Рішення № 6836216, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 39/49                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є.(головуючий), Мальцев М.Ю., Морщагіна Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

про стягнення 884314112,55 грн.

За участю представників:

від позивача: Король Н.І., Сердобольська С.І. – дов.

від відповідача: Рибаков Ю.А., Турчак Ю.М. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Державне підприємство “Енергоринок”, м.Київ, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про стягнення 884314112,55 грн. – суми заборгованості за договором № 1690/01 від 30.09.03 р., з яких 578643522,83 грн. – сума основного боргу, 49604810,10 грн. – сума пені, 175541238,40 грн. – сума інфляційних нарахувань, 40019494,62 грн. – сума 3% річних, 40505046,60 грн. – сума штрафу.

Ухвалою суду від 16.02.2007 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 39/49.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1690/01 від 30.09.03 р. в частині розрахунків за придбану електроенергію за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, на приписи Цивільного та Господарського кодексів України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. 24 квітня 2007 року позивач надав суду заперечення на відгук ВАТ “Донецькобленерго”, в якому позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що позивачем не було надано жодного первинного документу на підтвердження своїх доводів, а лише похідні документи, не відповідає обставинам справи, оскільки разом з позовною заявою позивачем були надані суду акти купівлі-продажу електроенергії за період 01.01.04 р. до 31.12.04 р., рахунки-фактури за куповану електроенергію за спірний період. Крім того, позивач у своїх запереченнях посилався на приписи Конституції України, Закону України “Про електроенергетику”, Цивільного та Господарського кодексів України та просив суд задовольнити позовні вимоги ДП “Енергоринок” у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. Відповідач надав суду додатковий відзив № 03-287/07 від 04.12.07 р., в якому зазначив, що відповідно до позовної заяви, позивачем нараховано пеню за період з січня 2004 р. по грудень 2004 року. Вказане суперечить вимогам ст.232 пункт 6 Господарського кодексу України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. В той час нарахування здійснено з боку ДП “Енергоринок” за більший період. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) встановлено спеціальну позовну давність в один рік. Також відповідач зазначив, що позивачем нараховану пеню в сумі 49604810,10 грн. та штрафу в сумі 40505046,60 грн. з порушенням порядку нарахування та пропуском строку позовної давності, що є безперечною підставою для відмовити у задоволенні позовних вимог ДП “Енергоринок” в цій частині. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 27.07.09 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду. 05 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 02.10.09 р. № 01/15-6519, в якій позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 578547958,83 грн. – суму основного боргу, в частині стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та 7% штрафу позивач зазначив, що позовні вимоги в цій частині залишаються без змін. Крім того, позивач уточнив банківські реквізити та просив стягнути кошти щодо погашення заборгованості в частині сплати основного боргу перераховувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП “Енергоринок” №26032301861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465; суму зі сплати 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, 7% штрафу, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу здійснюється на поточний рахунок ДП “Енергоринок” № 26008302861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465. Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” надало відзив від 23.10.2009 р. № 03ис-6465 на заяву ДП «Енергоринок» про уточнення позовних вимог, відповідно до якого визнає вимоги ДП «Енергоринок» щодо заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.09.2009 р. у розмірі 578 547 958,83 грн., а решту позовних вимог ДП “Енергоринок” вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить у зв’язку з цим у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Крім того, у своєму відзиві відповідач просить суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/49 щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 578 547 958,83 грн. з січня 2010 року по грудень 2032 року. У запереченнях від 28.10.09 р. № 15/7010 на відзив відповідача ДП “Енергоринок” не погодився з доводами Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, викладеними у відзиві 23.10.2009 р. № 03ис-6465 та просив суд задовольнити позовну заяву ДП “Енергоринок” у повному обсязі, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог ДП “Енергоринок” від 02.10.09 р. № 01/15-6519. Відповідач надав суду заяву від 17.11.09 р. № 03юр-3134309, в якій заперечив проти наявності підстав для стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних. Крім того, у своїй заяві відповідач зазначив, що сукупний розмір фінансових санкцій та нарахувань на суму основного боргу становить надмірно велику суму, наявність часткового добровільного виконання ВАТ “Донецькобленерго” своїх обов’язків по оплаті, а також те, що стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” нарахованих санкцій може призвести до тяжких наслідків для населення регіону, просив суд зменшити розмір фінансових санкцій при винесення рішення по справі № 39/49. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилався на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи. За клопотанням сторін строк розгляду справи продовжувався в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні оголошувались перерви з 24.04.07 р. до 30.05.07 р., з 19.06.07 р. до 21.08.07 р., з 12.05.08 р. до 29.05.08 р., з 13.10.09 р. до 19.10.09 р., з 19.10.09 р. до 29.10.09 р.            Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив: 30 вересня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” та Державним підприємством “Енергоринок” укладено договір №1690/01 (далі – Договір). Згідно з п.1.1 Договору, сторони погодили, що позивач зобов’язується продавати, а відповідач зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату. Відповідно до п.2.1 Договору, сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України). Згідно з п.6.2.1 Договору, відповідач зобов’язаний купувати у позивача електроенергію відповідно до умов ст.3 та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов ст.5 Договору. Так, відповідно до умов Договору, за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., відповідач здійснив закупівлю електроенергії у позивача в обсязі 12165702,201 тис. кВт.г., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами купівлі-продажу електроенергії між ДП “Енергоринок” та ВАТ “Донецькобленерго” за період з січня 2004 року по грудень 2004 року (включно) на загальну суму 1702983264,28 грн., що підтверджується виписаними рахунками-фактурами за куповану електричну енергію за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. та податковими накладними за куповану електричну енергію за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. Пунктом 5.4. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку фактури, який виставляється позивачем. Однак, всупереч умовам Договору ВАТ “Донецькобленерго” належним чином та у передбачений Договором строк не виконало взятих на себе зобов’язань перед ДП “Енергоринок” щодо розрахунків за куповану електроенергію за період з 01.01.2004 р по 31.12.2004 р., внаслідок чого станом на час звернення позивача до суду утворилася заборгованість в сумі 578643522,83 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості ВАТ “Донецькобленерго” перед ДП “Енергоринок”, станом на 01.12.2006 р. та актами звірки взаємних розрахунків сторін за продану з ОРЕ електроенергію. Відповідно до заяви про уточнення розрахунку позовних вимог від 02.10.2009 № 01\15-6519 позивач зазначає, що сума основного боргу ВАТ “Донецькобленерго” за куповану електроенергію за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., станом на 01.09.2009 р., становить 578547958,83 грн. Відповідно до п.2.7 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 №15/1, ліцензіат (тобто ВАТ “Донецькобленерго”) повинен закуповувати електроенергію на Оптовому ринку електричної енергії України відповідно до умов його діяльності та здійснювати належне проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії (тобто з ДП “Енергоринок”). Підпунктом 6.3.2 Договору передбачено, що в разі несплати за отриману електроенергію відповідно до термінів, встановлених п.5.4 Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати нараховується неустойка, а саме пеня у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку пені на заборгованість ВАТ “Донецькобленерго” за електроенергію куповану за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., станом на 01.12.2006 р., сума пені становить 49604810,10 грн. Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання ДП “Енергоринок” нараховано до стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” 175541238,40 грн. – суму інфляційних нарахувань та 40019494,62 грн. – суму 3% річних. Крім того, позивач, керуючись ст.231 Господарського кодексу України, за прострочення виконання зобов’язання з оплати купованої електроенергії понад тридцять днів нарахував відповідачу штраф у розмірі 7% - в сумі 40 505 046,60 грн. Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.09.2009 р. у розмірі 578547958,83 грн. визнав та заперечив проти стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та 3% річних, про що зазначив у своєму відзиві на заяву ДП «Енергоринок» про уточнення позовних вимог. Позивач надав суду заперечення на відзив відповідача, в яких заперечив проти надання розстрочки терміном на двадцять три роки. Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт отримання відповідачем від позивача електричної енергії в обсязі 12165702,201 тис. кВт.г. за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за зазначений період, які підписані та скріплені печатками сторін, що відповідно до Інструкції про порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії України (додаток 4 до Договору між членами Оптового ринку електричної енергії) – є документами, які підтверджують перехід права власності на електричну енергію та містять відомості щодо обсягу купованої електричної енергії, середньої оптової ціни купівлі електричної енергії, вартості купованої електроенергії.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що оптова ринкова ціна на електроенергію, яку позивач продає відповідачу, визначається згідно з Правилами Оптового ринку електричної енергії України, яка приймається сторонами до виконання та окремим доповненням до Договору не фіксується.

В підтвердження вартості купованої ВАТ “Донецькобленерго” у ДП “Енергоринок” електроенергії за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. позивач надав суду виписані рахунки-фактури за вищезазначений період та податкові накладні, які відповідачем прийняті до виконання.

Заборгованість додатково підтверджується також двостороннім актом звірки розрахунків ДП “Енергоринок” з ВАТ “Донецькобленерго” станом на 01.09.2009 р., який підписаний без зауважень та скріплений печатками, як позивача , так і відповідача.

Згідно із п.1.1 Договору, позивач за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. продав відповідачеві електричну енергію в обсязі 12165702,201 тис. кВт.г. на суму 1702983264,28 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними та скріпленими печатками обох Сторін, рахунками-фактурами Позивача, податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Відповідно до п.5.4. Договору, остаточний розрахунок за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач куповану електроенергію позивачеві оплатив частково, в результаті чого, станом на час пред’явлення позову, виникла заборгованість в сумі 578 643 522,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком позивача, актами звірки розрахунків та довідкою про стан розрахунків між сторонами станом на 01.12.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, після подання позовної заяви відповідач частково сплатив позивачеві електричну енергію за період з 01.01.2004 р. по 31.12.04 р., що підтверджується довідкою Державного підприємства “Енергоринок” про стан взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р. та актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Як вбачається з наданих позивачем суду довідки Державного підприємства “Енергоринок” про стан взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р. та акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.09 р., сума основного боргу за період з 01.01.2004 р. по 31.12.04 р. складає 578547958,83 грн.

Таким чином, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 95564,00 грн. в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 578547958,83 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене суд зменшує розмір стягуваної пені до 823000,32 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що відповідач є постачальником електричної енергії переважно населенню, комунальним підприємствам з тепло- та водопостачання, закладам освіти та охорони здоров’я, які несвоєчасно та не у повному обсязі здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію.

Під час розгляду справи відповідач стверджував, що не дивлячись на скрутне фінансове становище, ВАТ “Донецькобленерго” зобов’язано у порядку ст.97 КЗпП України забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, що стягнення з ВАТ “Донецькобленерго” усієї суми боргу призведе до невиплати з боку відповідача заробітної плати працівникам підприємства, що окрім виконання рішення суду по справі, ВАТ “Донецькобленерго” повинно здійснювати розрахунки за куповану в ОРЕ електроенергію поточного періоду, обґрунтовуючи ці обставини поданими документами.

Дані виключні обставини, що позивачем не спростовані, є підставою для зменшення розміру стягуваної пені.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені суд залишає без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом документи.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від простроченої суми, а саме 40505046,60 грн., також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу УРСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Таким чином, штраф повинен бути визначений або законом або договором.

Діюче до вступу у силу нового Цивільного кодексу та Господарського кодексу України, законодавство не встановлювало штрафу 7% за прострочення оплати по договору.

Не передбачено стягнення такого штрафу і діючим законодавством.

Так, згідно із ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, діючим Господарським кодексом України встановлюється штраф у розмірі 7% щодо порушень зобов’язань, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Однак, виходячи з комплексного тлумачення ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України та до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, такий штраф застосовується тільки щодо зобов’язань, предметом яких є постачання товарів, виконання робіт, наданняпослуг і не застосовується до зобов’язань з оплати грошей (грошових зобов’язань).

Договором № 1690/01 від 30.09.2003 р. відповідальності у вигляді штрафу також не встановлено, натомість встановлена інша відповідальність за прострочення оплати – пеня.

Договір № 1690/01 був укладений 30.09.2003 р. Господарський кодекс України, ч.2 ст.231 якого передбачений штраф у розмірі 7%, набрав чинність 01.01.2004 р.

Відповідно до п.2 ст.5 Цивільного кодексу України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків коли він скасовує або пом’якшує відповідальність.

Зазначений у ч.2 ст.231 Господарського кодексу України штраф не пом’якшує відповідальність відповідача.

Крім того, відповідно до п.5 положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (тобто до 01.01.2004 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення штрафу у даному випадку відсутні, у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частини слід відмовити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення суми основного боргу та просив суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/49 щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 578547958,83 грн. з січня 2010 року по грудень 2032 року.

У роз'ясненнях Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 Господарського процесуального кодексу України" судом визначено, що підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 1734 від 23.12.04 р., ст.22 Господарського кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 р. № 794, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", є однією із найкрупніших енергопостачальних компаній України та має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, є підприємством державного сектора економіки ( 65,06% акцій підприємства належить державі).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою вартості електричної енергії споживачами ВАТ "Донецкоблэнерго", підприємство несвоєчасно сплачувало вартість отриманої електроенергії ДП "Енергоринок" у спірний період.

Крім цього, статтею 17 Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що роздрібна ціна на електричну енергію для постачання споживачам формується згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Ці тарифи підлягають регулюванню і затверджуються НКРЕ України на підставі розрахунку тільки поточних витрат підприємства на свою діяльність.

Враховуючи, що обставини, викладені відповідачем у заяві про розстрочку виконання рішення є виключними та такими, що здатні суттєво ускладнити виконання рішення, приймаючи до уваги, що негайне виконання рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача та його виробничу діяльність, заява відповідача підлягає задоволенню, у зв’язку з чим виконання рішення суду по справі № 39/49 слід розстрочити з січня 2010 року по грудень 2032 року.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.548, 549 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України “Про електроенергетику”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Енергоринок”, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, про стягнення 884314112,55 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; поточний рахунок № 26006303283 у філії “Донецького обласного управління ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26032301861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 578547958,83 грн. – суму основного боргу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; поточний рахунок № 26006303283 у філії “Донецького обласного управління ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27; на поточний рахунок № 26008302861 у ГОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 25500,00 грн. – суму державного мита, 118,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 95564,00 грн. – припинити.

Позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені – залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 578547958,83 грн. строком на двадцять три роки, зобов’язавши відповідача сплачувати борг щомісячно відповідно до нижче вказаного графіку:

Видати накази у встановленому законом порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.11.09 р.

Повний текст рішення підписано 23.11.09 р.

Суддя                               

Суддя Ломовцева Н.В.

Суддя Мальцев М.Ю.