Рішення № 68347756, 11.08.2017, Селидівський міський суд Донецької області

242/403/17

2/242/1102/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Козаковій Н.Г., розглянувши в порядку заочного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № 29-364/2012 від 04.04.2012 року, укладеного між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС Банк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 320000,00 грн. строком до 03 квітня 2019 року зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому договором. З метою забезпечення повернення кредиту між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 29/364/2012-П1 від 04.04.2012 року, згідно якого остання зобовязалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за зобовязанням ОСОБА_1 В подальшому ПАТ «НЕОС Банк» відступило право вимоги на користь ПАТ «Альфа-Банк». У порушення норм закону та умов договору відповідачі зобовязання за вказаним договором належним чином не виконали. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 21.11.2016 року мають заборгованість 372880,82 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 220939,49 грн.. заборгованість за відсотками 151941,33 грн. Просить стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення відповідно до яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивачем надано лише копії кредитного договору та інших документів, що в свою чергу виключає можливість прийняти їх як належні докази. Крім того, зазначив, що кредитний договір № 29-364/2012 віл 04.04.2012 року він не підписував та оригіналу даного договору з його підписом не існує. Також відмітив, що про відступку права вимоги від ПАТ «НЕОС Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» він не повідомлявся і ніяких документів з цього приводу він також не підписував. В порушення вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивачем нарахована пеня та штрафи на основну суму заборгованості. Просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду письмові заперечення відповідно до яких позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона не отримувала будь-яких повідомлень про порушення основного зобовязання боржником, договір поруки вона не переукладала, в звязку з чим, вважає поруку припиненою і предявлення позовних вимог позивачем до неї необґрунтованим. Крім того, про заміну кредитора в зобовязанні вона не була повідомлена, вважає, що в результаті цього відбулося погіршення становища поручителя і в свою чергу припинення поруки. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення сум з поручителя.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно положень ст. 60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до укладеного договору № 29-364/2012 від 04.04.2012 року, укладеного між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС Банк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 320000,00 грн. строком до 03 квітня 2019 року зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

З метою забезпечення повернення кредиту між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 29/364/2012-П1 від 04.04.2012 року, згідно якого остання зобовязалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за зобовязанням ОСОБА_1

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно договору факторингу № 1 від 21 липня 2014 року, укладеного між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС Банк», та ПАТ «Альфа-Банк» останній отримав право вимоги по кредитним договорам за реєстром заборгованості боржників, серед яких є кредитний договір № 29-364/2012 від 04.04.2012 року та договір поруки № 29/364/2012-П1 від 04.04.2012 року.

Відповідно до змісту ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексусаме в момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 638та ч. 1ст. 640 ЦК Українидоговір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2ст. 640 ЦК Україниу разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістомст. 1046 ЦК Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору

З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти.

Як вбачається з заяви-анкети позичальника фізичної особи від 22.03.2012 року, ОСОБА_1 під особистий підпис був ознайомлений з умовами кредитування, процентною ставкою, графіком погашення кредиту та надав для цього відповідні персональні дані та інформацію (а.с. 16-18).

Відповідно до меморіального ордеру № 4324245 від 04.04.2012 року ПАТ «Банк Кіпру» на виконання кредитного договору № 29-364/2012 від 04.04.2012 року перерахував на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 320000 грн. 00 коп. (а.с. 14).

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено і між сторонами існують договірні зобовязання.

Суд критично відноситься до доводів відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що він не підписував договір, оскільки це спростовується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

На підставі ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилася у відповідача. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору (а.с. 29).

Слід також зауважити, що як вбачається з вищевказаного розрахунку позивачем пеня та штраф за просрочку платежів по кредиту не нараховувалася, у звязку з чим, положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не порушувалися і доводи відповідачів в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 з приводу того що позивачем не було повідомлено про відступлення права вимоги за договорами кредиту та поруки, оскілки в матеріалах справи міститься повідомлення ПАТ «НЕОС Банк» від 25.07.2014 року та список згрупованих рекомендованих відправлень, які підтверджують факт направлення ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора в зобовязанні (а.с. 36-38).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, порука це строкове зобовязання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлюється законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

З п. 7.3 договору поруки вбачається, що до правовідносин, повязаних з укладанням та виконанням цього Договору застосовується позовна давність тривалістю у три роки. З підписанням цього Договору сторони домовились, про збільшення спеціальної позовної давності, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) за цим Договором, та встановлення її тривалістю у три роки.

Суд не може, прийняти встановлений договором поруки строк позовної, оскільки він застосовується разі предявлення позовних вимог до поручителя після закінчення терміну виконання основного зобовязання, а саме: 03.04.2019 року. Натомість позивач звернувся до боржника і поручителя з позовом про дострокове повернення кредитних коштів, в звязку з чим, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ст.. 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобовязання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_2 повідомлення щодо порушення боржником основного зобовязання та фактичного скорочення термінів повернення кредиту, а також заміну кредитора за договором кредиту та поруки.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобовязаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обовязок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобовязань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобовязання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «предявлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості предявити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобовязання за договором поруки слід предявити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитним договором позичальником було сплачено у червні 2014 року (а.с. 29), у звязку чим, суд вважає, що перебіг шестимісячного строку дії договору поруки почався з липня 2017 року. Суд звертає увагу, що строк дії поруки припинено у грудні 2017 року.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_2 щодо предявлення вимог позивачем поза межами строку дії договору поруки і в цій частині в позові слід відмовити.

Оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази, вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що відповідач ОСОБА_1 в однобічному порядку не виконав покладені на нього договором зобовязання по поверненню кредиту та оплаті за користування грошима, а тому позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 5593 грн. 21 коп. які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1054, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 76, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 29-364/2012 від 04.04.2012 року у розмірі 372 880 (триста сімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) витрати, повязані зі сплатою судового збору у розмірі 5593 (пять тисяч пятсот девяносто одну) грн. 21 коп.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Владимирська