Ухвала суду № 68338232, 17.08.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4554/17 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/1156/17 Категорія: 32 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Слупко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» (далі - ДП «Луцький КХП № 2») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, за апеляційною скаргою відповідача ДП «Луцький КХП № 2» на рішення Луцького міськрайонного суду від 10 липня 2017 року,

встановила:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 01 лютого 1989 року по 16 травня 1994 року він працював на Луцькому комбінаті хлібопродуктів № 2, правонаступником якого є ДП «Луцький КХП № 2».

17 грудня 1993 року о 14 год. 00 хв. він, займаючи посаду силосника, перебуваючи на робочому місці згаданого підприємства, отримав травму.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2010 року в справі № 2-1842/10 ДП «Луцький КХП № 2» проведено розслідування та складено акт № 3 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який затверджений керівником підприємства 10 серпня 2010 року.

Згідно з п. 11 вказаного акту він при виконанні трудових обов'язків по завантаженню борошна у віз отримав тілесні ушкодження у вигляді травми хребта і травматичний шок, причиною чого стала його необережність, а джерелом нещасного випадку - устаткування. Тобто він отримав виробничу травму у зв'язку з тим, що місце по завантаженню борошновозів не було обладнане запобіжним тросом та у зв'язку із недосконалістю інструкції по охороні праці для вантажників борошновоза.

10 червня 2010 року висновком Луцької міської МСЕК внаслідок отриманого трудового каліцтва на виробництві йому було встановлено другу групу інвалідності довічно.

На даний час він не може повноцінно пересуватися, рухатися, відчуває незручності у повсякденному житті, веденні господарства, у зв'язку з чим змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичайного способу життя.

Отриманим трудовим каліцтвом йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, які він постійно переживає. Отримане ним ушкодження здоров'я є незворотним. Інвалідність встановлена йому пожиттєво, що свідчить про неможливість відновлення попереднього ставну здоров'я.

Після отримання виробничої травми та лікування він 16 травня 1994 року був звільнений з посади силосника ДП «Луцький КХП № 2» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. З того часу він є непрацездатним.

З серпня 2001 року він перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві як потерпілий від нещасного випадку на виробництві та отримує щомісячну грошову страхову виплату.

Нещасний випадок на виробництві з ним стався 17 грудня 1993 року, а вперше стійку втрату професійної працездатності в розмірі 70 % йому було встановлено МСЕК 26 квітня 1995 року.

10 червня 2016 року він звернувся до ДП «Луцький КХП № 2» із заявою про відшкодування моральної шкоди, але відповіді не отримав.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ДП «Луцький КХП № 2» на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 липня 2017 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДП «Луцький КХП № 2» на користь ОСОБА_3 16 000 гривень на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ДП «Луцький КХП № 2» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 гривень.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Луцький КХП № 2» просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.

В запереченні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, зазначаючи про безпідставність доводів скарги та законність і обґрунтованість рішення суду.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 01 лютого 1989 року працював на ДП «Луцький КХП № 2» на різних посадах, з 04 серпня 1993 року - силосником у відділенні готової продукції. 16 травня 1994 року його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Наведені обставини підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_3 (а. с. 5-8).

Згідно з рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Луцький КХП № 2» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві позов задоволено і ухвалено встановити, що 17 грудня 1993 року ОСОБА_3, працюючи силосником на ДП «Луцький КХП № 2», під час виконання трудових обов'язків, отримав травму. ДП «Луцький КХП № 2» зобов'язано скласти акт про нещасний випадок за формою Н-1, що мав місце 17 грудня 1993 року під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків (а. с. 22-23).

З акту № 3 про нещасний випадок за формою Н-1, затвердженого в. о. керівника ДП «Луцький КХП № 2» 10 серпня 2010 року, вбачається, що 17 грудня 1993 року о 14.00 годині при завантаженні борошновоза силосник-вантажник ОСОБА_3 стояв на площадці борошновоза. Під час підняття завантажувальної лійки він підсковзнувся на мокрій площадці і впав вниз, отримавши при падінні тілесні ушкодження та травматичний шок (а. с. 3-4).

Згідно з випискою з акту освідування у лікарсько-трудовій експертній комісії (ЛТЭК) від 03 квітня 1995 року ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 70 % у зв'язку з травмою, отриманою 17 грудня 1993 року (а. с. 12).

24 червня 2010 року ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причина інвалідності - трудове каліцтво, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від вказаної дати. (а. с. 9).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці (ч. 3 ст. 153 КЗпП України).

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

Статтею 23 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника докладати додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Як зазначив Конституційний Суд України у п. 4.1 рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіює йому моральні та фізичні страждання.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши факт порушення відповідачем законних прав позивача ОСОБА_3 на безпечні та нешкідливі умови праці, недодержання відповідачем вимог законодавства про охорону праці, внаслідок чого позивач втратив 70 % професійної працездатності, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння йому моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування в сумі 16 000 грн. судом враховано всі обставини справи, в тому числі вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про відсутність його вини у заподіянні моральної шкоди позивачу не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 440-1 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктами 1, 2 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці та дотримання законодавства про працю, або профспілкового органу щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; показання свідків та інші докази.

Отже одним із доказів вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

Як зазначалося вище, факт травмування ОСОБА_3 під час виконання ним трудових обов'язків на ДП «Луцький КХП № 2» підтверджено актом № 3 про нещасний випадок за формою Н-1, затвердженим в. о. керівника ДП «Луцький КХП № 2» 10 серпня 2010 року (а. с. 3-4). В цьому акті серед заходів щодо усунення причин нещасного випадку вказано обладнати місце по завантаженню борошновозів запобіжним тросом і внести зміни в інструкцію по охороні праці для вантажників борошновозів. Обставини, за яких стався нещасний випадок - під час підняття завантажувальної лійки ОСОБА_3 підсковзнувся на мокрій площадці і впав вниз.

Навіть самі по собі наведені обставини дають підстави зробити висновок про те, що підприємство не виконало вимоги законодавства про створення належних та безпечних умов праці на робочому місці позивача (це місце не було обладнане запобіжним тросом, інструкція по охороні праці була недосконалою, допущена робота працівника на мокрій площадці, що тягне за собою ризик ковзання та падіння), тобто про наявність вини відповідача у нещасному випадку.

Відповідно до пунктів 10, 11, 13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (далі - Порядок), який діяв на час складання вищезгаданого акту № 3 про нещасний випадок на виробництві від 10 серпня 2010 року, роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. Комісія зобов'язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, і передати його на затвердження роботодавцю.

Отже проведення розслідування нещасного випадку та складення акту за формою Н-1 законодавством покладено на роботодавця.

Той факт, що всупереч наведеним вимогам Порядку ДП «Луцький КХП № 2» неналежним чином провело розслідування нещасного випадку на виробництві, який мав місце з позивачем ОСОБА_3, і не відобразило в акті про нещасний випадок відомості про осіб, які допустили порушення законодавчих та інших актів з охорони праці, і взагалі не заповнило графу акту про наявність вини підприємства чи потерпілого, не свідчить про відсутність вини відповідача у нещасному випадку і не звільняє його від відповідальності перед позивачем за заподіяну йому моральну шкоду.

Не є підставою звільнення від такої відповідальності і вказана в акті причина нещасного випадку - необережність потерпілого.

ДП «Луцький КХП № 2» повинно відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки не забезпечило безпечних і нешкідливих умов праці.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 10 липня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді