Рішення № 6833741, 19.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

19.11.2009Справа №2-2/5733-2009 за позовом - Приватного підприємства «Баядера» (84646, Донецька область, м.Горлівка, вул.Кірова, 33; 95047, м.Сімферополь, вул.Хімічна, 3/10) до відповідача - Фізичної особи – підприємця Лазейкіна Олега Вікторовича (Білогірський район, м.Білогірськ, вул..Нижньогірська, 33, кв.70)

про стягнення 94 742грн90коп

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Терещенко – предст, довіреність у справі

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до ГС АРК із позовом до відповідача про стягнення 94 742грн90коп заборгованості за поставлену продукцію.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір поставки №1116109 від 22.01.2009р., відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар. Проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, сплатив лише частину вартості поставленого товару, у результаті чого склалась заборгованість, несплата якої стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача надав суду новий розрахунок №246 від 19.11.2009р основного боргу, відповідно до якого додатково змінює суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 85400,00грн заборгованості, оскільки сума боргу у розмірі 9342грн90коп була погашена відповідачем, що відображено у протоколі судового засідання.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позовну заяву не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Між ПП «Баядера», як поставщиком, та Фізичною особою – підприємцем Лазейкіним Олегом Вікторовичем, як покупцем, було укладено договір поставки №1116109 від 22.01.2009р, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язувався передати, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію і товари народного споживання на умовах, визначених договором. найменування асортимент та кількість товару відображаються у витратних накладних, які підписуються сторонами при прийманні – передачі кожної партії товару.

Згідно з п. 2.1, 2.2. 2.3 договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару представляє собою вартість товару, відображену у витратній накладній, по якій партія поставляється. Загальна сума договору полягає з сум усіх витратних накладних, складених відповідно до договору.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору передбачалось, що розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару на протязі 21 календарного дня з дати поставки такої партії.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 153442грн90коп, що підтверджується витратними накладними, які являються відповідно до п.2.2 договору його невід’ємною частиною та знаходяться у матеріалах справи.

Але Фізична особа – підприємець Лазейкін Олег Вікторович у порушення умов договору – пункту 4.1, зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, товар оплатив лише частково, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість за товар, отриманий по витратним накладним №273793 від 27.02.2009р, №274142 від 11.3.2009р та №274432 від 12.3.2009р, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки розрахунків.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 7342грн90коп була погашена відповідачем у період з 20.10.2009р по 14.11.2009р., тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується платіжними дорученнями та прибутковими касовими ордерами, які знаходяться у матеріалах справи та визнається позивачем, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 7342грн90коп провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 85400,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 85400,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У частині стягнення боргу у розмірі 2000,00грн., суд вважає за необхідне у позові відмовити, оскільки при зверненні позивача з позовом до суду вказана сума була необґрунтовано включена до суми позову про стягнення боргу за договором поставки №1116109 від 22.01.2009р, оскільки, як зазначає сам позивач, ПП «Баядера» було заявлено позов без урахування проведених відповідачем за період з 09.10.2009р по 16.10.2009р оплат на загальну суму 2 000,00грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №209355 від 09.10.2009р на суму 500,00грн, №209647 від 14.10.2009р на суму 500,00грн та №209799 від 16.10.2009р на суму 1 000,00грн, які знаходяться у матеріалах справи, тобто до звернення позивача з позовом у суд, оскільки, відповідно до штемпелю на позовній заяві, позивач звернувся з позовом до суду 19.10.2009р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з суми 92742грн90коп, оскільки сума боргу у розмірі 7342грн90коп була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на позовній заяві, позивач звернувся з позовом до суду 19.10.2009р.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 24.11.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.1-1 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Лазейкіна Олега Вікторовича (Білогірський район, м.Білогірськ, вул..Нижньогірська, 33, кв.70, ІНН 2520336339) на користь Приватного підприємства «Баядера» (юр. адреса – 84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Кірова, 33; поштова адреса – 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, р/р 26000301009201 у філії АБ “Південий” м.Сімферополь, МФО 384652, ІНН 134910505038, ЗКПО 13491057, св.№05993082) 85400,00грн боргу, 927грн42коп державного мита, 231грн.02коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 2000,00грн боргу відмовити.

4.          У частині стягнення 7342грн90коп боргу припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.