Рішення № 6835752, 18.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.09 р.                     Справа № 10/141                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючогосудді - Приходько І. В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Бережной Р.В. – довіреність; Татусь О.А. – довіреність;

від відповідача – Любач В.В. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ,

до відповідача Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м. Макіївка,

про стягнення суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 432164,52грн. та 3% річних у розмірі 72758,70грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Дочірня компанія «Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м. Київ, з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м. Макіївка, про стягнення суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 432164,52грн. та 3% річних у розмірі 72758,70грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на рішення суду по справі №35/332 від 19.12.2006р., сплату відповідачем суми боргу у серпні 2008 р., положення статті 625 Цивільного кодексу України, розрахунок суми позову.

Представник відповідача у своїх поясненнях до суду проти позову заперечував. Пояснив, що сума боргу, яка була стягнута 19.12.2006р. за рішенням суду по справі №35/332 погашена у повному обсязі 29.08.2008р.

Крім того, повідомив суд, що підприємство відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та відповідно до частини 6 статті 3.7. вважає безпідставним нарахування 3 % річних та індексу інфляції.

Також вважає, що підставою застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3 % річних та індексу інфляції є наявність суми боргу, яку боржник повинен сплатити на вимогу у кредитора. Оскільки за рішенням суду сума боргу була стягнута, а 29.08.2008р. погашена підприємством у повному обсязі, у позивача відсутні будь-які підстави застосування положень вказаної статті (арк.24-25).

Термін розгляду справи відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався на 1 місяць.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 19.12.2006р. рішенням суду по справі №35/332 задоволені позовні вимоги ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (позивач по справі) до КП «Макіївтепломережа» (відповідач по справі) та стягнута сума основного боргу у розмірі 1435762,51грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім умов договору №06/04-2347-ТЕ-8 від 30.12.2004р.

Крім того, з відповідача було стягнуто пеню, 3 % річних, індекс інфляції та судові витрати.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до платіжного доручення №6 сума основного боргу у розмірі 1435762,51грн. була сплачена відповідачем 29.08.2008р. (арк.49- 51).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на прострочення відповідачем зобов’язань по сплаті суми боргу у розмірі 1435762,51грн., період нарахування індексу інфляції з січня 2007р. по вересень 2008р., період нарахування 3 % річних з грудня 2006р. по серпень 2008р. (протокол с/з від 18.11.2009 р. арк.52).

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у позивача підстав для застосування інфляційних витрат та 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1435762,51грн. за період з січня 2007р. по вересень 2008 р. у зв’язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду по справі №35/332, яке набрало законної сили у грудні 2006р.

Суд встановив, що зобов’язання відповідача щодо сплати суми основного боргу у розмірі 1435762,51грн. ґрунтуються на умовах договору №06/04-2347-ТЕ-8 від 30.12.2004р. Обсяг цього зобов’язання визнано рішенням суду по справі №35/332.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суд встановив, що станом на грудень 2006р. відповідач мав перед позивачем грошове зобов’язання у розмірі 1435762,51грн. щодо сплати отриманого природного газу за договором №06/04-2347-ТЕ-8.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Суд дослідив заперечення відповідача, які стосуються перебування підприємства у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до витягу № 276/164 від 26.10.2009 р. станом на 26.10.2009 р. відповідач перебуває у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі Закон № 2711-ІУ арк.48).

Відповідно до пункту 10.5. вказаного Закону (№ 2711-ІУ) встановлено, що заборгованість, яка реструктуризована не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції, крім випадків розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного відповідно до цього Закону.

На вимогу суду представник відповідача пояснив, що заборгованість у розмірі 1435762,51грн. не була реструктуризована, свідченням цьому є погашення боргу у повному обсязі у серпні 2008 р.

Враховуючи ті обставини, що до суду не надано будь-яких доказів реструктуризації суми боргу, яка була стягнута за рішенням суду по справі № 35/332, суд вважає, що не має підстав для застосування положень пункту 10.5. Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Що стосується інших заперечень відповідача про хибність застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає , що вони є юридично неспроможними виходячи з наступного.

Позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного права, яке полягало у невиконанні відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати отриманого ним газу, і вказане право захищено судом шляхом стягнення з відповідача боргу з урахуванням інфляційних витрат, 3 % річних та пені, про що є рішення господарського суду по справі № 35/332.

Обґрунтовуючи суму заявлених позовних вимог, позивач посилався на виконання відповідачем рішення суду по справі № 35/332 щодо сплати суми основного боргу лише у серпні 2008 р., проти вказаного факту не заперечував і сам відповідач.

У зв’язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, суд вважає, що позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду по справі № 35/332 у грудні 2006р., але сплачених відповідачем лише 29 серпня 2008р.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 661 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з урахуванням процентів річних, випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Застосування положень частини другої цієї статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

При цьому, передбачене законодавством право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від

знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевірив розрахунок позовних вимог, суд встановив, що позивач заявляє до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 432164,52грн. нараховану на заборгованість у розмірі 1435762,51 грн. за період з січня 2007р. по вересень 2008р., а також 3 % річних у розмірі 72758,70грн. за період з грудня 2006р. по серпень 2008р.

Судом також встановлено, що відповідно до платіжного доручення №6 сума основного боргу у розмірі 1435762,51грн. була сплачена відповідачем 29.08.2008р.

Арифметичний підрахунок індексу інфляції та 3 % річних здійснено судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази «Законодавство» та встановлено, що заявлена сума інфляційних витрат у розмірі 432164,52грн. підлягає задоволенню у повному обсязі. Суд зазначає, що за вказаною програмою за заявлений період збитки від знецінення грошових коштів складають більшу суми ніж заявлено позивачем, але останній не скористався своїм правом та не надав до суду будь-яких заяв чи клопотань у відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується 3 % річних, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 72733,16грн., в решті позовних вимог на 25,54грн. суд відмовляє, оскільки відповідачем допущена помилка при застосуванні періоду нарахування позовних вимог.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 598, 611, 625 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», керуючись статтями 22, 33, 35, 43, 49, 69 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Частково задовольнити позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ, заявлені до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м.Макіївка, про стягнення суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 432164,52грн. та 3% річних у розмірі 72758,70грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, госпблок, ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії «Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 432164,52грн. та 3 % річних у розмірі 72733,16грн.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 25,54грн. суд відмовляє.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, госпблок, ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії «Газ «України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) витрати по сплаті державного мита в розмірі 5048,98грн. та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 117,99грн.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 23.11.2009 р.

Суддя Приходько І.В.                               

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу 1;

1 прим. – у справу.,