Рішення № 68360528, 15.08.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року,

встановила:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22 лютого 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит в іноземній валюті в сумі 152 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування грошовими коштами строком до 22 лютого 2014 року.

Додатковим договором № 1 до кредитного договору від 22 лютого 2007 року, укладеним 27 лютого 2009 року, строк виконання зобов'язань продовжено до 22 лютого 2019 року.

ОСОБА_5 зобов'язався погасити кредит частинами, сплачуючи щомісячно заборгованість за кредитом у визначеному графіком розмірі та відсотки за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором банком укладено з ОСОБА_6 22 лютого 2007 року договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за кредитним договором.

25 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, за умовами якого банк відступив товариству права грошової вимоги за кредитними договорами, а товариство прийняло право вимоги до боржників.

Посилаючись на порушення відповідачами договірних зобов'язань та невиконання ними вимоги про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, позивач просив суд стягнути з них у солідарному розмірі заборгованість за кредитним договором в сумі 2 260 516,94 грн., яка складається з кредитної заборгованості у сумі 78307,87 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2015 року еквівалентно 1 954 266,71 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 6288,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.02.2015 року еквівалентно 156 937,05 грн., пені у сумі 149 313,18 грн., та понесені судові витрати.

Заочним рішенням суду від 09 червня 2015 року позов задоволено.

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 20 травня 2016 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційний скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що ухваливши заочне рішення з порушенням положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд неповно дослідив обставини, як щодо розміру кредитної заборгованості, так і щодо законності підстав для її дострокового стягнення.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» її доводи не визнала, просить рішення суду залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 надала розрахунок пені, що підлягає стягненню із ОСОБА_5 на користь товариства з врахуванням висновків судової економічної експертизи, відповідно до якого вважала, що розмір пені за спірний період становить 11 837 грн. 22 коп.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 лютого 2007 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5, уклали кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_5 як позичальнику кредит у розмірі 152 000 доларів США двома траншами (88333,31 доларів США - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги та 63 666,69 доларів США - на споживчі цілі).

Сторони визначили дату остаточного повернення кредиту 22 лютого 2014 року та змінювану (плаваючу) процентну ставку за кредитом, яка складається із фіксованого відсотка у 5 % річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). При цьому ставка FIDR визначається самостійно банком, а плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу), а впродовж першого року дії цього договору - після перебігу одинадцятого календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу).

Сторони обумовили, що плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. Із зазначених дат проценти нараховуються, виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Така зміна плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту не потребує укладення будь-яких додаткових договорів до цього договору (п. 1.4 частини № 2 кредитного договору).

ОСОБА_5 зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами шляхом сплати щомісяця ануїтетних платежів у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту і сплати процентів (додаток № 1 до кредитного договору) (а.с. 4-8).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором 22 лютого 2007 року банк уклав із ОСОБА_6 договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань (а.с. 23-26).

В послідуючому, а саме: 27 лютого 2009 року, 03 вересня2009 року, 13 вересня 2010 року та 11 грудня 2012 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, за умовами яких, зокрема, змінено дату остаточного повернення кредиту на 22 лютого 2019 року; вносилися відповідні зміни у графік повернення кредиту і сплати процентів; передбачено підвищення фіксованого відсотку плаваючої процентної ставки на два відсотки річних у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених умовами кредитного договору, а на період з 11 грудня 2012 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за кредитним договором визначено використання плаваючої процентної ставки із фіксованим процентом 5,06 відсотків річних + FIDR. Умови кредитного договору щодо корегування плаваючої процентної ставки збереглися (а.с. 11-22).

У зв'язку із внесенням змін до кредитного договору відповідні зміни вносилися і до укладеного із ОСОБА_6 договору поруки (а.с. 23-26).

Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо надання ОСОБА_5 кредиту виконав, в той час як ОСОБА_5, починаючи з серпня 2014 року виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними припинив.

25 грудня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» уклав із ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договір факторингу, за умовами якого відступив права грошової вимоги, в тому числі за укладеним із ОСОБА_5, кредитним договором, а товариство набуло право наявних вимог за кредитним договором, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також сплати штрафних санкцій (а.с. 65-73).

Наведені обставини сторони визнають і не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яка підлягає застосуванню до кредитних правовідносин згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Умовами укладеного сторонами кредитного договору, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень на час порушення ОСОБА_5 зобов'язань щодо повернення кредиту, передбачалося, що банк має право вимоги дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем боргових та інших зобов'язань за кредитним договором. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги або з моменту, коли вимога вважається отриманою (на 7 календарний день з дати відправки вимоги рекомендованим листом у випадку її повернення до банку поштовою організацією з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою з будь-яких причин) (п. 2.1.4.2 додаткового договору від 11.12.2012р.).

Наведена вище вимога за кредитним договором направлялася ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу ОСОБА_5 як позичальника та ОСОБА_6 як поручителя 06.02.2015 року та 06.03.2015 року відповідно (а.с. 55-58).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, та положення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки ОСОБА_5 не усунув порушення умов кредитного договору у встановлені ним строки , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно заявив до відповідачів вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплату належних йому процентів за користування кредитними коштами.

Однак висновок суду про покладення відповідальності за невиконання умов кредитного договору на позичальника та поручителя в солідарному порядку зроблено без врахування обставини, про яку суду під час заочного розгляду справи не було відомо, а саме: без врахування того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (до ухвалення заочного рішення) відповідач ОСОБА_6 помер (а.с. 34).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30 березня 2012 року № 5 (з послідуючими змінами) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що спірні правовідносини в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_6 як до поручителя, не допускають правонаступництва, а тому суду відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України необхідно було закрити провадження у справі у цій частині.

Оскільки суд першої інстанції зазначену процесуальну дію не вчинив, колегія суддів з врахуванням положень ст.. 310 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_6 та в частині розподілу судових витрат скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Що ж стосується висновків суду щодо розміру грошових коштів, які підлягають стягненню із ОСОБА_5 як з позичальника на користь позивача як кредитора, то їх обґрунтованість, з врахуванням доводів апеляційної скарги, була перевірена апеляційним судом за допомогою судової економічної експертизи, відповідно до висновку № 3 якої від 18 травня 2017 року, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит, погашення основної суми боргу, комісії, пені, штрафів) перед банком не відповідає умовам укладеного між сторонами 22.02.2007 року кредитного договору і додаткових до нього договорів та розрахунковим документам щодо видачі і погашення кредиту за цим кредитним договором.

Зокрема, ця невідповідність за висновком експерта полягає в тому, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 78381,16 доларів США, що на 73,29 доларів США більше, ніж заявлено банком, розмір заборгованості зі сплати процентів становить 5633,45 доларів США, що на 654,75 доларів США менше, ніж заявлено банком, а розмір пені становить 55573,46 грн., що на 93739,22 грн. менше, ніж заявлено банком.

При цьому свої висновки щодо розміру заборгованості зі сплати процентів судовий експерт обґрунтовує тим, що їх нарахування за період з 16.05.2014 року по 25.12.2014 року відбулося за застосованою банком процентною ставкою 13,06 %, що не відповідає умовам додаткового договору № 4 від 11.12.2012 року, яким відсоткова ставка встановлена в розмірі 12,06 %.

Представник позивача, не погодившись з висновками експертизи, які в цій частині ґрунтуються на відсутності інформації щодо перегляду плаваючої процентної ставки після перебігу одинадцятого календарного місяця, починаючи з дати укладення додаткового договору № 4 від 11.12.2012 року на дослідження не надана, надав апеляційному суду рішення комітету з управління активами та пасивами АТ «ОТП Банк» № 11 від 19 лютого 2014 року та № 51 від 19.02.2014 року, згідно з якими розмір FIDR у зазначений спірний період складав 8 % річних, що разом із встановленим кредитним договором фіксованим відсотком - 5,06 % становить 13,06 % (8+5,06).

Враховуючи, що визначений судом розмір заборгованості з повернення кредиту не порушує прав відповідача і не оспорюється позивачем та зважаючи, що відповідач не заявив про порушення банком умов договору при визначенні розміру змінюваної (плаваючої) процентної ставки і на такі порушення не посилається і вони судом не встановлені, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_5 заборгованості за тілом кредиту та зі сплати процентів за користування кредитними коштами не підлягає зміні відповідно до висновків судової економічної експертизи, які в частині визначення розміру процентів ґрунтуються на неповно досліджених банківських документах.

Разом з тим, позивач визнав помилку, допущену при проведенні розрахунку пені, на яку вказано у висновку судової економічно експертизи і яка полягає в тому, що пеня була розрахована за ставкою 1 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, в той час, як відповідно до п. 2.1.18 додаткового договору № 4 від 11.12.2012 року визначено, що пеня розраховується виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України. Крім того пеня нарахована на загальну суму існуючої заборгованості без врахування дати прострочення окремих платежів.

Оскільки наведені порушення умов кредитного договору при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню на користь товариства, судом не враховані, колегія суддів вважає, що визначена судом до стягнення сума кредитної заборгованості підлягає зменшенню на суму, що становить різницю між розміром пені, заявленим до стягнення і стягнутим судом в сумі 149 313 грн. 18 коп. та розрахованою позивачем на стадії апеляційного розгляду справи сумою пені за спірний період у розмірі 11 837 грн. 22 коп. (149 313,18 - 11 837,22 = 137 475,96 грн.).

З огляду на наведене рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_5 підлягає частковій зміні із зменшенням розміру визначеної до стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу із 2 260 516 грн. 94 коп. до 2 123 040 грн. 98 коп. (2 260 516,94 - 137 475,93).

При цьому колегія суддів враховує, що стягнута судом кредитна заборгованість в частині визначення грошового еквівалента в іноземній валюті станом на 10.02.2015 року відповідає заявленій позивачем сумі, що підлягає сплаті у гривнях, яка в процесі судового розгляду не змінювалася і з якою позивач погоджується і на стадії апеляційного розгляду справи.

Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства та положення ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів не вважає за можливе робити висновки щодо відповідності рішення суду в цій частині положенням ст. 533 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені витрати на сплату судового збору, розмір яких пропорційно до задоволених позовних вимог становить 3 434 грн. 76 коп. (2 123 040,98 х 100:2 260 516,94 = 94), (3654 х 94 : 100 = 3 434,76), (а.с. 3).

На підставі викладеного, ст.ст. 607, 608, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 частково задовольнити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 червня 2015 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_6 та в частині розподілу судових витрат скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Це ж рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_5 частково змінити, зменшивши розмір визначеної до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суми боргу із 2 260 516 грн. 94 коп. до 2 123 040 грн. 98 коп. (двох мільйонів ста двадцяти трьох тисяч сорока гривень 98 коп.).

Стягнути із ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати на сплату судового збору в розмірі 3 434 грн. 76 коп. (три тисячі чотириста тридцять чотири гривні 76 коп.).

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис Л.В. Пузанова

Судді: підпис Г.В. Семиженко

підпис І.В. Склярська

Згідно з оригіналом:

Суддя Л.В. Пузанова