Рішення № 6835761, 10.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.09 р.                     Справа № 10/65                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача –Шинкаренко А.Г. – довіреність;

від відповідач – Базелюк Т.В.- довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі структурної одиниці – Кіровські електричні мережі м. Донецьк

до відповідача – обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа” м. Донецьк,

про стягнення 182856,74грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Кіровські електричні мережі м. Донецьк, з позовом до відповідача, обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа”, про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 165913,48грн., спожиту реактивну електроенергію в сумі 5697,50грн., індексу інфляції в сумі 3489,51грн., 3% річних в сумі 861,76грн. та пені в сумі 6894,49грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №85 від 01.01.2003р. (далі - Договір) та Додаток №5 до нього; рахунки №02/18 за період грудень 2008р.-лютий 2009р.; акти прийому-передачі за період грудень 2008р.-лютий 2009р., розрахунок заборгованості, невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві від 24.04.2009р., позовні вимоги визнав частково, а саме: на суму основного боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 165913,48грн. та реактивну електричну енергію у розмірі 5697,50грн., проти розрахунку 3% річних від прострочення платежу за активну електричну енергію у розмірі 559,00грн., 3% річних за прострочення платежу за реактивну електричну енергію у розмірі 15,80грн., індексу інфляційних за активну електричну енергію у сумі 2471,75грн. та індексу інфляційних за реактивну електричну енергію у сумі 39,13грн. не заперечує, щодо стягнення пені заперечував у повному обсязі.

Крім того, відповідач надав клопотання про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців, посилаючись при цьому на те, що продукція підприємства є суспільно необхідною для споживачів та тяжкий фінансовий стан.

У відзиві №07/03-27 від 26.05.2009р. заявив про часткову оплату спожитої активної електроенергії за грудень 2008р. на суму 109737,37грн. та спожитої реактивної електроенергії за січень-лютий 2009р. в сумі 5697,50грн.; надав докази сплати – копії банківських виписок та акту звіряння взаємних розрахунків від 06.05.2009р.

Представник позивача у судових засіданнях підтвердив часткову оплату боргу.

У додаткових поясненнях та судовому засіданні від 10.11.2009р. відповідач підтвердив, що визнає позовні вимоги частково в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію у розмірі 56176,11 грн., 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 820,83 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 22,25 грн., індекс інфляційних за активну електричну енергію у сумі 3425,94 грн., індекс інфляційних за реактивну електричну енергію у сумі 39,13 грн.

У підтвердження свої заперечень щодо підстав нарахування пені надав копію договору № 85 від 01.01.2003 р., в якій у пункті 4.2. не визначений розмір нарахування пені, а також протокол розбіжностей до договору від 01.01.2003 р., з якого убачається, що питання про нарахування пені або інші спірні вимоги з цього приводу між сторонами не виникали.

У підтвердження своїх заперечень посилався на рішення суду по справі № 10/199 від 06.11.2008 р.

Звернув увагу суду на той факт, що наданий позивачем варіант договору має виправлення, яких не має у його договорі.

Також пояснив, що протокол розбіжностей, який наданий позивачем до позовної заяви має посилання на те, що він є узгодженням розбіжностей до договору № 85 від 01.01.2005 р., який так і не був укладений між сторонами.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 56176,11грн., 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 839,51грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 22,25грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 3450,38грн., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у сумі 39,13грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, в частині стягнення пені в сумі 6894,49грн. – задоволенню не підлягають; в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 109737,37грн. та спожитої реактивної електроенергії в сумі 5697,50грн. – припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №85 від 01.01.2003р., згідно з яким постачальник (позивач) зобов’язався продавати електричну енергію, а споживач (відповідач) зобов’язався оплачувати електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня поточного року (тобто до 31.12.2003р.) та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Згідно умов Договору (п.п. 2.1.1, 2.2.3), постачальник зобов’язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару, а споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

Пунктом 3 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Як убачається з наданих позивачем документів позивачем здійснювалось постачання підприємству відповідача електричної енергії згідно з умовами Договору, що підтверджується Актами приймання-передачі за період грудень 2008р.-лютий 2009р., що підписані сторонами.

Рахунки на оплату спожитої електроенергії №02/18 за період грудень 2008р.-лютий 2009р. були вручені представнику відповідача Кочержат С. І. для оплати 31.12.2008р., 02.02.2009р. та 02.03.2009р. відповідно, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на них.

Вказані обставини відповідач у судових засіданнях не спростовував.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Пунктом 3 Додатку №5 до Договору сторони передбачили, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виковуватись протягом не більше 5-ти календарних днів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем рахунки №02/18 за період грудень 2008р.-лютий 2009р. лютий 2009р. своєчасно та у повному обсязі сплачені не були, що по суті відповідачем не заперечувалось.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов’язані встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що була поставлена за Договором, з боку відповідача виник борг за спожиту активну електроенергію в сумі 165913,48грн., спожиту реактивну електроенергію в сумі 5697,50грн., що підтверджується матеріалами справи та по суті не заперечується відповідачем.

Відповідачем у квітні 2009р. було частково сплачено вартість спожитої активної електроенергії на суму 109737,37грн. та спожитої реактивної електроенергії в сумі 5697,50грн. Вказаний факт підтвердив позивач по справі.

За вказаних обставин провадження по справі щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію на суму 109737,37грн. та спожитої реактивної електроенергії в сумі 5697,50грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за період грудень 2008р. за спожиту активну електроенергію підлягають задоволенню на суму 56176,11грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

З огляду на правильне нарахування, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 839,51грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 22,25грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 3450,38грн., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у сумі 39,13грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені у сумі 6894,49грн. за прострочення платежів за Договором, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що обов’язковою умовою виникнення права у кредитора щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення господарського зобов’язання є передбачення вказаної санкції умовами договору з встановленням її розміру.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.11.2009р. по справі №10/199 за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Кіровських електричних мереж до комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа” про стягнення 103123,23грн. встановлено наступні факти.

Пункт 4.2.1 Договору, який повинен передбачати відповідальність за прострочення платежів у вигляді пені, не містить її розміру. Вказаний пункт містить виправлення від руки, що не завірені сторонами, тому суд не прийняв їх до уваги.

Отже суд приходить до висновку, що сторонами відповідальності за порушення строків оплати електроенергії передбачено умовами Договору не було, а тому права у позивача щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені немає. З огляду на зазначене, позовні вимоги в цієї частині не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом не приймається до уваги надана позивачем копія протоколу розбіжностей (а.с.16), оскільки він укладений до договору №85 від 01.01.2005р., в той час як договір №85, згідно якого виникла заборгованість, що є предметом спору в цієї справі, укладений 01.01.2003р. Крім того, протокол розбіжностей, як елемент процедури їх узгодження, лише фіксує їх наявність, а не встановлює остаточну редакцію окремих пунктів договору.

Що стосується клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення строком на шість місяців суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення.

В обґрунтування клопотання він посилався на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані.

Розглянув вказані доводи відповідача та матеріали справи суд приходить до висновку, що доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем надано не було. Надані ним документи лише підтверджують скрутний фінансовий стан підприємства. Крім того, відповідач не обґрунтував, яким саме чином, розстрочка виконання рішення строком на шість місяців вплине на виконання рішення.

Враховуючи викладене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 11, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 80, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Частково задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Кіровські електричні мережі м. Донецьк заявлені до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа”, про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 56176,11грн., 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 839,51грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 22,25грн., індексу інфляції за активну електричну енергію у сумі 3450,38грн., індексу інфляції за реактивну електричну енергію у сумі 39,13грн. та пені в сумі 6894,49грн.

2. Стягнути з обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Кіровських електричних мереж (83042, м. Донецьк, вул. Ломоносова, 12, ЄДРПОУ 00130915, р/р 260363011291 в філії ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 56176,11грн.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Кіровські електричні мережі м. Донецьк заявлених до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа”, про стягнення пені в сумі 6894,49грн.

4. Стягнути з обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Кіровських електричних мереж (83042, м. Донецьк, вул. Ломоносова, 12, ЄДРПОУ 00130915, р/р 26006301751415 у БО „Сонячне” філії ГУ ПІБ Дон. обл., МФО 334635) 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 839,51грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 22,25грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у сумі 3450,38грн., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у сумі 39,13грн.

5. Припинити провадження по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Кіровські електричні мережі м. Донецьк за позовом до обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Димитровтепломережа”, про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 109737,37грн. та спожиту реактивну електроенергію в сумі 5697,50грн.

6. Стягнути з обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул. Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Кіровських електричних мереж (83042, м. Донецьк, вул. Ломоносова, 12, ЄДРПОУ 00130915, р/р 26006301751415 у БО „Сонячне” філії ГУ ПІБ Дон. обл., МФО 334635) витрати по сплаті державного мита в сумі 1759,62грн. та витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113,55грн.

Видати накази після вступу рішення у законну силу.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 16.11.2009р.

Суддя Приходько І.В.                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.