Рішення № 6833800, 20.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2009Справа №2-31/2906-2009 За позовом - Фізичної особи – підприємця Тарасенко Петра Миколайовича (95010, м.Сімферополь, вул. Ковильна, 46, кв. 104; ідент. код 2067916832) до відповідача – Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул. Толстого, 15)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –

1)          Сімферопольської міської ради (м.Сімферополь, вул. Толстого, 15)

2)          Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об’єднання Железнодорожного района м.Сімферополя (м.Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13)

про спонукання до виконання певних дій

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – Тарасенко П.М., свідоцтво про держ.реєстрацію, паспорт

від відповідача – Романенко О.М., дов. у справі

від першої третьої особи – Романенко О.М., дов. у справі

від другої третьої особи – Власова О.В., дов. у справі

Обставини справи:

Фізична особа – підприємець Тарасенко Петро Миколайович звернувся до господарського суду АРК з позовом до відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про зобов’язання відповідача укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул.Ларіонова, 40-а, загальною площею 51,3 кв.м., обґрунтовуючи такий обов’язок відповідача рішенням Сімферопольської міської ради від 19.03.2009р. №690, яким дане приміщення включено до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Заявою про зміну позовних вимог від 16.07.2009р. позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, змінив позовні вимоги і просить суд зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради від 19.03.09р. №690 «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік», підготувати необхідні документи і провести необхідні заходи по приватизації шляхом викупу фізичної особи-підприємцем Тарасенко П.М. нежитлових приміщень по вул.Ларіонова, 40-а в м.Сімферополь, загальною площею 51,3кв.м. Заява прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та КП ЖЕО Железнодорожного району м.Сімферополя був укладений договір оренди нежитлового приміщення №262/6 від 14.10.2008р. Позивачем були проведені за власний рахунок поліпшення орендованого майна, які були узгоджені з орендодавцем. Вартість полишень скала 32694 грн. Рішенням 46-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 19.03.2009р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» нерухоме майно – нежитлові приміщення за адресою м.Сімферополь, вул.Ларіонова, 40 - А площею 51,3 кв.м., що знаходяться у оренді позивача, включені до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Але 30.04.2009р. відповідач у своєму листі повідомив про неможливість провести заходи щодо приватизації вказаного об’єкту, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що Фонд майна Сімферопольської міської ради не має можливості провести дії щодо приватизації підвального приміщення з огляду на законодавчу невизначеність правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ тощо).

Ухвалою господарського суду АРК від 18.06.2009р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сімферопольську міську раду та Комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м.Сімферополя.

Ухвалою господарського суду АРК від 28.07.2009р. провадження по справі зупинено, у зв’язку із призначенням по справі будівельно - технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АРК від 02.11.2009 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав змінені позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задольнити з викладних у позовній заяві підстав.

Представник відповідача проти позову заперчує, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представники третіх осіб просять винести рішення відповідно до діючого законодавства.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, висновок судової будівельно-техничної експертизи, суд,

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008р. між фізичною особою-підприємцем Тарасенко Петром Миколайовичем (Орендар) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об’єднання Железнодорожного району м.Сімферополя» (Орендодавець) був укладений договір №262/6 оренди індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності м.Сімферополя, строком дії з 14.10.2008 р. по 13.10.2009 р.

Згідно п. 1.1 договору фізична особа-підприємець Тарасенко П.М. на підставі рішення Залізничної районної ради м.Сімферополя №530 від 14.10.2008 р. прийняв в термінове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, площею 51,3 кв.м., розташовані в подвалі будинку №40-А по вул.Ларіонова у м.Сімферополь. Орендодавець - Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об'єднання Железнодорожного району м.Сімферополя є балансодержателем даного приміщення, яке належить на праві комунальної власності Сімферопольській міській раді. Залишкова балансова вартість орендованого майна при укладенні договору складала 83904,00гривень.

Відповідно до умов зазначеного договору, капітальний та поточний ремонти приміщення виконуються за рахунок орендаря. Питання компенсації орендодавцем вартості полишень приміщення, що орендується, зроблених орендарем які не можливо відокремити без шкоди для майна, вирішується у встановленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за згодою орендодавця були здійснені підрядним способом невід’ємні полипшення орендованих приміщень площею 51,3 кв.м на загальну суму 32694,00 грн., що підтверджується аудиторським висновком від 03.11.2008 р. про вартість здійснених поліпшень, виданого аудиторською фірмою «Аудит-Сервіс» (а.с.44-47).

Рішенням 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської Ради від 19.03.2009р. № 690 «Про затвердження програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради, що підлягають приватизації, до якого включений об'єкт –нежитлові приміщення по вул.Ларіонова, 40-а, м. Сімферополь, площею 51,3кв.м, шляхом викупу (а.с.86).

Доказів скасування або визнання недійсним даного рішення Сімферопольської міської ради сторонами суду не надано, отже дане рішення є чинним.

З огляду на вказане рішення Сімферопольської міської Ради, відповідач повинен виконати необхідні заходи з організації підготовки необхідного пакету документів для укладення з позивачем договору купівлі-продажу вищевказаних приміщень по вул.Ларіонова, 40 «а» м.Сімферополь.

Проте, відповідач листом за №749/40/03 від 30.04.09р. повідомив позивача, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не має можливості провести заходи щодо приватизації вищезгаданого об'єкту, посилаючись на те, що даний об'єкт є підвальним приміщенням і в даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясок і ін.), визначення категорій вказаних приміщень залишаються законодавчо неврегульованими. При цьому, Фонд комунального майна відніс нежитлове підвальне приміщення по вул.Ларіонова, 40 «а» в розряд допоміжних приміщень житлового комплексу.

Відмова відповідача здійснити заходи щодо приватизації позивачем орендованого приміщення стала підствою для зверення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам цих законів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що об’єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Згідно зі статею 3 вказаного Закону приватизація об’єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до статті 4 Закону продавцями об’єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з пунктом 3 Положення про Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, затвердженого рішенням 14 сесії 5 скликання Сімферопольської міської ради від 18.01.2007 р. №161, основним завданням останнього є здійснення повноважень власника комунального майна, організація та проведення приватизації комунального майна, формування, облік, передача в оренду комунального майна міста Сімферополя (а.с.74).

Покупцями об’єктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. При цьому, включення об’єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього майна; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вже зазначалось, Сімферопольська міська рада своїм рішенням №690 від 19.03.2009 р. включила до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу, нежитлові приміщення площею 51,3 кв.м. по вул.Ларіонова, 40 А у м.Сімферополь, що орендуються позивачем.

Але відповідач відмовив позивачу в проведенні заходів по приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Ларіонова, 40 «а», посилаючись як на підставу відмови на неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, визначення категорій таких приміщень.

Однак, вказані посилання не можуть бути підставою для відмови позивачу у приватизації об’єкту, щодо якого прийнято відповідне рішення власника про його приватизацію шляхом викупу.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачі, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч.2 ст.10 вказаного закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, колясочні, горища і т.ін.) передаються безоплатно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005р. №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №927/11207, допоміжні приміщення житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Разом з тим, статтею 4 Житлового кодексу України передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Також відповідно до п.п. 2.50 Державних будівельних норм України “Житлові будинки. Основні положення” ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. допоміжні приміщення багатоквартирного будинку— приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У зв’язку з необхідністю з’ясування питань щодо цільового призначення нежитлового підвального приміщення, яке є предметом даного спору, участі цього приміщення в обслуговуванні житлового будинку, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта №100/09 від 27.10.2009 р., нежитлове приміщення загальною площею 51,3 кв.м., розташоване у житловому будинку №40-а по вул.Ларіонова у м.Сімферополі, знаходиться у цокольному поверсі та не є підвальним допоміжним приміщенням цього житлового будинку.

Також експертом встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 51,3 кв.м., розташоване у житловому будинку №40-а по вул.Ларіонова у м.Сімферополь, для забезпечення експлуатації та технічного обслуговування цього житлового будинку не використовується. У даному нежитловому приміщенні загальною площею 51,3 кв.м. технічні приміщення відсутні, через приміщення транзитом проходять трубопроводи холодного та горячого водопостачання житлового будинку без запорної арматури, що відноситься до житлової частини будинку. Приміщення загальною площею 51,3 кв.м., розташоване у житловому будинку №40-а по вул.Ларіонова у м.Сімферополі, відноситься до нежитлових приміщень, які є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин по визначенню ДБН В.2.2-15-2005.

Згідно інвентарної справи житлового будинку №40-а по вул.Ларіонова в м.Сімферполі в його підвальної частині розміщені приміщення різного призначення, у тому числі технічні приміщення (електрощітові №№24,26), підсобні приміщення (колясочна №23) і нежитлові приміщення (хол, кабінети, склад, архів інш.) Дане приміщення на плані позначено під №10 як склад, не приймає участі в обслуговуванні і життєзабезпеченні житлового будинку, тобто не є допоміжним приміщенням житлового фонду.

Таким чином, нежитлові приміщення загальною площею 51,3кв.м, які розташовані у цокольному поверсі багатоквартирного житлового будинку по вул.Ларіонова, 40-а в м. Сімферополі, в розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, а тому, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” є об’єктом малої приватизації.

Відповідно до п.51 підрозділу «Приватизація об’єктів групи А» Закону України «Про державну програму приватизації», у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об’єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)» викуп як один із способів приватизації застосовується відносно об'єктів малої приватизації, включених в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування”, акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Сімферопольська міська рада у межах своєї компетенції прийняла рішення щодо вказаного приміщення та включила його до переліку майна, що підлягає приватизації у спосіб –викуп.

Відповідно до ст.ст.4, 8, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” підготовка об’єкту малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, яким є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, та який повинен був виконати певні дії, пов’язані з підготовкою об’єкта малої приватизації до продажу.

Пунктом 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) встановлено, що термін підготовки об'єкту малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня ухвалення рішення про включення його у відповідний перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання відповідча на наявність законодавчо встановленого обмеження на приватизацію даного об’єкту необґрунтовані.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав, визначені ст.16 Цивільного кодексу України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, та не доведено необґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Тарасенко П.М. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 20.11.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 24.11.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.                    Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м.Сімферополь, вул. Толстого, 15; ОКПО 20687358) виконати рішення 46 сесії Сімферопольської міської ради V скликання № 690 від 19.03.2009 року «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» підготувати необхідні документи та провести заходи щодо приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем Тарасенко Петром Миколайовичем (95000, м.Сімферополь, вул.Ковильна, б.46. кв.104; ідентифікаційний номер 2067916832) нежитлових приміщень по вул.Ларіонова, 40 А у м.Сімферополі, загальною площею 51,3 кв.м.

3.          Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ОКПО 20687358) на користь фізичної особи-підприємця Тарасенко Петра Миколайовича (95000, м.Сімферополь, вул.Ковильна, б.46. кв.104; Ідентифікаційний номер 2067916832) 85,00грн. державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.