Ухвала суду № 68362321, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ К/800/5189/17

К/800/6336/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Демчик І.О.,

представника відповідача: Щуренко Ю.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року

у справі № 813/2005/16 (876/7864/16)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Концерн «Галнафтогаз» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0000682230/7334.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0000682230/7334 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, порушення порядку декларування валютних цінностей в сумі 5 884 861,24 грн."

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційні скарги Товариства та Інспекції залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вказуючи, що рішення прийнято без дотримання норм матеріального і процесуального права, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати в частині задоволення позовний вимог та прийняти в цій частині рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Товариство також не погодилось із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскарживши їх у касаційному порядку, просило їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач не погодився із твердженнями позивача та просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена перевірка Товариства, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2015 року №273/28-06-45/31729918, згідно з яким позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

На підставі акта перевірки та враховуючи результати адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2016 року №0000682230/7334, яким Товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, порушення порядку декларування валютних цінностей в сумі 7 516 819,51 грн.

Фактичною підставою нарахування пені на підставі оскаржуваного акта індивідуальної дії стали висновки відповідача про те, що виручка позивача у іноземній валюті від експорту продукції зарахована була на валютні рахунки позивача поза межами 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював експортні операції з нерезидентами HEARTLAND ІМРЕХ LP (Великобританія) та WLAD @ КО Service GmbH (Німеччина) на підставі укладених контрактів, згідно з умовами яких допускається оплата по контрактах від третіх осіб, водночас виручка на рахунки позивача надійшла поза межами 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Водночас, позивачем надано висновки Львівської торгово-промислової палати, які засвідчують факт настання форс-мажорних обставин.

Висновком від 22 січня 2016 року №19-08-5/91 підтверджується, що обставини, які вплинули на ненадходження від покупця у встановлені законодавством терміни та у відповідності до вимог контракту валютних коштів, а саме: військові дії на території Сирійської Арабської республіки, куди поставлявся товар за вказаним контрактом, обмеження міжнародних банківських рахунків та валютних операцій в Сирійській Арабській республіці, не могли бути розумно передбачені при укладенні контракту з HEARTLAND ІМРЕХ LP, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення покупця про настання форм-мажорних обставин, а саме: від 17 серпня 2015 року, і через те, що на дату отримання заявки від Товариства дія таких обставин триває, термін їх закінчення встановити неможливо.

У висновку від 22 січня 2016 року №19-08-5/93 зазначено, що обставини, які вплинули на ненадходження від покупця у встановлені законодавством терміни та у відповідності до вимог контракту валютних коштів, а саме: військові дії на території Республіки Ірак, куди поставлявся товар за вказаним контрактом, обмеження руху товарів через кордон Республіки Ірак з Турецькою Республікою, через який мав поставлятися товар, не могли бути розумно передбачені при укладенні Контракту з WLAD @ КО Service GmbH, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення покупця про настання форм-мажорних обставин, а саме: від 08 вересня 2015 року і через те, що на дату отримання заявки від Товариства дія таких обставин триває, термін їх закінчення встановити неможливо.

Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені в сумі 5 884 861,24 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що відповідач не врахував того, що Товариством надано висновки Торгово-промислової палати про підтвердження форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне перерахування валютної виручки. Зазначаючи про відсутність підстав для задоволення іншої частини позовних вимог, суди дійшли висновок про те, що 180-денний строк перерахування коштів розпочинається саме з з дати проставлення особистої номерної печатки інспектора митниці, що завершив митне оформлення на вантажно-митній декларації, а не з моменту проставлення відмітки на декларації прикордонними органами про вивезення товару.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 6 Закону, якщо перевищення строків, зазначених у статті 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни згідно до умов договору.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що в разі виникнення форс-мажорних обставин, що підтверджується, зокрема довідкою Торгово-промислової палати України, 180-денний з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції строк зупиняється.

З огляду на те, що позивачем на підтвердження форс-мажорних обставин надано висновки щодо обставин непереборної сили (форс-мажору) Львівської торгово-промислової палати від 22 січня 2016 року № 19-08-5/91 та від 22 січня 2016 року № 19-08-5/93, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що визначений статтею 1 Закону строк зарахування валютної виручки - зупинений, а відтак відсутні підстави для стягнення пені.

Положення статті 13 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчать, що Львівська торгово-промислова палата є членом Торгово-промислової палати України, а відтак в силу вимог статті 6 Закону може засвідчувати настання форс-мажорних обставин. Варто відмітити й те, що стаття 6 Закону не визначає, що засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, які виникли в інших країнах, виключає можливість зупинення строків, визначених статтею 1 Закону. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині.

Щодо тверджень позивача про те, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки не пізніше 180 календарних днів з дати протравлення відмітки Державною прикордонною службою про вивезення товару, то колегія суддів їх вважає їх такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону передбачає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Відповідно до положень статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стаття 255 Митного кодексу України передбачає, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

З аналізу наведених норм слідує, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню не пізніше 180 календарних днів з дати виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації.

Оскільки проставлення на декларації відповідної відмітки органом доходів і зборів засвідчує митне оформлення товару, тобто вчинення формальностей, необхідних для випуску товарів, а чинне законодавство не містять положень, які б визначали, що митне оформлення завершується в разі вивезення товару, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку, про правильність обрахунку відповідачем кількості прострочених днів зарахування виручки у іноземній валюті на рахунки позивача.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на реорганізацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Вищий адміністративний суд України, вважає за необхідне замінити її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби її правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова

І.В. Приходько