Постанова № 68363739, 16.08.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2017 р. № 820/2922/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Алексенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області у вигляді відповіді про утримання від прийняття рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2га для ведення особистого селянського господарства за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області; 2) зобов'язати відповідача, Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду у відповідності до вимог статей 15-1, 22, 33, 79-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України без застосування положень Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413.

В обґрунтування поданого позову зазначив, що 30.05.2017 року звернувся до відповідача із відповідною заявою, але рішення по суті порушеного питання не одержав. У зв'язку з цим, просить суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації передбачено насамперед учасникам антитерористичної операції. На момент розгляду заяви позивача від 30.05.2017 року в Головному управлінні знаходилась 971 заява учасників антитерористичної операції на отримання дозволів на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації на площу майже 1378 га. За таких підстав ГУ Держгеокадастру утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції. У зв'язку з цим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обо'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.05.2017 року громадянка ОСОБА_4 (зареєстрована в АДРЕСА_2) в інтересах позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 2га для ведення особистого селянського господарства за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

За результатами розгляду цього звернення відповідач надіслав на адресу заявника листом № М-14255/0/6-16281/0/21-17 від 26.06.2017, у якому зазначив, що відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 року передбачено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. На розгляді в Головному управлінні знаходилась 971 заява учасників антитерористичної операції на отримання дозволів на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації на площу майже 1378 га. Враховуючи викладене Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції.

Як вбачається зі змісту вказаної відповіді, суб'єкт владних повноважень рішення по суті порушеного заявником питання не прийняв, зазначивши про утримання від цієї дії з підстави необхідності задоволення потреб у земельних ділянках учасників антитерористичної операції та з підстави обмеженості площ земельних ділянок, котрі будуть передаватись у межах норм безоплатної приватизації у 2 кварталі 2017 року, показником в 97,5 га.

Суд, перевіряючи відповідність вчинених суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах діянь вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зазначає, що правовідносини з приводу одержання громадянами у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства унормовані, насамперед, приписами Земельного кодексу України, Закону України «Про особисте селянське господарство», Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами (затверджено наказом Державного комітету статистики України від 26.10.2009р. №409, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2010р. за №44/17339; далі за текстом - Порядок №409).

Так, п.«а» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Оскільки положення Земельного кодексу України не містять визначення терміну «особисте селянське господарство», то суд вважає за необхідне керуватись нормами Закону України «Про особисте селянське господарство», згідно з ст.1 якого під особистим селянським господарством слід розуміти господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

З наведеного визначення чітко випливає основна мета одержання громадянином земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - безпосереднє та самостійне оброблення цієї земельної ділянки самим громадянином.

Вирішуючи спір, суд зважає, що ані норми Земельного кодексу України, ані норми Закону України «Про особисте селянське господарство» не містять заборон стосовно можливості передання земельної ділянки, одержаної громадянином для ведення особистого селянського господарства, в оренду іншим особам, але це не змінює запровадженого законом правила обов'язкової наявності у зацікавленої особи мети на особисту працю на земельній ділянці.

Правильність саме такого тлумачення змісту наведених норм матеріального права підтверджується положеннями Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами (затверджено наказом Державного комітету статистики України від 26.10.2009р. №409, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2010р. за №44/17339; далі за текстом - Порядок №409).

Зокрема, п.1.3 Порядку №409 встановлено, що облік особистих селянських господарств здійснюється у складі погосподарського обліку, що ведеться сільськими, селищними, міськими радами за такими формами первинної облікової документації: форма N 1 "Погосподарська книга N ___ на 2006 - 2010 роки", затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 N 95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 за N 487/10767 (далі - форма N 1); форма N 4 "Список домоволодінь, господарі яких не проживають постійно на території ради", затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 N 95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 за N 487/10767 (далі - форма N 4); форма N 5 "Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства", затверджена наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 N 95, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2005 за N 487/10767 (далі - форма N 5).

Відповідно до п.1.4 Порядку №409 форма N 1 та форма N 4 використовуються для обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташовані сільські населені пункти, форма N 5 - міськими, а також селищними радами в частині міських поселень. Форма N 1 та форма N 4 заповнюються на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення під час перезакладення документів погосподарського обліку, перевірки й уточнення даних погосподарського обліку в період з 1 до 15 січня та з 1 до 5 червня кожного року, даних книг реєстрації актів цивільного стану громадян, земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян. Форма N 5 заповнюється за потреби на підставі рішень органів місцевого самоврядування про надання громадянам землі з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян.

З приписів Порядку №409 у кореспонденції з нормами Закону України «Про особисте селянське господарство» випливає, що громадянин, зацікавлений в одержані земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, повинен мати або домоволодіння поблизу місця розташування земельної ділянки, або іншу можливість, котра однозначно показує на існування наміру відносно самостійного оброблення земельної ділянки.

Оцінивши наявні у спорі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що позивач в період з 29.01.2003р. по 26.08.2004р. був зареєстрований в м.Балаклія Харківської області, в період з 14.09.2004р. по 25.09.2007р. був зареєстрований в місті Харкові, в період з 13.04.2009р. по 13.07.2012р. був зареєстрований в м.Балаклія Харківської області, з 26.07.2012р. зареєстрований в місті Харкові.

Жодних належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів пов'язаності позивача з місцем розташування земельної ділянки (територія Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області) матеріали справи не містять.

При цьому, суд відзначає, що до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивач таких відомостей також не подавав.

Порядок дій суб'єкта владних повноважень після одержання від зацікавленої особи заяви про намір набути у власність шляхом приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства визначений законодавцем у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, де зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розглядаючи справу суд бере до уваги, що згідно з ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відтак, суд вважає, що громадяни, котрі у порядку Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» виконали завдання з захисту Вітчизни, заслуговують не лише на повагу, але й на запровадження відносно них певних преференцій як визнання їх заслуг перед Батьківщиною.

Такі преференції запроваджені, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за нормами якого учасники антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій мають право на першочергове одержання земельних ділянок.

Однак, суд вважає, що прояв такої поваги і забезпечення виконання норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинні втілюватись не у зупиненні розгляду по суті чи утриманні від розгляду по суті інших заяв громадян України на одержання у власність земельних ділянок, а у створенні суб'єктом владних повноважень такого порядку реалізації управлінської функції, при якому з приводу конкретної земельної ділянки має бути з'ясована думка всіх учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій, що виявили намір одержати у власність земельні ділянки.

Інше розуміння змісту належних норм матеріального права у спірних правовідносинах об'єктивно не здатне забезпечити практичної реалізації правила юридичної визначеності як невід'ємного складового елементу запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, позаяк неможливо спрогнозувати дату ймовірної подачі заяви останнім з учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій, котрий ще не реалізував права на першочергове отримання земельної ділянки.

У ході судового розгляду суб'єкт владних повноважень у порушення ч.2 ст.71 КАС України не подав доказів на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка представляє інтерес для учасника антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій.

Доказів пропонування спірної земельної ділянки будь-кому з 971 заявників - учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій (про яких згадано у листі від 26.06.2017р. за вих.. №М-14255/0/6-16281/0/21-17) відповідач до суду також не подав.

Суд змушений звернути увагу як позивача, так і відповідача на те, що закон не містить заборони на видання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки одночасно декільком зацікавленим особам, але при цьому одержання згаданого дозволу у силу закону не має безумовним наслідком набуття у подальшому права власності на цю ділянку.

З цих міркувань суд вважає необґрунтованим та маніпулятивним посилання суб'єкта владних повноважень на першочергове право учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій на одержання земельних ділянок у власність як на перешкоду у вирішенні по суті заяви позивача саме у спірних правовідносинах.

У силу приписів ч.3 ст.2 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен обрати такий практичний механізм виконання управлінської функції, при якому будуть безумовно дотримані права як учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій, так і інших громадян України.

Посилання суб'єкта владних повноважень на обмеженість загальної площі земельних ділянок, відносно яких протягом певного звітного періоду можуть бути прийняті рішення про видання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, суд також вважає необґрунтованими, позаяк норми Земельного кодексу України такого правила не містять, а всі інші акти законодавства з цього питання мають нижчу юридичну силу.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що не прийняття суб'єктом владних повноважень рішення по суті заяви позивача за формою поведінки є бездіяльністю і таке діяння (тобто нереалізація управлінської функції) не ґрунтується на законі.

Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області слід обтяжити обов'язком прийняти рішення по суті заяви позивача.

Разом з тим, зміст позовної вимоги позивача в частині бажаного варіанту процедури такого вирішення прямо спрямований на порушення прав учасників антитерористичної операції у правовому статусі учасника бойових дій на першочергове одержання земельних ділянок.

Отже, у цій частині позов до задоволення не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача лише в частині не вирішення поданої від його імені заяви по суті, а в решті вимог суд не знаходить правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не вирішення по суті заяви ОСОБА_3 від 30.05.2017 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної діялянки орієнтовно площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути по суті заяву ОСОБА_3 від 30.05.2017 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної діялянки орієнтовно площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

В решті позовних вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 5, держпром, м.Харків, 61022 на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) витрати на сплату судового збору у сумі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп. )

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18.08.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.