Ухвала суду № 68363556, 08.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 752/15828/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Чередніченко Н.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5479/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року колегія суддів cудової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Пузиковій В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника Підприємства Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо» - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до журналіста ПГО «Громадське радіо» ТРК «Громадське радіо» ОСОБА_2, Підприємства Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо», Громадської організації «Громадське радіо» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність і ділову репутацію інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_2, в прямому ефірі «Громадського радіо», а також розміщену (поширену) відповідачем Підприємством Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо», відповідачем Громадською організацією «Громадське радіо» на сайті Громадського радіо» (https://hromadskeradio.org), а саме: «Владелец ОСОБА_6 ... в сентябре (20)14 года он ездил в Российскую Гос Думу, его там назвали приверженцем русского мира, а МВД украинское возбудило в отношении него дело... на канале, владелец котрого уж точно имеет пророссийские взгляды», «власником каналу є ОСОБА_6. Його звинувачують в дуже проросійських поглядах. У 2014 році він літав до Держдуми Росії, його там називали захисником русского мира» тазобов'язати відповідачів у триденний строк з дня набрання тішенням суду в цій справі законної сили спростувати поширену в прямому ефірі Громадського радіо та на сайті «Громадського радіо» (https://hromadskeradio.org) інформацію у такий самий спосіб як вона була поширена - опублікуванням (поширенням) спростування тазобов'язати відповідачів видалити інформацію, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача з сайту «Громадського задіо» (https://hromadskeradio.org), стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачаморальну шкоду в розмірі 1,00 грн. і покласти на них судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_6 до журналіста ПГО «Громадське радіо» ТРК «Громадське радіо» ОСОБА_2, Підприємства Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо», Громадської організації «Громадське радіо» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_6, інформацію, поширену ОСОБА_2 в прямому ефірі «Громадського радіо», що знайшло потім дослівне відображення на сайті (https://hromadskeradio.org) у мережі Інтернет, а саме: «…ОСОБА_6… в сентябре (20)14 года он ездил в Российскую Гос Думу, его там назвали приверженцем руського мира, а МВД украинское возбудило в отношении его дело…»

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 14-ти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме - шляхом зачитування в прямому ефірі «Громадського радіо» в тій самій передачі або циклі передач і в той самий час, у який була поширена вищезазначена інформація, визнана недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6, заяви від власного імені наступного змісту:

«Спростування: Інформація, поширена ОСОБА_2 в прямому ефірі «Громадського радіо», що знайшло потім своє дослівне відображення на сайті «Громадського радіо» (https://hromadskeradio.org) у мережі Інтернет, в якій наведені обставини про поїздку народного депутата України ОСОБА_6 у вересні 2014 року до Державної Думи Російської Федерації, про порушення органами Міністерства внутрішніх справ України кримінальної справи стосовно нього - не підтвердилися за результатами її перевірки компетентними органами.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року зазначена інформація визнана недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6».

Зобов'язано Підприємство Громадської організації «Громадське радіо» забезпечити зачитування ОСОБА_2 в прямому ефірі «Громадського радіо» тексту спростування, зазначеного в цьому рішенні суду в тій самій передачі або циклі передач і в той самий час, у який була поширена вищезазначена інформація, визнана недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_6, - не пізніше 14-ти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник Підприємства Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що при розгляді даної справи позивачем не було доведено та підтверджено належними доказами те, що оскаржувана інформація була поширена саме підприємством, є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Посилається на те, що дана інформація не містить образи, наклепу чи будь-якої негативної характеристики дій позивача та не містить відомостей щодо вчинення ним злочину. Крім того, відомості, задовго до розголошення підприємством громадського радіо, були поширенні авторитетними засобами масової інформації, зокрема на порталі «Уніан», «Укрінформ», «Гордон» та інших.

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує, що оскаржувана інформація не містить відомостей про вчинення чи причетність народного депутата до злочинів, в тому числі проти основ національної безпеки. Дана інформація є оціночною, котра ґрунтується на аналізі тих численних повідомлень і відомостей, які поширювалися засобами масової інформації та об'єктивно не залежать від ОСОБА_2 Також вона становить суспільний інтерес, оскільки стосується публічного діяча, а відтак журналіст не лише має право, а й зобов'язаний повідомляти будь-які відомі йому відомості.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційні скарги підтримала, просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що розповсюджена інформація про позивача носить стверджувальний характер, тобто ОСОБА_2, не маючи жодних належних та допустимих доказів, повідомила про позивача факти, які не відповідають дійсності, носять негативний характер і не є оціночними судженнями та принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2, в прямому ефірі «Громадського радіо» ІНФОРМАЦІЯ_1. та ІНФОРМАЦІЯ_2. було поширено інформацію про ОСОБА_6.

Вказана інформація містить, зокрема, висловлювання, які є предметом спору у даній справі, а саме: «Владелец ОСОБА_6 … в сентябре (20)14 года он ездил в Российскую ГосДуму, его там назвали приверженцем русского мира, а МВД украинское возбудило в отношении него дело … на канале, владелец котрого уж точно имеет пророссийские взгляды» (поширено ІНФОРМАЦІЯ_1); «Власником каналу є ОСОБА_6. Його звинувачують в дуже проросійських поглядах. У 2014 році він літав до Держдуми Росії, його там називали захисником «русского мира» (поширено 26.09.2016 року).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції не спростовувала факт розповсюдження вищевказаної інформації та її зміст, уточнила, що мова йде про дату 17.09.2014 року.

У відповідно ті ж дні - ІНФОРМАЦІЯ_1. та ІНФОРМАЦІЯ_2., зазначена інформація була розміщена на сайті «Громадського радіо» (https://hromadskeradio.org).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорювана інформація бла поширена в радіоефірі, що підтверджується диском із записами ефірів, наданим позивачем.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Розповсюджена інформація стосується факту участі позивача у пленарному засіданні Державної Думи Російскої Федерації народних депутатів України, які фактично підтримали російський владний режим, що розв'язав агресію проти України.

З викладеного слідує, що оспорювана інформація, враховуючи, що позивач є народним депутатом України, є негативною, оскільки створює у громадськості образ зрадника, злочинця, який порушує закони, вчиняє неправомірні дії, підтримує антиукраїнську діяльність та зневажає суспільство, тобто містить негативну характеристику дій відповідача.

Відповідно до статті 68 Конституції Україникожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 297, 299 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правомочної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Відповідно до вимог ч.4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до змісту ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Враховуючи вищезазначені положення норм матеріального права, суд першої інстанції вірно виходив із того, що інформація, оголошена у прямому ефірі та викладена на сайті, подана в формі фактичних тверджень, порушує особисті немайнові права позивача та не може кваліфікуватись як оціночні судження.

На запит представника відповідачів ОСОБА_3 стосовно участі 17.09.2014 року групи народних депутатів у засіданні Державної Думи Російскої Федерації повідомлено, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України 25.09.2014 року за фактом участі у пленарному засіданні Державної Думи Російскої Федерації народних депутатів України, які фактично підтримали російський владний режим, що розв'язав агресію проти України, внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального провадження 30.12.2014 року прийнято рішення про його закриття на підставі ч.1 п. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 181).

Позивачем до суду першої інстанції на спростування недостовірної інформації щодо нього було надано відповідь адміністрації державної прикордонної служби України від 30.09.2016 року (а.с. 139), відповідь Національної поліції України від 31.10.2016 року (а.с.140), відповідно до яких позивач перетинав кордон України та Росії 10.09.2014 - виїзд з аеропорту «Бориспіль» 11.09.2014 року - повернення, 15.09.2014 виїзд з аеропорту «Дніпропетровськ» 16.09.2014 року повернення.

Тобто, органами до компетенції яких чинним законодавством України віднесена перевірка відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, не підтверджено інформацію про перебування позивача 17 вересня 2014 року на території Російської Федерації.

Разом з тим інформація щодо участі позивача у пленарному засіданні Державної Думи Російскої Федерації не підтвердилась в судовому засіданні.

Органами Національної поліції України, до компетенції яких чинним законодавством України віднесена перевірка з будь-яких джерел обставин, що містять відомості про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України, не підтверджено інформацію про порушення органами Міністерства внутрішніх справ України кримінальної справи стосовно народного депутата України ОСОБА_6

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначена інформація є недостовірною.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Доводи апеляційних скарг про відсутність належних доказів розповсюдження спірної інформації є необґрунтованими.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

При поширенні інформації ОСОБА_2 не переконалась в її достовірності, не перевірила її на відповідність, не робила посилань на офіційні джерела.

В частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди рішення суду не оскаржуються, тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційного розгляду.

Колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обгрунтоване рішення. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу представника Підприємства Громадської організації «Громадське радіо» «Телерадіокомпанія «Громадське радіо» - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді