Постанова № 68364058, 25.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 липня 2017 року № 826/14537/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування вимоги від 11.12.2014 №Ф-9-23, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування вимоги від 11.12.2014 №Ф-9-23 (з урахуванням уточнених позовних вимог від 05.08.2015).

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для визначення позивачу, як фізичній особі, недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки вказані платежі підлягають сплаті виключно суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість оскаржуваної вимоги, прийнятої у межах та на підставі наявних у державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повноважень у зв'язку з виявленою недоїмкою зі сплати позивачем єдиного внеску.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2014 №Ф-9-23, якою визначено, що станом на 31.10.2014 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) становить 6216,55 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаної вимоги, позивачем подано відповідні скарги, за результатами розгляду яких головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 25.05.2015 №1494/А/26-15-10-08-32 (порушено граничний строк подання скарги), Державною фіскальною службою України також прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 26.06.2015 №6215/А/99-99-10-01-07-15.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2014 №Ф-9-23 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

При цьому, приписами частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У силу частини другої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Приписами частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що орган доходів і зборів, яким наразі у межах спірних правовідносин виступає державна податкова інспекція у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, наділений повноваженнями на надіслання платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії картки особового рахунку платника єдиного внеску ОСОБА_1 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), станом на 31.10.2014 за ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 6216,55 грн.

Таким чином, розмір визначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, розмір зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивачем у межах даної справи не оскаржується.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 21.02.2005 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, відтак, твердження позивача про безпідставність формування оскаржуваної вимоги позивачу, як фізичній особі, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки з картки особового рахунку та відомостей з Єдиного державного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин наділений статусом фізичної особи-підприємця, тобто у силу положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позовних вимог, суд виходить з того, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2014 №Ф-9-23 сформована відповідачем правомірно та у межах наданих державній податковій інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві повноважень, а тому скасуванню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача до суду), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.