Рішення № 6836271, 19.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.09 р. Справа № 2/393пн

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” м. Київ

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Красний луч, Луганська область

про зобовязання усунути перешкоди у користуванні майном крейдовою крошкою, що належить позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сумісних користувачів

за зустрічним позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Красний луч

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 230000,00грн.

За участю

представників сторін:

від позивача за основним позовом: Скрипник П.Г. за довір.

від відповідача за основним позовом: ОСОБА_3 за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеж відповідальністю “Грандітас” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної ОСОБА_1 м. Красний луч про зобовязання усунути перешкоди у користуванні майном крейдовою крошкою, що належить позивачу та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та сумісних користувачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 19.05.2009р., акт приймання-передачі від 20.08.2009р., лист від 27.08.2009р., лист від 18.09.2009р. № 76. зазначає, що відповідач ніяким чином не сприяє фактичній передачі для використання за призначенням товару, що належить позивачу. Як на правові підстави позову посилається на ст. 526, 530 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, але письмового пояснення по заявленим вимогам не надав.

05.11.2009р. Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” м. Київ про стягнення заборгованості в розмірі 230000,00грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на належне виконання зобовязань по договору в частині передачі товару та невиконання відповідачем за зустрічним позовом вимог договору в частині оплати вартості товару у строк до 01.06.2009р. Як на правові підстави позову посилається на ст. 526, 530, 538 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

19.05.2009р. між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Грандітас” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу.

За цим договором Продавець продає, а Покупець покупає крейдову крошку, по ціні та на умовах договору: 23000тони за ціною 10,00грн. за тону на загальну суму 230000,00грн.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що товар передається навалом на умовах ЕХW, родовище “Маякське-2”, АДРЕСА_1, відповідно Інкотермс-2000.

Відповідно до п. 3.2. договору строк передачі товару до 01.09.2009р.

Згідно до п. 3.3. договору товар передається за відповідним Актом приймання-передачі в місці, вказаному в п. 3.1. договору. Подальше завантаження та транспортування Товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

Позивач вказує на той факт, що листом № 23/2 від 27.08.2009р. останній звернувся до Продавця з проханням уточнити (конкретизувати) місцезнаходження Товару у відповідному родовищі. Зазначеному в п. 3.1. договору, однак інформації від Продавця отримано не було.

У звязку з чим, як вказує позивач він не має фактичної можливості здійснити дії з використання товару у своїй господарській діяльності, у звязку з чим звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, а саме надати координати та межі родовища “Маякське-2”,АДРЕСА_1 та сумісних родовищ і сумісних користувачів.

Вимоги позивача задоволенню не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Термін EXW - "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За умовами Інкотермс 2000 Продавець зобовязаний в відповідності з договором купівлі-продажу надати покупцю товар, комерційний рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитися за умовами договору купівлі-продажу, а Покупець зобовязаний прийняти поставку товару як тільки товар наданий в його розпорядження.

Відповідно до умов Інкотермс-2000 "Повідомлення покупцю" продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Як видно з матеріалів справи між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 20.08.2009р., згідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв крейдову крошку у кількості 23000тони. Також в акті зазначено, що крейдова крошка передана навалом на умовах EXW, родовище “Маякске-2”, АДРЕСА_1, відповідно Інкотермс-2000.

Зазначений акт складений у с. Маяки, Словянський район Донецької області, підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Також за фактом передачі товару СПД ОСОБА_1 було виписано видаткову накладну № РН-0000001 від 20.08.2009р. на суму 230000,00грн., яка підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень.

Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обовязок доведення обставин, на які вони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.

Приймаючи до уваги викладені фактичні обставини, а також положення п. 3.1. Договору купівлі-продажу від 19.05.2009р., яким сторони цього договору домовились про здійснення поставки на умовах EXW - родовище “Маякске-2”, АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що відповідач, передавши за актом приймання-передачі від 20.08.2009р. та видатковій накладній № РН-0000001 від 20.08.2009р. товар позивачу, фактично виконав свої зобовязання з поставки продукції покупцю за вказаним договором.

Відповідно до п.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у випадку відчуження власником свого майна.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, факт передачі продукції Покупцем відбувся в момент передачі її відповідачу за актом приймання-передачі від 20.08.2009р. та видатковій накладній № РН-0000001 від 20.08.2009р. З огляду на зазначені норми цивільного закону та положення договорів, право власності на спірний товар перейшло від відповідача до покупця в момент передачі її відповідачу.

В спірних правовідносинах позивач, який заявив вимоги про усунення перешкод в користуванні майном, а саме надати координати та межі родовища “Маякське-2”, АДРЕСА_1 та сумісних родовищ і сумісних користувачів, відповідач не має можливості чинити перешкоди у користуванні майном, оскільки фактично передав спірний товар.

До того ж позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві фактів.

За таких обставин вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю.

Щодо зустрічних позовних вимог Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 230000,00грн., то суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом вище 19.05.2009р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу крейдової крошки.

Згідно до п. 2.2. договору оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця попередньої оплати в строк до 01.06.2009р.

Згідно до матеріалів справи позивач за зустрічним позовом 20.08.2009р. фактично передав товар, що підтверджується актом приймання передачі від 20.08.2009р. та видатковою накладною від 20.08.2009р., однак відповідач в супереч умовам договору позерню оплату товару не здійснив, у звязку з чим Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 заявлений позов про стягнення заборгованості в розмірі 230000грн.

Відповідач доказів здійснення попередньої оплати у строки визначені умовами договору не надав, факт наявності заборгованості в розмірі 230000,00грн. не спростував.

Загальні умови виконання зобовязань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконанні зобовязання з поставки товару. Що стосується виконання відповідачем зобовязань з попередньої оплати або з оплати отриманого товару, то такі зобовязання відповідачем виконані не були, а саме не оплачено вартість отриманого товару.

З огляду на викладене за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 230000,00грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у звязку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати за основним та зустрічним позовом покладаються на позивача за основним позовом в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” м. Київ до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Красний луч про зобовязання усунути перешкоди у користуванні майном крейдовою крошкою, що належить позивачу та знаходиться за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Маяки, родовище “Маякське - 2”, сю маяки, Словянський район, Донецька область та сумісних родовищ і сумісних користувачів відмовити повністю.

Зустрічні позовні вимоги Субьєжкта підприєжмництької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Красний луч до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” м. Київ про стягнення заборгованості в розмірі 230000,00грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандітас” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29, п/р 2600330155115 в ТОВ “БГ Банк”, МФО 320995, ЄДРПОУ 35441523) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізично особи ОСОБА_1 (94518, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_1 в ТОВ “СЕБ Банк” м. Київ, МФО 300175) заборгованість в розмірі 230000,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2300,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя