Рішення № 6833698, 13.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2009Справа №2-1/1372.1-2009 за позовом Приватного підприємства «Аладін», (98000, АР Крим, м. Судак, квартал Алчак, вул. Ашик-Умер, 1), до відповідача Судацької міської ради, (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Леніна, 85-а),

про визнання права власності на нерухоме майно,

Суддя Ковтун Л.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Османова Є.С. – керівник, Буличева І.Є. – представник, дов. від 19.07.2006р.

від відповідача – Сильчук М.Ю. – головний спеціаліст юридичного відділу, дов. № 02.1-24/2 від 08.01.2009р.,

Суть спору: Приватне підприємство «Аладін» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Судацької міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно – кафе – бар «Аладін», розташоване по вул. Набережна, 75а в м. Судак.

Рішенням господарського суду АР Крим від 10.07.2008р. у справі № 2-26/4920-08 позовні вимоги задоволено, за ПП «Аладін» визнано право власності на збудоване нерухоме майно кафе-бар у м. Судак по вул. Набережна, 75а.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008р. апеляційну скаргу Судацької міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду АР Крим від 10.07.2008р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2009р., постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. та рішення господарського суду АР Крим від 10.07.2008 р. у справі № 2-26/4920-08 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун, із привласненням номеру 2-1/1372.1-2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.03.2009р. справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 13.10.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки спірна земельна ділянка підпадає під реконструкцію набережної м. Судак відповідно до проекту забудови курортно – рекреаційного комплексу «Аквамир – Нове місто», а тому розміщення капітальних споруд на земельній ділянці, якою користується позивач містобудівною документацією не передбачено. Крим того, відповідач звертає увагу на норми статей 88, 90 Водного кодексу України, згідно з якими прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально – оздоровчих закладів, а тому визнання права власності на самовільно збудований літний майданчик громадського харчування суперечить нормам законодавства.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до рішення Судацької міської ради № 171/25-04 від 20.04.2004р. позивачу передана в оренду земельна ділянка для розміщення літнього майданчика загального харчування площею 0,0245 га у м. Судак на набережній Колгоспного пляжу, (том 1, аркуш справи 89).

На виконання вказаного рішення між Судацькою міською радою та ПП «Аладін» укладено договір оренди, за умовами якого орган місцевого самоврядування передав, а позивач прийняв у короткострокову оренду земельну ділянку, площею 0,0245 га (кадастровий № 0111700000010130009), для розміщення літнього майданчику громадського харчування, (том 1, аркуш справи 9-10).

В процесі здійснення господарської діяльності позивачем проведено реконструкцію літнього майданчику, про що Судацьким бюро реєстрації та технічної інвентаризації виконаний технічний паспорт на збудоване позивачем нерухоме майно – кафе-бар «Аладін» та присвоєно адресу: м. Судак, вул. Набережна, 75а. Існуючий стан (статус) будівлі підтверджується висновками експерта по призначеній судом будівельно-технічній експертизі у справі №2-26/4920-2008, наданими інвентаризаційною справою, оціночними актами, планом домоволодіння.

Так зазначеним експертним висновком встановлено, що об’єкт дослідження - кафе-бар «Аладін» складається з конструктивних елементів: фундаменти – стрічкові бутобетоні, глибиною закладення 0,7 м.; стіни – металевий каркас, камінь білий вапняк б=20 см.; перекриття – металеві ферми; поли – бетонні, лінолеум; отвори з дерева; внутрішня відділка – штукатурка, керамічна плитка; стелі – водноемульсійна окраска; зовнішня відділка штукатурка, окраска, облицювання, також об’єкт дослідження забезпечений електрикою та системою центрального водопостачання та водовідведення.

Слід зробити висновок, що кафе-бар «Аладін» є нерозбірною конструкцією та має зв'язок з землею, що відповідно до вимог ст. 181 Цивільного кодексу України є об’єктом нерухомості.

Вважаючи спірний об’єкт нерухомості своєю власністю, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав з наступних мотивів.

Так, правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлені Законом України «Про планування і забудову територій».

Згідно зі статтею 23 зазначеного Закону, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Зазначена норма кореспондується із положеннями статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

У розумінні статті 29 Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

В силу ст.25 Закону України «Про основи містобудування», ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Аналогічне положення міститься у п.5.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273.

Доказів наявності дозволу на здійснення будівництва позивачем не надано, що виходячи з положень ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України надає підстави стверджувати про здійснення позивачем самочинного будівництва.

В сою чергу, згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;

Наведе свідчить про те, що здійснення реконструкції нежитлового приміщення без погодженої проектної документації та без отримання у встановленому законодавством порядку дозволу на виконання будівельних робіт, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу.

Такі штрафні санкції застосовані відносно позивача на підставі протоколу про правопорушення № 18 від 30.05.2005р., про що свідчить постанова про порушення градобудівництва № 8 від 30.05.2005 р., складена відносно директора ПП «Аладін», (том 1, аркуш справи 85-86).

Здебільшого, суд звертає увагу на положення частини 1 статті 376 ЦК України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною 7 названої статті передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Таким чином, обставинами, з якими законодавець пов'язує можливість знесення самочинного будівництва, є факт існування у позивача проекту зведеної будівлі, наявність відхилення від цього проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотного порушення будівельних норм і правил.

Окрім того, правовий аналіз наведеної норми свідчить, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у разі виявлення підстав, передбачених у частинах 1, 7 ст.376 ЦК України, може звернутися до суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову і лише у разі, коли проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Між тим, жодних доказів звернення до суду Судацької міської ради з відповідним позовом про зобов'язання позивача знести самочинне будівництво відповідачем не надано.

Втім, статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень.

Таке право користування позивачу надано, про що свідчить рішення Судацької міської ради від 20 квітня 2004 року за № 171/25-04.

Слід, також, зазначити, що у зазначене рішення органу місцевого самоврядування не містить прямої заборони здійснювати будівництво та/або реконструкцію літньої площадки громадського харчування.

Крім того, суд звертає увагу на положення частини 4 ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій» (в редакції станом на час прийняття рішення №171/25-04) якими встановлено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Отже, на момент прийняття Судацькою міською радою рішення ради № 171/25-04 від 20.04.2004р. «Про передачу в оренду ПП «Аладін» земельної ділянки для розміщення літнього майданчику громадського харчування площею 0, 0245 га у м. Судак на набережній Колгоспного пляжу», отримання додаткового дозволу від органів місцевого самоврядування на будівництва об’єкту нерухомості чинне законодавства України станом на квітень 2004 рік не вимагало.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПП «Аладін» про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно – кафе – бар «Аладін» у м. Судак, вул. Набережна, 75-а є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені під час судових засідань не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки земельна ділянка під кафе – баром «Аладін» знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди, а також відсутні докази того, що збудований кафе-бар «Аладін» не відповідає цільовому призначенню земель.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Приватним підприємством «Аладін», (98000, АР Крим, м. Судак, квартал Алчак, вул. Ашик Умер, 1, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32270182) право власності на самочинне збудоване нерухоме майно – кафе – бар «Аладін», що розташоване за адресою: 98000, АР Крим, м. Судак, вул. Набережна, 75а.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.