Рішення № 6836151, 03.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.09 р.                     Справа № 36/448                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.,

судді Курило Г.Є., судді Левшиної Г.В.

При секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл ю Джей Донбас", м.Волноваха

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне підприємство "Данко", м.Волноваха

про визнання договору недійсним, застосування реституції, стягнення упущеної вигоди в сумі 174 821,08грн., збитків в сумі 1 154,07грн., моральної шкоди в сумі 15 000грн.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Суходольський І.Г. – представник (за довіреністю вих.№18 від 05.06.2008р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” м.Волноваха звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко”, м.Волноваха про визнання договору недійсним, застосування реституції, стягнення упущеної вигоди в сумі 174821грн.08коп., збитків в сумі 1154грн.07коп., моральної шкоди в сумі 15000грн.00коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2005р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас”, м. Волноваха Донецької області задоволені частково, в частині визнання договору купівлі-продажу майна від 25.11.2003р. недійсним, застосування реституції. В частині стягнення 174821 грн. 08 коп. упущеної вигоди; 1154 грн. 07 коп. збитків за незаконне користування грошовими засобами; 15000 грн. моральної шкоди відмовлено в зв'язку із недоведеністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006р. вищезазначене рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2006р. на новий розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №36/448 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” м.Волноваха до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко”, м.Волноваха про визнання договору недійсним, застосування реституції, стягнення упущеної вигоди в сумі 174821грн.08коп., збитків в сумі 1154грн.07коп., моральної шкоди в сумі 15000грн.00коп.

Ухвалою від 31.05.2006р. господарський суд Донецької області прийняв справу №36/448 до розгляду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважаючи спірний договір законним і виконаним в повному обсязі, оплату придбаного за цим договором майна підтверджує платіжним дорученням №13 від 30.04.2004р. і витягом з банківського рахунку про оплату майна по виставленому продавцем (позивачем) рахунку-фактурі. Щодо укладання договору в нотаріально незавіреній формі вважає, що така форма на момент укладання договору законодавством (яке діяло на час підписання) була не передбачена. Щодо наведення позивачем наявності зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою при укладанні спірного договору не підтверджені позивачем.

Для встановлення ринкової вартості спірного майна судом неодноразово призначались судово-товарознавчі експертизи по справі №36/448, зокрема: ухвалою від 31.08.2006р. проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз; ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2006р. призначено повторну судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз; ухвалою господарського суду від 08.08.2007р. матеріали справи були направлені до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьке обласне бюро експертиз” м. Донецьк; ухвалою господарського суду від 03.04.2008р. матеріали справи направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2008р. призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Остаточно, 30 січня 2009р. до господарського суду повернулися матеріали справи №36/448 із повідомленням Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку у зв’язку із неподанням витребуваних матеріалів.

Ухвалою від 05.06.2009р. провадження по справі було поновлено та справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово змінював позовні вимоги, останньою заявою б/н від 05.10.2009р. про додаткове уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 25.11.2003р., застосувати односторонню реституцію, стягнути з відповідача 316000грн.00коп. за завдану шкоду. Крім того, позивач відмовляється від вимог про стягнення 3% річних в сумі 1154,07грн. та моральної шкоди в сумі 15 000грн.

Суд розглядає змінені позовні вимоги відповідно до заяви б/н від 05.10.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

25.11.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” м. Волноваха (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство “Данко” м. Волноваха (покупцем) укладений договір купівлі-продажу майна.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що продавець зобов’язується передати у власність покупця майно, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити наступне майно:

-          нежитлове приміщення – корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. – 17050грн.45коп.;

-           нежитлове приміщення - силосховище №3, загальною площею 1456 кв.м. – 2408грн.98коп.;

-          нежитлове приміщення - літній табір, загальною площею 5870,70 кв.м. – 1072грн.10коп.;

-          розкидач добрів машина МВ – 1846грн.20коп.;

-          розкидач добрів машина МВ – 1846грн.20коп.;

-          швидкоз`ємний навантажувач МТЗ-82 – 10789грн.15коп.

Згідно до пункту 1.2 договору від 25.11.2003р. вартість майна була визначена у розмірі 35013грн.08коп., в т.ч. ПДВ – 5835грн.51коп.

Відповідно до п. 2.3 договору встановлено, що перехід права власності та всіх ризиків на майно від продавця к покупцю здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна, підписаного сторонами. Продавець зобов’язується передати покупцю по акту зазначене в п.1.1 даного договору майно в день укладання даного договору (п.2.4. договору).

Пунктом 2.1., 2.2 договору встановлено, що оплату майна покупець здійснює грошовими коштами шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок продавця в строк до 01.06.2004р.

На виконання умов спірного договору, згідно акту приймання-передачи майна від 25.11.2003р. позивачем було передано майно за переліком згідно п.1.1 договору, а відповідачем прийнято зазначено майно. Акт підписаний з боку обох сторін за договором посадовими особами та скріплений печатками.

Відповідачем була здійснена оплата на суму 111055грн.00коп. за платіжним дорученням №13 від 30.04.2004р. Призначенням платежу вказано сплата за майно згідно рахунку б\н від 26.11.2003р.

Відповідачем був наданий рахунок б\н від 26.11.2003р., який був підставою для сплати зазначеної суми. Із змісту даного рахунку вбачається, що він виписаний позивачем та є підставою для сплати за трьома договорами купівлі-продажу майна, а саме, від 30.10.2003р., 25.11.2003р., 01.11.2003р., в який увійшло й майно, що було предметом продажу за спірним договором.

Позивач заперечує наявність зазначеного рахунку, та наполягає на існуванні іншого за змістом та датою рахунка-фактури № 233\1 від 30.10.03р., який був виписаний тільки на підставі спірного договору на суму 23947,53 грн. та копія якого залишалась у бухгалтерських документах позивача.

Спірні відносини суд вважає за необхідне розглянути за правилами вимог Цивільного кодексу УРСР, що діяв до 01.01.2004р., оскільки він регулював майнові відносини сторін на час підписання спірного договору купівлі-продажу. Також, відповідно до Тимчасових та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набув чинності з 01.01.2004р., а саме пунктів 4, 9, дійсність договору, який оспорюється, має вирішуватись відповідно до вимог Цивільного кодексу в редакції 1963 року.

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з’ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов’язує право на відчуження майна шляхом купівлі-продажу та визнання даних правочинів недійсними, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 25.11.2003р., виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що згідно протоколу №1 установчих зборів учасників ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” від 27.12.1999р. генеральним директором товариства обрано п.Любія Валерія Ігоревича.

Звільнено п.Любія В.І. з посади генерального директора згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” 01.07.2004р.

Згідно наказу № 1-в-К від 01.02.2000 ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” прийнято на роботу Лінську Тетяну Борисівну на посаду фінансового директора.

За повідомленням Волноваської районної державної адміністрації від 28.09.2004р. за №27с-1847 розпорядженням голови Волноваської райдержадміністрації від 14.10.03 за № 874 зареєстровано ТОВ "Аграрне підприємство "Данко", учасниками якого є громадяни України Любій Валерій Іванович та Лінська Тетяна Борисівна. Директором ТОВ "Аграрне підприємство "Данко" є Любій В.І.

Як зазначено вище, 25.11.2003р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” в особі Любія В.І. укладено договір купівлі-продажу майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрне підприємство "Данко" в особі ЛінськоїТ.Б.

Таким чином, господарський суд після дослідження статутів сторін, дійшов висновку, що на час укладання спірного договору купівлі-продажу від 25.11.2003р., одним із засновників як позивача, так і відповідача була одна й та ж особа – Любій В.І., який в ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” виступав як генеральний директор, а в ТОВ "Аграрне підприємство "Данко" – директором з правом укладання договорів, але не мав права розпоряджатись майном ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас”.

Як вказано вище, відповідач посилається на те, що ним була здійснена оплата на суму 111055грн.00коп. за платіжним дорученням №13 від 30.04.2004р. Між тим, суд не може вважати платіжне доручення №13 від 30.04.2004р. і витяг з банківського рахунку, на які посилається відповідач в обґрунтування оплати спірного майна доведеним фактом, що саме це майно, яке придбане за спірним договором оплачено відповідачем по виставленому рахунку-фактурі від 30.04.2004р. на суму 111055грн.00коп., оскільки між сторонами укладені 18 договорів, за якими відповідач придбав все рухоме та нерухоме майно позивача, а відповідачем не доведено факту оплати придбаного за всіма договорами майна.

Відповідно до ст.57 Цивільного кодексу УРСР, недійсною може бути визнана така угода, яка укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною.

Як вказано в пункті дванадцятому постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", при вирішенні позовів про визнання угод недійсними на підставі ст. 57 ЦК УРСР, щодо зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, вимоги можуть бути задоволені при доведеності факту зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною.

Під зловмисною угодою, у даному випадку, позивач розуміє умисну змову представників покупця (відповідача) і продавця (позивача) в результаті якої для ТОВ “Агрофірма Дабл ю Джей” наступили несприятливі наслідки - продаж нерухомого майна за залишковою вартістю, що не відповідає реальній ціні даного об’єкту, а також, відсутність оплати по вказаній угоді.

Згідно ч.3 ст.62 Цивільного кодексу УРСР представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

У даному випадку п.Любій В.І. представляв одночасно інтереси обох підприємств, на одному з них він виконував функції генерального директора, на іншому був засновником та директором.

Крім того, спірний договір укладений на явно невигідних умовах для ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас”, оскільки як зазначено вище, за актом приймання-передачі спірне майно перейшло у власність покупця з моменту передачі за цінами, обумовленими в договорі, на суму 35013грн.08коп.

Так, для встановлення ринкової вартості спірного майна судом неодноразово призначались судово-товарознавчі експертизи по справі №36/448, проте кожного разу експертні установи повертали матеріали справи без висновку та зазначали про неможливість надання висновку.

Таким чином, суду не надано всіх документів, необхідних для вирішення спору, наразі, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Одночасно, при попередньому розгляді справи №36/448 господарським судом з метою встановлення залишкової та реальної вартості проданого майна було призначено експертизу та відповідно до висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що на час проведення оцінки залишкова вартість об`єкту „корівник” може складати 273741грн.00коп., силососховище №3 – 168615грн.00коп., літній табір за своїм функціональним призначенням не використовується і знаходиться у старому стані, у зв`язку з чим залишкову вартість встановити неможливо.

Суд зазначає, що навіть при врахуванні цих результатів оцінки залишкової вартості майна можна зробити висновок, що при укладанні спірного договору не враховані реальні ціни майна.

За загальними правилами, представник підприємства має діяти в інтересах підприємства, яке він представляє. У даному випадку – генеральний директор ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” п.Любій В.І. нехтуючи інтересами особи, яку представляв вступив у зловмисну домовленість з іншою стороною і діяв при цьому у власних інтересах, оскільки директором і засновником ТОВ "Аграрне підприємство "Данко" був також п.Любій В.І., уклавши договір купівлі-продажу майна, за яким це майно було продане на вигідних для підприємства "Данко" умовах.

Як зазначено вище, відповідно до ст.57 Цивільного кодексу УРСР правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що генеральний директор ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” п.Любій В.І. діяв укладаючи оспорювану угоду від 25.11.2003р. не в інтересах цього підприємства, договір купівлі-продажу майна від 25.11.2003р., укладений ТОВ "Агрофірма “Дабл ю Джей Донбас” та ТОВ "Аграрне підприємство "Данко" слід визнати недійсним на підставі ст.57 Цивільного кодексу УРСР.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл ю Джей Донбас", м.Волноваха в частині визнання недійсним договору є обґрунтованими, доведеними належним чином, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Крім вказаного, позивач просить суд про застосування односторонньої реституції, за якою повернути позивачу майно, що вказано у спірному договорі.

За приписом ч.2 ст.57 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість.

Як зазначалось вище, за договором купівлі-продажу майна від 25.11.2003р. згідно акту приймання-передачи майна від 25.11.2003р. позивачем було передано майно відповідачу за переліком згідно п.1.1 договору, а саме:

-          нежитлове приміщення – корівник, загальною площею 1081,50 кв.м. – 17050грн.45коп.;

-           нежитлове приміщення - силосховище №3, загальною площею 1456 кв.м. – 2408грн.98коп.;

-          нежитлове приміщення - літній табір, загальною площею 5870,70 кв.м. – 1072грн.10коп.;

-          розкидач добрів машина МВ – 1846грн.20коп.;

-          розкидач добрів машина МВ – 1846грн.20коп.;

-          швидкоз`ємний навантажувач МТЗ-82 – 10789грн.15коп.

За таких обставин, враховуючи визнання договору купівлі-продажу майна від 25.11.2003р. недійсним, за вимогами ч.2 ст.57 Цивільного кодексу УРСР, суд вважає обґрунтованим застосування таких правових наслідків недійсності правочину, як одностороння реституція шляхом повернення позивачу майна, що вказано у спірному договорі.

Одночасно, враховуючи недоведеність перерахування відповідачем коштів за придбане майно, застосування реституції відносно відповідача є безпідставним.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 316000грн.00коп.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, шкода – це зменшення або знищення майнових чи немайнових (особистих) благ, що охороняються законом. Виступаючи як зменшення наявних майнових прав, особистих благ, шкода може бути майновою і моральною (немайновою). Майновою вважається шкода, яка має певну економічну цінність і виражається у грошах.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України на позивачеві лежить обов’язок довести суду наступне:

-          по-перше, факт заподіяння йому шкоди;

-          по-друге, розмір зазначеної шкоди та докази невиконання зобов’язань;

-          по-третє, причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяною шкодою.

Згідно загальної практики про визначення розміру шкоди, заподіяної порушенням господарських договорів, береться до уваги: а) вид (склад) шкоди; б) наслідки порушення договірних зобов’язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов’язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так, протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди (збитків). Причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника та шкодою полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв’язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача завдану шкоду в розмірі 316000грн.00коп. В обґрунтування щодо стягнення з відповідача зазначеної суми позивач посилається на незаконне користування відповідачем нерухомого майна, отриманого останнім за спірним договором.

Розмір завданої шкоди позивач визначає як 15459грн.00коп. грн./місяць, обґрунтовуючи це тим, що на підставі рішення Егорівської сільської ради Волноваського району від 07.04.2004р. „Про визначення мінімальної вартості оренди 1 кв.м. загальної площі нерухомого майна” затверджено мінімальну вартість місячної орендної плати 1 кв.м. загальної площі нерухомого майна для виробничої діяльності – 3,78грн. за 1 кв.м. Однак, при вказаному вище розрахунку шкоди, позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 316000грн.00коп., посилаючись на фінансову неспроможність додатково оплатити суму державного мита.

Наразі, дослідивши у сукупності матеріали справи, суд вважає, що зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст.33-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача, Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл ю Джей Донбас" завдано збитків. Зокрема, позивачем не представлено доказів того, що ним втрачено можливість здавати спірне приміщення в оренду іншим фізичним та юридичним особам, так само як і не надано доказів на підтвердження того, що ним отримані відмови інших потенційних орендарів, від укладання договорів оренди. Крім того, позивачем не представлено суду жодних доказів на підтвердження того, що ним здійснювалися будь-які заходи щодо пошуку потенційних орендарів або інших заходів, спрямованих на одержання прибутків, пов’язаних із здаванням спірного приміщення в оренду.

Також доказів того, що в разі належного виконання відповідачем своїх обов’язків, спірне приміщення протягом періоду, за який позивач просить стягнути шкоду, могло бути здано в оренду за рівнозначно або вищою ставкою орендної плати, позивачем суду не представлено.

Наявний в матеріалах справи лист Селянського (фермерського) господарства „Мечта” від 16.07.2004р. судом до уваги не приймається, оскільки він є лише пропозицією щодо укладання договірних відносин, крім того позивач не надав суду доказів, що вказана пропозиція ним була прийнята. Також, з вказаного листа не можливо встановити на який період могла би бути укладена оренда приміщення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дабл ю Джей Донбас", м.Волноваха в частині стягнення шкоди в розмірі 316000грн.00коп. є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Також позивач заявляв про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 154,07грн. та моральної шкоди в сумі 15 000грн. Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н від 05.10.2009р. позивач відмовився від стягнення вказаних сум.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв’язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №36/448 в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 154,07грн. та моральної шкоди в сумі 15 000грн.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно, позовні заяви немайнового характеру оплачуються державним митом в розмірі 85грн.00коп.

Оскільки позивачем заявлено вимоги майнового та немайнового характеру, тому ним повинно бути сплачено державне мито в сумі 3245грн.00коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви та з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог позивачем було сплачено державне мито в розмірі 3160грн.00коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 85грн.00коп., у зв`язку з чим з позивача на користь державного бюджету підлягає стягненню державне мито в сумі 85грн.00 коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.57, 62 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст.22, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст.224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 24, 27, 33, 36, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” м.Волноваха до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко”, м.Волноваха про визнання договору недійсним, застосування реституції, стягнення упущеної вигоди в сумі 316000грн.00коп. – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 25.11.2003р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” м.Волноваха та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко”, м.Волноваха.

Застосувати односторонню реституцію шляхом повернення Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко” (вул. Радянська, 51, м. Волноваха, Донецька область, 85700, р/р 26008301550927 в філії ПІБ м. Волноваха, МФО 334646, код ЄДРПОУ 32362833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” (вул. Леніна, 106, м. Волноваха, Донецька область, 85700, р/р 26000301550442 в філії ПІБ м. Волноваха, МФО 334646, код ЄДРПОУ 30614998) майна, що є предметом договору купівлі-продажу майна від 25.11.2003р., а саме:

-          нежитлове приміщення – корівник, загальною площею 1081,50 кв.м.;

-          нежитлове приміщення - силосховище №3, загальною площею 1456 кв.м.;

-          нежитлове приміщення - літній табір, загальною площею 5870,70 кв.м.;

-          розкидач добрів машина МВ;

-          розкидач добрів машина МВ;

-          швидкоз`ємний навантажувач МТЗ-82.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрне підприємство “Данко” (вул. Радянська, 51, м. Волноваха, Донецька область, 85700, р/р 26008301550927 в філії ПІБ м. Волноваха, МФО 334646, код ЄДРПОУ 32362833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл Ю Джей Донбас” (вул. Леніна, 106, м. Волноваха, Донецька область, 85700, р/р 26000301550442 в філії ПІБ м. Волноваха, МФО 334646, код ЄДРПОУ 30614998) витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Дабл ю Джей-Донбас” (вул. Леніна, 106, м. Волноваха, Донецька область, 85700, р/р 26000301550442 в філії ПІБ м. Волноваха, МФО 334646, код ЄДРПОУ 30614998) на користь державного бюджету України 85грн.00коп. державного мита.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В частині в частині стягнення 3% річних в розмірі 1 154,07грн. та моральної шкоди в сумі 15 000грн. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 03.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя