Рішення № 6836127, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 38/275                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства “Шахта Комсомолець” м.Горлівка, Донецька область

про стягнення 962 346,08грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Медведєв В.Ю. – за дов. №1-12/12-56 від 26.12.2008р.

від відповідача: Петрусенко Т.П. – за дов. №б/н від 19.10.2009р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Шахта Комсомолець” м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості за відвантажене вугілля у розмірі 962 346,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на поставку вугільної продукції №968-8 від 14.11.2008р.

21.10.2009р. відповідач представив суду відзив на позовну заяву від 20.10.2009р. №014/2938, в якому зазначив наступне.

Згідно із договором №968-8 від 14.11.2008р. позивач (Продавець) передав відповідачу (Покупцеві) вугільну продукцію на суму 801450,84грн. Згідно із актом звірки від 27.03.2009р. відповідач підтверджує заборгованість на цю суму. В зв’язку з тим, що договором на поставку вугільної продукції стягнення пені за затримку розрахунків за одержану продукцію не передбачено, суму у розмірі 95756,83грн. відповідач не визнає.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що ДП “Шахта “Комсомолець” віднесене до третьої групи вугільних підприємств та готується до ліквідації. Видобуток вугілля припинено з березня 2007р. та підприємство фінансується із Державного бюджету.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

09.11.2009р. позивач надав суду пояснення до заявлених позовних вимог №12-12/15-321 від 05.11.2009р., у яких просить суд стягнути з відповідача 962 346,08грн., у тому числі: 801 450,84грн.- сума боргу за договором №968-8 від 14.11.2008р.; 53 110,58грн.- загальна сума інфляційних витрат; 12 027,83грн. - 3% річних; 95 756,83грн. – сума пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 646,01грн. витрати по сплаті державного мита, 236грн.- витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залученні до матеріалів справи.

09.11.2009р. позивач надав суду пояснення на відзив відповідача, в яких повідомив суду, що відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нарахування ДП “Артемвугілля” штрафних санкцій (пені) за невиконання своїх грошових зобов’язань обґрунтовано нормами діючого законодавства України.

Пояснення на відзив судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

19.11.2009р. відповідач надав суду лист №014/3498 від 17.11.2009р., у якому повідомив суду, що договором №968-/ (п.1.1) від 14.11.2008р. передбачається, що продукція буде постачатися згідно протоколу наради з міськими головами шахтарських міст та керівниками підприємств. До листа відповідач надав суду копію протоколу від 06.11.2008р., який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

24.11.2009р. позивач з супровідним листом надав суду копію коригування до рахунку №8 від 30.11.2008р., посвідчення про якість вугілля №5 від 29.11.2008р., супровідний лист до коригування №8 від 30.11.2008р. №01-13/3.

          Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2008р. між Державним підприємством „Шахта “Комсомолець” (за договором – покупець, далі-відповідач) та Державним підприємством “Артемвугілля” (за договором – продавець, далі – позивач) було укладено договір на поставку вугільної продукції №968-8 (далі - договір), предметом якого, є постачання у власність покупця (згідно протоколу наради міських голів шахтарських міст та керівників підприємств від 06.11.2008р.) вугільної продукції (далі-товар) по марочному складу, цінам і в кількості, зазначеними у специфікаціях, які є невід’ємною частиною діючого договору.

Специфікацією №1 до договору № 968-8 від 14.11.2008р. сторони визначили найменування продукції, кількість, зольність, вологу, сіру, ціну з ПДВ та суму в грн. Так, загальна сума поставки складає 754 884,67грн. Дана специфікація є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Найменування продукції – вугілля рядове марки (К 0-200).

Умови та строки поставки сторони визначили розділом 2 договору. Так, пунктом 2.2 встановлено, що поставка товару – самовивіз. Пунктом 2.4 зазначено, що доказом поставки є складений сторони за договором акт прийому-передачі товару.

Ціна товару передбачена розділом 3 договору, а саме: орієнтована сума договору складає 754 884,67грн. з урахуванням ПДВ (п.3.3).

Умови та порядок розрахунків сторони визначили розділом 4 договору. Так, оплата здійснюється у національній валюті України протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження вугільної продукції і підписання актів прийомки – передачі товару (п.4.1). Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар у грошовій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.2). Фактична вартість поставленого товару зазначається у рахунках, виставлених продавцем та визначається з урахуванням скидок та приплат по якості до ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях.

Розділом 7 сторони визначили відповідальність сторін, а саме пунктом 7.1 визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків за договором, винна сторона несе відповідальність відповідно з діючим законодавством України з відшкодуванням сумлінній стороні фактично спричиненого збитку.

В п.10.3 договору, сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008р., а в частині невиконаних зобов’язань – до повного їх виконання.

На виконання вимог договору, позивач поставив відповідачу вугільну продукцію, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції №8 від 30.11.2008р. та №20 від 31.12.2008р., які містяться у матеріалах справи.

Виставлені відповідачу рахунок-фактура №8 від 30.11.2008р. на суму 474 509,26грн., №20 від 31.12.2008р. на суму 311 201.65грн. та коригування до рахунку №8 від 30.11.2008р. на суму 15739,93грн. залишилися останнім не сплачені.

Позивач звертався з претензією від 02.09.2009р. №12-12/14-64”и” до відповідача з проханням перерахувати існуючу заборгованість у розмірі 801 450,84грн., але відповідач станом на 01.09.2009р. залишив зобов’язання не виконаним.

До теперішнього часу відповідачем заборгованість за поставлену вугільну продукцію у розмірі 801 450,84грн., не сплатив, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість. Відповідач проти наявності заборгованості не заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 20.10.2009р. Крім того, існуюча заборгованість у розмірі 801 450,84грн. підтверджується актом звірки розрахунків від 27.03.2009р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Також, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені (згідно із ст.231 ГК України) у розмірі 95 756,83грн., інфляційних витрат у розмірі 53 110,58грн., та 3% річних у розмірі 12 027,83грн., у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір на поставку вугільної продукції №968-8 від 14.11.2008р., специфікацію №1, акти прийому-передачі вугільної продукції №8 від 30.11.2008р. №20 від 31.12.2008р., рахунок –фактура №8 від 30.11.2008р., №20 від 31.12.2008р., коригування до рахунку №8 від 30.11.2008р., акт звірки розрахунків від 27.03.2009р., претензію №12-12/14-64 “и” від 02.09.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позовну заяву №014/2938 від 20.10.2009р., лист від 17.11.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до умов договору №968-8 від 14.11.2008р., відвантажив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 801 450,84грн., що підтверджується актами прийому-передачі №8 від 30.11.2008р. та №20 від 31.12.2008р. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.4.1. договору, оплата вугільної продукції здійснюється у національній валюті України протягом 5 банківських днів з моменту її відвантаження і підписання актів прийомки – передачі товару.

Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар у грошовій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.2).

Фактична вартість поставленого товару зазначається у рахунках, виставлених продавцем та визначається з урахуванням скидок та приплат по якості до ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях (п.4.3).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №8 від 30.11.2008р. на суму 474 509,26грн., №20 від 31.12.2008р. на суму 311 201,65грн. та коригування до рахунку №8 від 30.11.2008р. на суму 15739,93грн., що по суті відповідачем не заперечується.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується актом звірки від 27.03.2009р. підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств, а також поясненнями відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву.

З огляду на викладене суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за поставлену вугільну продукцію на суму 801 450,84грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання зобов’язань за договором на постачання вугільної продукції №968-8 від 14.11.2008р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 95 756,83грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору на поставку вугільної продукції №968-8 від 14.11.2008р. сторони не передбачили за невиконання або неналежне виконання зобов’язань сплату винною стороною пені.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню пені у сумі 95 756,83грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 12 027,83грн. та інфляційні витрати у розмірі 53 110,58грн.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 12 027,83грн. та інфляційних витрат у розмірі 53 110,58грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецька область до Державного підприємства “Шахта Комсомолець” м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості за відвантажене вугілля у розмірі 962 346,08грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахта Комсомолець” м.Горлівка, Донецька область (84607, Донецька область, м.Горлівка, вул.Куйбишева,1, ЄДРПОУ 35626746) на користь Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецька область (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр-т Леніна,13, ЄДРПОУ 32270533) заборгованість у розмірі 801 450,84грн., 3% річних у розмірі 12 027,83грн. та інфляційні у розмірі 53 110,58грн., держмито 8 666,38грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,52грн.

В залишковій частині позовних вимог відмовити.

Повернути позивачу зайве сплачене державне мито у розмірі 22,00 грн.

Видати довідку.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.11.2009 року.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі