Ухвала суду № 68337912, 14.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим», про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 18 вересня 2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Апеляційний суд Дніпропетровської області 9 грудня 2015 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2015 року скасував й ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задовольнив: стягнув на його користь з ОСОБА_4 47 млн 981 тис. 333 грн 31 коп. - заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2009 року №11416720000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Гранд Дистрибьюшен Юг»; 8 млн 808 тис. 638 грн 89 коп. - заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2009 року №11416663000, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Лотос-Крим» - а всього 56 млн 789 тис. 972 грн 20 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 31 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2016 року залишив без змін.

5 липня 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої доводи заявник надав постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року, 14 вересня та 19 жовтня 2016 року.

ОСОБА_4 також подав клопотання, у якому просить зупинити виконання ухвалених у справі рішень суду.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції виходив із того, що позичальники та поручитель не виконали взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку. При цьому, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до договору поруки частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки сторони неодноразово змінювали кінцевий строк повернення кредиту, умови кредиту та договору поруки, зокрема, 7 березня 2013 року банк уклав з відповідачем додаткову угоду до договору поруки, згідно з якою строк дії поруки визначено 10 років, вимогу про повернення заборгованості за кредитними договорами до поручителя банк пред'явив 22 серпня 2013 року, а позов до суду банк подав 19 вересня 2013 року.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду містяться висновки про те, що:

- вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, яки встановили сторони в договорі) (17 вересня 2014 року № 6-6цс14);

- непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення поруки, а отже, обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням (14 вересня 2016 року № 6-1451цс16);

- з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом (19 жовтня 2016 року № 6-1265цс16).

Порівняння змісту наданих постанов Верховного Суду України зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Ураховуючи викладене, а також вимоги пункту 2 частини першої статті 3601 ЦПК України, клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 353, 355, 360, 3601 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Дистрибьюшн Юг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим», про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 грудня 2015 року відмовити.

Клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання судових рішень залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк