мав виконати своє зобов’язання по оплаті отриманого товару у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Оскільки наведені факти свідчать про невиконання Відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар, суд дійшов висновку, що змінені позовні вимоги підлягають задоволенню у частинні стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 62581,60 грн.

Згідно із приписами ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий Відповідачем суду розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми обчислений за період, протягом якого, як встановлено судом, зобов’язання Відповідача (боржника) перед Позивачем (кредитором) по оплаті за поставлену згідно із вищенаведеними видатковими накладними продукцію не настали, а тому у решті позову Позивачу слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 11, ч.2. ст. 207, п.1 ч.1 ст.ст. 208, 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «РАТ УКРАЇНА», м. Донецьк, до Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 76920,35 грн. – задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, (87535, м. Маріуполь Донецької області, площа Машинобудівельників,1 , код ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТ УКРАЇНА», м. Донецьк, (83048, м. Донецьк, пр-т Визволення Донбасу, 85, код ЄДРПОУ 35151789) 62581,60 грн. основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, (87535, м. Маріуполь Донецької області, площа Машинобудівельників,1 , код ЄДРПОУ 25605170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАТ УКРАЇНА», м. Донецьк, (83048, м. Донецьк, пр-т Визволення Донбасу, 85, код ЄДРПОУ 35151789) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі ___ грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі ___ грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. У решті позову відмовити.

5. Рішення оголошено у судовому засіданні 24.11.2009 року.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя