Ухвала суду № 68337647, 16.08.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

16 серпня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

встановила:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 048-2008-466 у сумі 247 328, 53 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 048-2008-466 у сумі 247 328, 53 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» сплачений судовий збір.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року змінено.

Позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 048-2008-466 у сумі 247 328, 53 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року № 048-2008-466 у сумі 247 328, 53 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» сплачений судовий збір.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що боржник належним чином не виконував умови кредитного договору щодо погашення заборгованості та процентів за користування коштами, кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання пред'явив вимогу до поручителів, а тому наявні усі правові підстави для стягнення такої заборгованості з позичальника та поручителів у солідарному порядку. Порядок пред'явлення дострокової вимоги банку до відповідачів виконано у відповідності з умовами кредитного договору, в пункті 5.2.5 якого зазначено, що банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом 60 календарних днів з дати відправлення кредитором повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення. Сторони погодили, що у випадках направлення кредитором повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором повідомлення (вимоги), вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення повідомлення (вимоги).

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 2.7 кредитного договору незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 днів з дати отримання ним відповідної вимоги. Відтак, ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин справи щодо виконання позивачем умов договору про повідомлення відповідачки про вимогу банку достроково виконати нею зобов'язання за договором кредиту.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2013 року суд касаційної інстанції виходив з п. 6.2 розділу 6 кредитного договору, у якому передбачено, що терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обов'язковими для повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи із дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення коштів, за умови, якщо банк направив позичальнику відповідну вимогу поштою цінним листом з описом та повідомленням про вручення, а позичальник не усунув зазначених банком порушень. Отже, сторони договору встановили порядок, за умови дотримання якого у позичальника виникає обов'язок дострокового повернення боргу. Можливість врегулювання на власний розсуд своїх відносин в цій частині відповідає положенням ст. 6 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що банк надсилав на адресу відповідача письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем такої вимоги, що в свою чергу свідчить про те, що встановлена договором умова дострокового повернення кредиту не настала, тобто у позичальника не виникло зобов'язання дострокового виконання кредитного договору.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року суд касаційної інстанції виходив з того, що згідно п.6.2 розділу 6 кредитного договору, терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит є обов'язковими для повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи із дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення коштів, за умови, якщо банк направив позичальнику відповідну вимогу поштою цінним листом з описом та повідомленням про вручення, а позичальник не усунув зазначених банком порушень. Висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем вищевказаних умов договорів та відсутність належних доказів на підтвердження факту вручення відповідачам відповідних вимог не спростовані заявником в ході касаційного розгляду справи.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року суд касаційної інстанції виходив з того, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження доводів щодо неналежного виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору та наявності заборгованості, не надав суду листа (вимоги) про дострокове повернення коштів, як це передбачено договором, а відповідач надала суду квитанції про сплату платежів за кредитним договором. Разом з тим, скасовуючи рішення першої інстанції в частині стягнення пені та стягуючи з відповідача на користь банку пеню за кредитним договором, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що з наданих банком розрахунків вбачається, що через несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплату відсотків за користування кредитом банк нарахував відповідачу пеню за період з 16 лютого 2015 року по 14 серпня 2015 року.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд судових рішень відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко